Андрій Рева розповів про підстави визначення прожиткового мінімуму уже не на рівні 4100, а на – 4200 грн

Є всі підстави для того, щоб визначити прожитковий мінімум уже не 4100, а 4200 гривень. Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем заявив міністр соціальної політики України Андрій Рева.

– Ви сказали, що буде прийнято рішення, що мінімальна зарплата буде підвищена.

Абсолютно правильно.

– Це буде в яких межах: в два рази, в півтора, на 15%? Чи ми зараз не можемо взагалі про це говорити?

Завжди, коли ми говоримо про такі серйозні речі, вони повинні ґрунтуватися на певних розрахунках. Мінімальна заробітна плата повинна відображати такий соціальний показник, як прожитковий мінімум, фактичний прожитковий мінімум. Як рахується прожитковий мінімум – розписано в законі, і є відповідна постанова Кабінету міністрів. Практично лише наш уряд почав виконувати постанову Кабінету міністрів, і в минулому році, коли вводилась мінімальна заробітна плата в 3200 гривень, було дотримано тих вимог, які передбачені цими нормативними документами. І тому 3200 – це був не експромт, а це був прорахунок товарів і послуг, які повинні бути враховані під час визначення прожиткового мінімуму. Саме мінімальна заробітна плата визначала, що людина, яка працює повний місяць, не може отримувати заробітну плату нижчу, ніж той стандарт, який передбачений законодавством.

Коли ми говоримо про сьогодні, про розмір мінімальної заробітної плати, ми повинні пам’ятати, що “все тече, все міняється”, і ростуть соціальні стандарти, і зростають ціни, тобто є інфляція в країні. І коли ми подавали законопроект про державний бюджет у вересні місяці минулого року, цей розмір уже складав 3723 гривні. Власне, він і був передбачений бюджетом на цей рік. Але це на вересень місяць.

А коли ми вже приймали бюджет з 1 січня, то розрахунки показували, що розмір мінімальної заробітної плати і фактичний прожитковий мінімум складають майже 4100 гривень. Ось чому президент, коли звертався до ВР і уряду, він казав: я все-таки пропоную розглянути, щоб мінімальна заробітна плата була 4100 гривень. І тоді в законі про державний бюджет було записано в пункті 19 у прикінцевих положеннях, що за наслідками першого кварталу уряд і парламент повинні повернутися до розгляду цього питання.

Перший квартал закінчився, ми зараз чекаємо 20 квітня, коли будуть офіційні дані статистики. І ми повинні це питання розглянути. І я висловлював свою точку зору, що у нас є всі підстави для того, щоб цю ідею реалізувати, тобто визначити прожитковий мінімум уже не 4100, а 4200.

– А вже напрацювали на 4200?

Давно.

– Точно? Тому що дуже часто люди говорять, що у нас же ціни як в Європі, а зарплати ще не як в Європі, і це несправедливо.

Це абсолютно взаємопов’язані речі. Жодна людина не буде працювати, якщо вона вважає, що її праця оцінюється не достойно. Чому люди їдуть в Польщу? Тому що за цю ж саму працю вони в Польщі отримують більше грошей. Мораль: якщо ми хочемо утримати людей тут, треба їм платити стільки, скільки вони заслуговують і скільки вони вважають, що вони заслуговують. І це дуже важлива річ.

Тому що, коли ми говорили з МВФ, коли ми говорили про причини, чому вони проти різкого підвищення мінімальної заробітної плати…

– Хоча у них логіка теж є.

Нема логіки. Аргумент був убойний. Ви ніколи не повірите. Вони вважали, що низька вартість робочої сили в Україні є нашою конкурентною перевагою.

– Як на початках Китай був.

Але куди йдуть інвестиції: в Польщу, в Чехію, в Словаччину чи в Україну? Де будуються заводи, де відкриваються підприємства, куди капітал іде? Якщо у нас дешевша робоча сила, то, по ідеї, це повинно було б бути тут. Але це не так. Тому говорити про те, що низька вартість робочої сили – це наша перевага – це абсолютна неправда. І ми про це казали. Якщо ми хочемо залучити інвестиції, якщо ми хочемо залишити фахівців в Україні, які будуть працювати тут, створювати додану вартість, ми повинні забезпечити людям гідну оплату праці. Це аксіома.

Ви кажете: чи напрацювали? Ми вже з вами говорили про те, що таке мінімальна зарплата. Це фактично той поріг, з якого платиться податок. І частина нашого бізнесу використовує цей показник для мінімізації. Є така організація, завод, підприємство в місті Вінниця, звідки я родом. Там працює 900 чоловік. 5 працівників цього заводу отримують заробітну плату в 5 мільйонів гривень на місяць.

– А можна влаштуватися туди?

Я зараз думаю, що ви передумаєте. Тому що решта 895, умовно, чоловік отримують 3723 гривні. Поруч знаходиться центр зайнятості. В ньому є вакансії на таку ж саму цифру – на 3723. І вони не можуть знайти робітників на цю суму. Але на цьому заводі всі працюють за 3723 і не звільняються. Який ми висновок повинні зробити?

– Який “конверт” існує десь.

А чого ж по 5 мільйонів, а решта по 3723? Дуже просто. Особливості нашої системи оподаткування. 19,5% вони платять з 5 мільйонів ПДФО – податок на доходи фізичних осіб. З будь-якої суми ви заплатите цей відсоток. А в чому виграш? В тому, що ви єдиний соціальний внесок, тобто те, що йде пенсіонерам, платите не з усієї суми, а з 55 тисяч гривень. Ви отримуєте 5 мільйонів, ПДФО платите. А ЄСВ платите з 55 тисяч. Заплатили 8 тисяч. Радуйтесь, товариші пенсіонери, це все, що з 5 мільйонів ми вам віддали. А решту ви отримуєте готівкою і можете використовувати її так, як вважаєте за потрібне. Чи треба сказати, як її використовувати?

– А як це змінити?

Те, що ми з вами говорили – це приклад тіньової економіки. Тому, коли ми говоримо про те, що сьогодні у нас на 6 мільярдів невиконаний бюджет – звичайно, не виконаний з перший квартал. І який висновок з цього треба робити? Потрібно цю дирку закривати. Потрібно або підвищувати податки, або звертатися в тіньову економіку і забирати гроші звідти. Якщо ви піднімаєте мінімальну заробітну плату, ці хитруни – вони заплатять. Так. Менше собі в кишеню, а більше в бюджет. От і закривається дирка. А хто зараз кричить про те, що бізнес піде в тінь, бізнес помре? Вони кричать і їхнє лобі. Але, ви мені вибачте, вони сьогодні в тіні. Вони не підуть в тінь – вони сьогодні в тіні.

– І не вийдуть звідти.

Вони не вийдуть. Якщо ми піднімемо мінімальну, їм доведеться заплатити більше. Вони не звільнять. Тому ті, хто говорять, що немає підстав, ми не напрацювали, інфляція і так далі, – то як таких послухати, то у нас взагалі не треба нічого робити. Грошей немає і не буде.

– Ви сказали: “Проблема полягає в тому, що ми створили такі соціальні механізми, які призводять до того, що людям сьогодні просто не вигідно реєструвати шлюб. Тоді при призначенні субсидій ти можеш уникнути обліку своїх доходів, якщо у тебе немає чоловіка. Ти отримаєш допомогу як мати-одиначка. Ти отримаєш держану соціальну допомогу про малозабезпеченість. Сама наша система соціального захисту, як це не страшно звучить, стимулює людей не вступати в шлюб”. Правду сказали?

Абсолютно.

– Поясніть тепер на пальцях.

Кожна п’ята дитина сьогодні, яка народжується, народжується поза шлюбом. Це офіційна статистика. Можна подивитися. І, на жаль, тенденція така, що кількість цих дітей, які народжуються поза шлюбом, зростає з року в рік. І вже давним-давно треба було задати питання: чого так? Очевидно, що сама наша система соціальної підтримки спрямована на те, щоб не стільки підтримувати і стимулювати людей вступати та реєструвати свої відносини, вступати в шлюб, скільки на те, щоб цього не робити. Тому що, якщо ви порівняєте становище класичної сім’ї, де зареєстрований шлюб, де є діти, як держава ставиться до такої сім’ї, і як вона ставиться до сім’ї, де юридично немає чоловіка, а є діти…

– Бідна-бідна вона.

Вся державна допомога спрямована на таких людей. Розумієте? Немає батька, хоча він там є, а він просто не зареєстрований. Значить, вони мають статус неповної сім’ї, значить, вони вже малозабезпечені, доходи батька вже не враховуються. Значить, при призначенні субсидії вони мають преференцію. Якщо вони не мають доходів значних, то їм платиться державна соціальна допомога як малозабезпеченій сім’ї, в школі харчування безоплатне і так далі. Навчання в музичних школах і так далі…

А що з цією сім’єю, яка зареєстрована? Ніяких преференцій немає. Доходи ваші по повній програмі враховуються, допомоги як малозабезпечена сім’я ви не маєте, субсидії ви отримуєте, враховуючи всіх, і так далі. Тобто порахувати економічну доцільність – мати зареєстрований шлюб і мати відносини, які зараз чомусь називаються “цивільним шлюбом”. Хоча це таке гібридне. Таким чином, подивитися на статистику і на те, що у нас відбувається, ми бачимо, що кількість дітей поза шлюбом зростає. І значить, що вся наша система соціального захисту працює в неправильному напрямку.

– Якщо можна не платити, якщо можна мати преференції, чому цим не скористатися? Але тоді треба, щоб у вашому міністерстві було багато юристів, які могли би ці шпарини зашивати.

Ми не вирішимо це бюрократичним шляхом.

– А як?

Ми з вашою колегою зустрічалися, спілкувалися зі Сніжаною Єгоровою. Я приводив приклад, що, наприклад, в такій країні, як в Ірландії, в Конституції заборонені розлучення. Не в законі, а в Конституції. Здавалося, раз заборонили – тепер у нас сім’я потужна і міцна.

– Ні-ні, так не буде.

До чого це призвело? Хочеш ти чи не хочеш, а якщо навіть не можна розлучатися юридично, все одно люди розходились. Мало того, що розходились, він тут не розвівся, а він вже створював ту саму цивільну сім’ю, і теж діти. Потім ставалося так, що він і звідти уходив. І коли, вибачайте, з ним щось ставалося, виникали юридичні проблеми між дітьми. Ірландське законодавство на першому етапі визнавало майнові права тільки дітей, які були в законному шлюбі. А ці всі – не мали. І була ціла практика Європейського суду, коли все-таки урівняли дітей, які народжені і в шлюбі, і поза шлюбом, з точки зору їх матеріальних прав по відношенню до батька, який хоч і не був юридично визнаний, але реально він був.

І якщо хтось думає, що бюрократизацією процесу ми це вирішимо і закриємо шпарини, – ні. Ми повинні створити таку стимулюючу систему, щоб вступати в шлюб, коли у нас наші сім’ї створюються, вони повинні мати, як мінімум, не меншу підтримку, ніж ті, які не реєструють шлюб. А в ідеалі вони повинні краще підтримуватися.

– А як? Стільки ж “бабла” в державі немає.

Справа не тільки в грошах. Справа в тому, що повинна бути ціла молодіжна політика. Особливо якщо ми хочемо, щоб наша країна мала майбутнє, то ці молоді люди, які вирішили утворити сім’ю, в першу чергу вони повинні мати гарантію, що вони отримають робоче місце, нормальну зарплату, що вони зможуть отримати нормальний іпотечний кредит. Вони повинні мати гарантію, що їхні діти обов’язково будуть прийняті в дитячий садочок, а не кілометрові, багатотисячні черги. Кажуть: він пішов на пенсію, і через три дні прийшло повідомлення, що нарешті дійшла його черга в дитячий садочок.

– Ви таке розповідаєте, до чого європейські країни йшли десятки, як не сотні років. Ви в голові чи з фахівцями прорахували можливість того, що ви зараз сказали, бодай на якусь мінімальну можливість? Як це зробити сьогодні, коли грошей на елементарне не вистачає?

Я вас уже запрошував в Вінницю. Ми вам покажемо, що ми зробили там. Коли ми починали працювати, у нас була черга в дитячі садочки дві тисячі дітей. Це було в 2006 році. Сьогодні, через 10-12 років після того, як ми там працювали, у нас сьогодні практично всі вінничани забезпечені місцями в дитячих садочках. У нас не відбувається житлового будівництва в місті, якщо в мікрорайоні інвестор не будує за власні кошти дитячий садок. Електронна черга дозволила зняти проблеми. А сьогодні ця черга практично дозволяє людям, хто має бажання, мати можливість влаштувати своїх дітей в садочок.

Це дуже важливо. Тому що ті сім’ї, які працюють і не отримують державної підтримки грошима, як ви кажете “баблом”, – значить, вони повинні мати можливість заробити. А як вони можуть заробити, якщо дитина в них на руках? І, до речі, наша система соціальної підтримки кому надає перевагу, якщо є черга? Тим, хто працює і є двоє дітей, чи тим, хто має юридично неповну сім’ю?

– Другому.

Крім того, у нас була програма “Муніципальне житло”, яка дозволяла родинам, в тому числі молодим, сплативши 30% вартості житла зразу, через рік отримати квартиру, і мати кредит до 30 років.

– Головне не надурити при цьому.

Абсолютно. Я пам’ятаю, коли ми цю програму започатковували, мені буквально доводилося переконувати наших співробітників, щоб вони повірили в те, що це так і буде. Сьогодні вже є черга бажаючих ввійти в цю програму. Вже потужності треба розширяти до такого рівня, що вже люди просто готові… Якщо у 2014 році в Вінниці у нас до війни 100 тисяч квадратних метрів житла будувалося інвесторами, то зараз – 200 тисяч в рік. В два рази.