Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла про необхідні кроки для того, щоб далі рухатися до отримання Плану дій щодо членства в НАТО
Європейський Союз мав би активніше включатися – в те, щоб Україна була співимірною з країнами і було легше вести розмову з країнами-партнерами. А якщо ми де-факто будемо інтегровані, то де-юре – це вже тільки питання формальностей.
Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем заявила віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Про підсумки саміту НАТО у Брюсселі
Насправді я думаю, що це був дуже успішний саміт для України, саміт Альянсу, попри те, що досить складно давалося рішення, в якому форматі Україна, крім того, що президент братиме участь у засідання, яке присвячене було операції НАТО в Афганістані, чи буде формат засідання комісії “Україна-НАТО”. На жаль, на такий формат нам через жорстку позицію, некопромісну позицію Угорщини нам вийти не вдалося. Разом з тим через велику роботу дипломатів і наших партнерів нам вдалося знайти той формат, який би був прийнятний для всіх. І це був формат зустрічі двох президентів – України і Грузії – з Північноатлантичною радою, тобто з керівниками глав держав і урядів Альянсу, в Брюсселі під час саміту.
І ця зустріч підтвердила те, що країни Альянсу чітко розуміють загрози, які зараз існують, які виходить з Російської Федерації, які існують для країн-партнерів, таких як Україна і Грузія, і точно так само велика кількість гібридних загроз представляє Росія і для країн-членів Альянсу. І це було чітко визнано в заяві, яку оприлюднив після того генеральний секретар НАТО. Це був важливий компонент.
Взагалі в декларації Альянсу дійсно підтверджено те, що країни Альянсу політично визнають прагнення України до членства в Альянсі. Це по суті є кроком вперед. Тому що до того часу, до березня місяця навіть на сайті Альянсу було написано, що Україна після 2010 року ніяк не проявляла своє бажання якось поглибити свої взаємини з Альянсом, що не відповідало дійсності. Потім ми отримали технічну зміну на сайті, а зараз отримали політичне визнання цього. Поза тим, була підтверджена позиція щодо того, що Україна і Грузія матимуть членство в Альянсі. І наступний крок для цього є надання ПДЧ – План дій щодо членства.
І для того, щоб далі рухатися з отримання Плану дій щодо членства, треба зробити додаткову домашню роботу. Ми для себе її визначили в стратегічних документах, які ми маємо, зокрема в Стратегічному оборонному бюлетені. І рухаємося по цьому напрямку. Це непросто.
Про перспективи надання Плану дій щодо членства в НАТО та спротив Росії євроатлантичній інтеграції України
– У вас є відчуття, що це може статися впродовж року-двох?
Я не візьмуся давати чіткі прогнози щодо часових рамок. Одночасно хотіла би дві речі зауважити. Мені здається, що під час цього саміту НАТО ми можемо констатувати, що, попри надзвичайну кількість зусиль, які Росія вклала для того, щоб порушити єдність Альянсу, зокрема щодо України, щодо продовження санкцій, щодо підтримки територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України, щодо тиску на РФ, щодо продовження цього діалогу з позиції сили з Російською Федерацією, – все це зазнало поразки під час саміту. І я думаю, що це ми можемо констатувати.
А чи буде відкрита дорога для нас через рік чи через два? Давайте так. Те, що відчулося на саміті: мені здається, була більша кількість країн, які вперше почали говорити про те, що необхідно пришвидшувати процес приєднання, долучення України до Альянсу. Такої риторики я по суті раніше не пам’ятаю щодо пришвидшення. І це, напевно, нова тенденція.
Одночасно я думаю, що багато чого буде залежати від того, наскільки ефективно ми далі просуваємося тут у своїй спроможності і своїй сумісності, взаємосумісності з Альянсом. Якщо ми будемо рухатися швидко і впевнено, я думаю, що дедалі менше буде якихось аргументів щодо того, чому “ні”, і чому “не сьогодні”.
Про ультиматуми Угорщини щодо закону про освіту
– Але Угорщина може сказати: нічого не вийде. І все, через одну країну нічого не можна зробити.
Угорщина шантажує не тільки нас, а Угорщина шантажує Північноатлантичний альянс, і вона робить всі країни-члени Альянсу – 28 інших країн – заручниками двостороннього діалогу, який не мав би бути частиною багатостороннього діалогу з країнами НАТО. Тому ситуація непроста. Разом з тим, ми вважаємо, що наша сильна позиція полягає в тому, що ми взяли на себе зобов’язання щодо виконання рекомендації Венеціанської комісії, ми почали їх реалізовувати, і будемо продовжувати це робити.
Сподіваємося на підтримку Верховної Ради з осені також на те, щоб і ВР проголосувала закон про продовження терміну впровадження в життя статті 7 освітнього закону. І тоді це додасть ще сильніших аргументів – не лише нам, а й нашим партнерам, які і зараз поділяють позицію України. Але це буде можливість певною мірою створювати додатковий тиск на Угорщину щодо зміни її позиції через об’єктивні обставини. І, мені здається, таким шляхом нам і треба рухатися.
Ми розуміємо, що ця гра буде продовжуватися. Але, разом з тим, ми мусимо мати свої чіткі аргументи, які дозволять нам поводити себе жорсткіше, поводити себе відповідно з позиції аргументованої впевненості, коли ми виконаємо рекомендації Венеціанської комісії, як ми це для себе і визначали з самого початку після прийняття закону.
Про підсумки саміту “Україна-ЄС”
Я думаю, що ми реально маємо надзвичайно позитивні підсумки саміту “Україна-ЄС”. Це був 20-й, це був ювілейний саміт “Україна-ЄС”. Як ви пригадуєте, на жаль, тогоріч саміт “Україна-ЄС” закінчився без підсумкової декларації, на жаль. Нам не вдалося по суті минулоріч узгодити фразу, яка би переходила з угоди про асоціації щодо прагнень України до того, що вона колись хоче стати членом ЄС, і обґрунтованості цих прагнень європейських.
А цьогоріч вдалося уникнути, попри позицію знову ж таки Угорщини, яка голосувала, наприклад, проти надання Україні макрофінансової допомоги, макрофінансового кредиту в розмірі 1 мільярда євро, попри це нам вдалося узгодити взагалі всю декларацію. І ця декларація вперше назвала агресію Російської Федерації агресією. Вона вперше містить в собі конкретні імена наших політичних в’язнів, які знаходяться на території Росії і на території України, які незаконно там утримуються і яких ми намагаємося визволити. Тобто це створення додаткового тиску на Росію. Знову ж таки, це підтримка санкцій, підтримка територіальної цілісності, незалежності і суверенітету України. Якщо комусь здається, що це апріорі просто елементарно записується в будь-яку декларацію – ні. Це велика, складна, довготривала і системна робота як наших дипломатів, так і так само наших партнерів, які чітко розуміють загрози, які несе в собі Російська Федерація.
І, як на менше, що надважливо – ця декларація саміту Україна-ЄС визначила пріоритетні галузі, по яким ми можемо і будемо далі розвивати свої взаємини на основі угоди про асоціацію. Йдеться про енергетику, йдеться про цифровий ринок, йдеться про митні питання, йдеться про свободу, юстицію і безпеку. Це означає, що в цих галузях ми зараз можемо узгодити додаткові дорожні карти, ми можемо оновити додатки до угоди. І, відповідно, попрацюємо над цим до того, щоб прийняти ці рішення на Раді асоціації в грудні місяці, і вийти на ті рішення, відповідно до яких і Україна буде працювати над виконанням своїх зобов’язань, але й ЄС буде залучатися до реалізації цих зобов’язань України, до моніторингу їх виконання. І в результаті отримаємо де-факто інтеграцію України до кількох ринків Європейського Союзу, зокрема енергетичного чи цифрового.
Про ймовірні часові рамки вступу України до Європейського Союзу та реалізацію угоди про асоціацію з ЄС
– Коли ви п’єте вино чи пиво в Брюсселі з якимось міністром важливим, ви його питаєте: а якщо ми такими темпами будемо просуватися, то питання про вступ до ЄС постане через скільки років? Коли ви такі розмови ведете, які цифри називають?
Ніхто не називає ніяких цифр. Насправді ЄС дотримується думки і позиції чіткої стосовно того, що в нас є угода про асоціацію, яка визначає найамбітніший порядок денний для будь-якої третьої країни поза Європейським Союзом, і яка співвимірна, співставна з тими завданнями, які виконували країни-кандидати на вступ до ЄС. Можливостей, закладених в угоді про асоціацію по суті до де-факто інтеграції України до різних секторів економіки ЄС, є надзвичайно велика кількість. І головне – нам з цим справлятися.
Це складне завдання. Ми бачимо, наскільки складно не тільки приймаються закони у Верховній Раді і як вони тяжко проходять дійсно залу, після того як вже ніби погоджені і на рівні комітетів, і подані, наприклад, урядом. Але і те, в який спосіб, і скільки коштів нам треба закласти для того, щоб кожен з тих законів виконувався. Бо якщо ми говоримо про те, що є якийсь горизонтальний закон, а потім він передбачає створення системи, а відповідно закладення знову ж таки коштів, для того щоб система працювала, то це складний і довготривалий процес.
Звичайно, ми зацікавлені в тому, щоб Європейський Союз… Я би не стільки задавала питання щодо термінів, а скільки задавала б питання: а як ви готові більше включитися в допомогу Україні реалізовувати угоду про асоціацію і з точки зору матеріальної допомоги, і з точки зору експертної допомоги, і прикладів тих, які вдалися чи не вдалися, що можна використати, а що ні, з боку інших країн. І ось на цьому потрібно вибудовувати свій діалог. І ми так і намагаємося робити.
Наприклад, одна з речей, яка для нас є надзвичайно важливою, – це створення Служби крові в Україні. Ось ми нарешті ніби доузгодили цю стратегію, як ми це будемо робити. Але ми зараз розуміємо, що для того, щоб ефективну Службу крові створити, – це нам буде коштувати близько 40 мільйонів євро. У нас зайвих коштів для того, щоб вкласти саме у створення Служби крові чи якоїсь іншої служби, чи якогось іншого завдання, немає.
І це ті речі, в які, я вважаю, Європейський Союз мав би активніше включатися – в те, щоб Україна була співимірною з країнами і було легше вести розмову з країнами-партнерами. А якщо ми де-факто будемо інтегровані, то де-юре – це вже тільки питання формальностей.
Про виклики на шляху європейської інтеграції України
– Я так розумію, в України буде важча дорога до ЄС, ніж, припустимо, в Естонії, Польщі і так далі. Тобто це буде довше і складніше?
Я з вами погоджуся. Не тільки тому, що і країна більша, і не тільки тому, що війна… Тому що ми по суті почали серйозне реформування чотири роки тому. В той час, як країни Центральної і Східної Європи почали це 20 років тому чи 24 роки тому. І тому що зараз настрій загальний в Європейському Союзі з тією кількістю викликів, які вони мають, він набагато складніше. І немає того захопленого апетиту до розширення ЄС, до того, як проблеми, які зараз виникли і стосовно міграції, і стосовно того, в який спосіб все-таки довести до кінця перемовини щодо “Брекзіту”, інші питання, – все це, так би мовити, применшує апетит до додаткових розширень і додаткових зусиль щодо того, щоб приймати когось ще до Європейського Союзу. Тому це, безумовно, накладає зовсім інше, і ми це робимо на зовсім іншому тлі, ніж робити всі центральноєвропейські та східноєвропейські країни до нас.
Як на “Прямому” у програмі “Ситуація” з Тарасом Березовцем заявив політолог-міжнародник Віктор Уколов, лідер ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко перебуваючи на посаді прем’єр-міністра у 2008 році зробила все, щоб Україна не отримала Плану дій щодо членства в НАТО.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НАТО МАЄ ДОСТАТНЬО ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ СПІВПРАЦІ З УКРАЇНОЮ – СТОЛТЕНБЕРҐ ПРО РОЗШИРЕННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА
Також слідкуйте за “Прямим” в Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.