Україна має надзвичайно великий потенціал для вирощування продукції у високотехнологічний спосіб – Максим Мартинюк

Україна, як і має можливості природнім способом вирощувати сільгосппродукцію, так само вона має надзвичайно великий потенціал для вирощування продукції у високотехнологічний спосіб. Тому треба готувати грунт для того, щоб переорієнтувати сільськогосподарське виробництво.

Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем повідомив в.о. міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.

Про специфіку роботи Міністерства аграрної політики

– Ви перший заступник міністра, який виконує обов’язки міністра? Які у вас повноваження?

Що стосується повноважень, то тут складна історія.

– Міністр подав у відставку. Його відставку не прийняли. Він на роботу ходить?

Не ходить. Тому що він прийняв не просто кадрове, а політичне рішення. Він не ходить. І в день подачі заяви про відставку він також звернувся до апарату, щоб йому не виплачували заробітну плату і не нараховували. І тому він перебував у відпустці, потім – у відпустці, а зараз – теж у відпустці. В силу відсутності міністра я виконую обов’язки як перший заступник.

– Значить, все-таки виконувач обов’язків міністра. Тепер друге питання. Що робить аграрне міністерство?

Що ми робимо? Ми формуємо політику. Ми виставляємо рамки процесів, для того щоб врешті забезпечити продовольчу безпеку, забезпечити розвиток галузі, підтримати ті підгалузі, які потребують такої підтримки. Зокрема, ми в цьому році зосередилися на підтримці тваринництва. Тому що воно стагнує. А там, де все добре, нам головне – не заважати.

Про перспективи відкриття ринку землі, розвиток фермерства та іноземні інвестиції

– Якби на цьому аркуші було написано “дозволити продаж землі і створити земельний ринок”, ви би тут поставили підпис свій?

З великим задоволенням я би поставив свій підпис. Але я хотів би сказати одне “але”. Просто сьогодні сказати, що з завтрашнього дня ми продаємо землю – я думаю, це було би вкрай хибне рішення. Так можна було говорити 17 років тому. Дія мораторію призвела до того, що ми вже пішли далі. Зараз так склалася структура сільського господарства, що просто відкрити ринок буде неправильно. Але відкрити ринок так, щоб основним покупцем став фермер, дрібний землевласник, той, хто працює на своїй землі, – це було би правильно, це призвело б до того, щоб у нас відродилося село в дуже короткій перспективі, щоб у нас пішли гроші врешті в довгі інвестиційні проекти у сільському господарстві, такі як садівництво чи тваринництво.

– А у нас є люди-фермери, у нас є прошарок фермерів, які почнуть працювати на землі, таких людей верства є? Колгоспи не повбивали фермерів?

Фермерів повбивало безгрошів’я і неможливість стартувати фермеру. В тому числі, до речі, і відсутність ринку землі. Тому що земля, як правило, у селян є, вони мають паї. Якщо це сім’я, вони мають декілька паїв. Але вони не можуть їх закласти в банку, для того щоб отримати якийсь стартовий капітал. Це невеликі гроші – цей стартовий капітал – можуть бути. Є такі види бізнесу, де навіть зі 100 тисячами гривень можна стартувати. Але це для них дуже великі гроші. Вони би могли їх взяти, якби могли закласти свою землю.
Фермери у нас є, звичайно, їх не так мало, їх 35 тисяч на всю країну. Але, якщо я не помиляюся, їх трошки більше ніж 2 на 1000 сільських жителів. В той час як підприємців в місті – більше 40 на 1000 міських жителів. Тому я думаю, що у нас фермерів може бути вдвічі більше, і в дуже короткий період часу, якщо ми їх будемо підтримувати.

– А систему ви можете придумати, як завести цей апарат, цю машину?

Просто зараз сказати: фермери, купуйте землю, ми вам створюємо умови, ми не дозволяємо нікому іншому купувати, а тільки вам, – тоді постає друге питання. А за що їм купувати цю землю? Навіть якщо це такі ціни, як зараз, а вони точно будуть мати тенденцію до зростання, то у них все одно немає цих грошей. І тут держава має включитися. І ми зараз працюємо над створенням кредитної установи, яка би виступала гарантом по кредитам. Тобто кредити будуть так само давати банки. Але вони зараз за всіма нормативами розцінюють фермерів як дуже ризикованих позичальників. Тому держава буде гарантувати цей кредит, у банку ризики суттєво знижуються, і він більш охоче буде давати ці гроші фермерам. І, більше того, він більш легко буде виконувати всі нормативи центрального банку.

Тому кредитування у такий спосіб тільки можна запустити. І якщо його не запустити, то ринок також не буде працювати. Тому закон про обіг з обмеженнями і створенням якихось преференційних умов для фермерів – це раз. І друге – це обов’язково кредитні механізми, які дозволяли б їм брати “довгі” і “дешеві” гроші.

– Що робити з іноземцями на землі? Багато людей кажуть, що за таких умов – лише українцям. Але яким чином тоді залучити ноу-хау, яким чином залучити цих іноземців, які мають, вміють і знають в сто разів більше, ніж українці з землею?

По-перше, іноземці і зараз присутні в агробізнесі. Вони використовують землю на умовах оренди і приносять свої технології. І є, в тому числі, данські компанії, які вирощують в Україні свиней, і нормально себе почувають.

Економічна теорія говорить, що власність переходить від менш ефективного власника до більш ефективного. На сьогоднішній день типовим власником української сільськогосподарської землі є пенсіонер. І зрозуміло, що між ним за ефективністю як власника і агрохолдингом чи іноземною компанією – прірва, просто прірва. І це призведе до дуже стрімкого перерозподілу власності, якщо ринок запускати просто безумовно.

Тому наша задача при формуванні моделі – зробити, щоб цей шлях був якомога повільнішим, щоб відбувся на першому етапі перший перерозподіл землі, і від пенсіонера ця земля перейшла до фермера, до дрібного землевласника. А потім, можливо, фермери будуть укрупнятися. Можливо, вони будуть виходити з бізнесу. Це процес, який в різних країнах іде по-різному.

Зараз на тіньовому ринку ціна землі коливається в межі 1-2 тисяч доларів за гектар. Я думаю, що це і буде в разі відкриття ринку стартовою позицією, з якої піде ринок. А що таке 2 тисяч доларів за гектар? Для фермера це великі гроші, а для будь-якого іноземця це практично частина його місячної заробітної плати. Тому – неконкурентні умови. І ми маємо відкрити якусь парасольку принаймні на якийсь там час – 5-10 чи 20 років – для фермерів, для того щоб вони могли стати власниками своєї землі.

– А може, ви мені порадите туди інвестувати, знайти 10 тисяч доларів? Зі сторони це неможливо?

Розумієте, сільське господарство – це така штука… цим треба жити.

Про розвиток сільського господарства в Україні

– Раніше говорилося, що Україна – це принаймні два вигідних моменти: земля і розташування, де можна робити хаби і якось возити. Так що, тепер земля вже не є дорогоцінністю?

Нам до цього ще треба трошки почекати, щоб земля перестала бути критично важливим елементом для вирощування сільськогосподарської продукції. Але все до того йде. Дивіться. Єгипет, пустеля, піски, не долина річки Ніл – і там вирощується три врожаї картоплі в цьому піску за рік. Тому що є температура сприятлива, і далі вони вже там поливають, заливають цю картоплю і привозять навіть нам. В цей період можна придбати єгипетську картоплю. Там вже землі не потрібно. Технології розвиваються в напрямку вертикальних ферм.

Якщо говорити про футуризм, то можна спрогнозувати, що років за десять ці технології дозволять дуже багато чого вирощувати без використання грунту. І навіть деякі продукти тваринництва ми будемо мати можливість технологічно вирощувати в лабораторії. Тобто хочеш курячу грудку – не треба ніяких тобі курей вирощувати. Чашка Петрі – і цього достатньо.

– А що тоді робити українським фермерам, що тоді з українською землею? І цей весь крик про духовність…

І тоді ми будемо сидіти і дивитися на цю землю як баба на розбите корито. В плані технологічних, промислових виробництв ми просто дуже сильно втратимо. І нам треба про це думати. Україна, як і має можливості природнім способом вирощувати сільгосппродукцію, так само вона має надзвичайно великий потенціал для вирощування продукції у високотехнологічний спосіб. І нам треба про це думати, нам треба вже зараз готувати грунт для того, щоб ми могли переорієнтувати сільськогосподарське виробництво.

– Цьогорічний врожай який буде?

У нас зараз попри те, що весна дуже затяжна, і фактично період посівної, зараз сіються ранні зернові, потім будуть пізні зернові, потім між ними десь бобові культури, – так от, фактично на все про все у нас, як правило, два місяця, але в цьому році у нас один місяць. Але це означає, що треба робити більше роботи за один день вдвічі.

Це не більше ніж складності. Я би не назвав це проблемою. Тому зараз темпи такі, які відповідають нашим термінам. Пройшло півмісяця – ми вже десь 50% від запланованого посіяли. Озимина перезимувала дуже добре. І в цілому прогнози по урожаю дуже добрі. Більше того, можу порадувати тих, хто любить вживати, наприклад, ягоди і фрукти. У нас завжди в зоні ризику абрикоси. Гідрометцентр вважає, що в силу затяжної весни ймовірність заморозків дуже низька. Тому все те, що мерзне, як правило, воно в цьому році не змерзне. І все у нас буде добре.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.