Олександр Савченко: Російська нація народилася по суті на крадіжці

Вкрали нашу історію, вкрали нашу культуру, вкрали наших людей. З Києва всіх переносили. Вкрали нашу церкву, вкрали наші інститути.

Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем заявив доктор економічних наук, ректор Міжнародного інституту бізнесу, екс-заступник голови НБУ Олександр Савченко.

– Є така теорія, що Україна не була колонією. Брежнєв з України, Хрущов носив вишиванку, Каганович був в Україні першою особою і був правою чи лівою рукою Сталіна. Тобто український вплив був дуже великий. Україна, в кращому разі, була рівною з Росією в керуванні Радянським Союзом. І нічого спільного з колоніалізмом українці не мали. Я знаю, що ви на культурі більше зосередились для з’ясування цих питань.

Не лише на культурі, але й на економіці. Вона у мене виникла професійно. Коли розпався Радянський Союз, Україна впала найбільше. І тоді була така поширена думка чи міф, і зараз він панує, що, за розрахунками Deutsche Bank, Україна мала найкращі шанси стати найкрутішою з усіх республік, а стала найбіднішою. Насправді це не так. Я економіст, я взяв довідники і почав вивчати радянську статистику перед розпадом. І в мене шок був. Я думаю, що ми гірше живемо, ніж росіяни. Я наведу цифри такі. Зарплата середня в РФ була на 25% вища, зарплата колгоспників була на 35% вища. Далі цифри ще гірші. Капітальні вкладення були в Росії в два рази вищі, ніж в Україні. Тобто вкладали в основному в розвиток Росії, а не України. Оснащеність праці була в Росії майже в два рази вищою.

Я далі копнув більше. Добре, економічний потенціал був у Росії набагато вищий. І не лише в Росії. На жаль, Україну заткнули в самий зад. У нас була нижча зарплата, ніж в Білорусі, в Казахстані. Я почав копати далі. Давайте візьмемо науку. Подивився, витрати на науку в Росії вже не в два рази, а в п’ять разів більші, ніж в Україні. Уявіть, одна країна. Це колоніальний стан. В 4,5 рази менше витрачається на культуру. Докторів наук майже в два рази менше. Почав дивитися інші країни. Ми – на останньому-передостанньому місці. Набагато нижче, ніж Естонія, Білорусь, Казахстан. Десь там Таджикистан чи Киргизстан. Це таке було місце “нижче плінтуса” України в Радянському Союзі.

Тому це міф, пропаганда. Була ціленаправлена політика гноблення і знищення як України, так і нашого духовного, культурного, мовного потенціалу та економічного потенціалу. От така була реальність.

– І який висновок? Єдиний спосіб Росії мати таку специфічну свою історію, яку вони показують, – це зменшити роль України. Тобто зробити те, що зараз Путін каже: ми – один народ. А для того, щоб був “один народ”, треба один народ трошечки прибити і сказати: от такий у нас один народ. Чи я правильно зрозумів?

В принципі, правильно зрозуміли. Зараз російська пропаганда набагато більш зухваліша. Зараз кажуть, коли ми посварилися з поляками, вони кажуть: бачите, коли ви були в складі нашої імперії, все було добре, ми жили нормально. Чи коли Польща була під протекторатом уже після Другої світової, все було добре. А зараз вам дали волю – ви вже сваритесь як останні, давайте до нас знову, і все буде в порядку: ви ж були у нас найкрутіші, ми вас захистимо, йдіть. І вони цинічно обговорюють: та давайте скористаємося цією сваркою.

Друге. Що мене найбільше турбує, коли кажуть, що це тимчасова сварка, і зараз ми Путіна скинемо – і все буде найкраще? На мою думку, Путін – ідеальний лідер для Росії. Він просто втілює всі їх панівні цінності – це жорстокість, це зухвалість, це цинізм. Але те, що добре для Росії, погано для України. І Путін – це похідна від російського народу, в яких в генах завжди було знищення України. Я це прямо кажу. Росіянин прокидається, як казав Єльцин, і думає, як би зашкодити, як знищити.

– Я був в тому залі, коли Єльцин це казав.

Він думає одне, а каже інше: а як допомогти Україні. Чому так сталося? Ви правильно кажете. Тому що нація російська народилася по суті на крадіжці. Вкрали нашу історію, вкрали нашу культуру, вкрали наших людей. З Києва всіх переносили. Вкрали нашу церкву, вкрали наші інститути. Переносили навіть інститути.

– Щодо економіки. Коли я розповідаю людям, що до 60 років європейська частина СРСР опалювалась з українського газу, іншого не було. Вони висмоктали весь український газ, і тепер в Україні газу немає. Вся промисловість користалась українським газом.

І нафта, і газ. Абсолютно правильно. Висмоктали все. Але, слава богу, трошки залишилося. Нам би американські технології і менше корупції – і ми могли би знову експортувати газ. Уже б, мабуть, цього не робили, але б принаймні не купували з Росії.

І тому, якщо відповідати широко на ваше питання – чи було гноблення – так, це в крові. Інакше бути не може. І я прийшов до висновку, що єдина альтернатива для України жити поруч з сильною Росією, а не померти, – це стати членом НАТО чи розмістити тут американські військові бази. Єдина країна, яку бояться і поважають росіяни, – це США. Вони готові залізти під плінтус, коли бачать США. Інші країни – ні.

Більше того, найбільша стратегія вступу України в НАТО чи розміщення баз – найкраща для Росії. Чому? Тому що зараз вони так зачепили США, що, в принципі, я вже думаю, що другий раз Штати помилку не зроблять: коли зруйнувався Радянський Союз, вони не добили. Хотіли приручити.

– Гуманістичні настрої були: от вам “ніжки Буша”, от вам шприци одноразові, от вам вакцини, от вам все.

Дружба. А вийшло не так. І тому зараз політика США і західної цивілізації полягає в тому, щоб добити до кінця. І єдиний шанс Росії врятуватися і росіянам, коли вони це зрозуміють, – це якщо Америка розмістить тут військові бази, то російський народ буде просити Путіна не добивати українців, не принижувати українців, а скажуть: та добре, та ми знову готові… І буде попит на іншого політика і на іншу політику. Тому що генетична потреба, по “піраміді Маслоу”, звичайно, у росіян після водки йде знищення України. Але безпека все ж таки на першому місці. І ця потреба в безпеці, навіть по теорії, я думаю, змінить їхню поведінку. Вони скажуть: та хай живе та Україна, ми змінимо політику, змінимо підхід. І, по суті, може, тоді американці подобрішають і скажуть: ну добре, якщо ви навіть можете жити поруч з українцям і не принижувати їх, то, може, дійсно щось в цьому світі зміниться. Бо тисячу років не мінялося нічого. І росіяни мають це зрозуміти. Я думаю, вони подивляться цю програму і щось в голові в них відкладеться.

– Я вранці читав “Эхо Москвы”. І там виступає дуже часто історик Марк Солонін. Я до нього дуже добре ставився. Він завжди пише правду. Але він пише: “Я заліз в інтернет і подивився, яка ж платня в Україні. Скільки вони заробляють? Мабуть, ІТшники. Я побачив – 9 тисяч гривень. Все одно живуть вони погано”. Але якщо така кількість їжі є в супермаркетах, то її хтось купує. Бо він в кінці пише: “Это для продвинутых москвичей делается в Киеве”. Я сиджу і думаю: ти що, дебіл? Це ми будемо тримати величезні магазини, для того щоб три москаля приїхали і купили?

Я робив розрахунки, порівняльний аналіз реального рівня життя в Росії і в Україні. Прийшов до висновку, що краще живуть, ніж кияни, москвичі. І також на рівні Пітер живе, як і кияни. Це порівняна зарплата, тіньова економіка і ціни. Ви знаєте, що в Росії ціни приблизно в 1,8 разів більші. У нас більша тіньова економіка – 50%. В Росії майже всі платять податки. І рівень життя, якщо брати маленькі міста, в Україні вищий, ніж в Росії. І в сільській місцевості набагато вищий в Україні. А от дійсно Київ програє Москві. Тобто приблизно так, як в Ленінграді.

Я аналізую. Мені економіка вже стала менш цікавою. Тому що типу я все знаю, але нічого не робиться. Вже просто кричати, що робити, вже не цікаво. То я вже народ просвіщаю, щоб просто українці краще користувалися моїми знаннями. Бо влада не потребує. І тому більше дрейфую в геополітику, в культуру. І мене часто питають: за кого голосувати? Я казав так: голосуйте спочатку за Собчак, тому що вона правду каже, що Крим український, Москва порушила закон. А потім – за Грудініна. Це кандидат від Компартії, але такий тертий. До речі, за дружбу з Україною.

Дивлюся Собчак у США. Роблять доповідь в інституті радянських студій. І каже: так, ми порушили закони. Який вихід? Вона каже: дуже простий вихід – давайте зробимо референдум. Давайте об’єднаємо: в Україні буде референдум, в Росії і в Криму. І якщо більшість всіх проголосує за те, щоб Крим у складі Росії – тоді він в Росії. Це є вихід. Суть проявляється будь-якого демократа, навіть такої демократки, як пані Собчак.

– А там хтось запитав відразу. Дивіться, а якщо Китай захопить маленьке містечко на кордоні з РФ, то ви теж запропонуєте, що давайте проведемо референдум? Вона сказала: це інші речі, це не те саме. Це так смішно.

Тому що це в генах. Тому що вкрали все. І якщо Україна повстане як сильна країна, то треба буде признати, що “малі раби”, про яких писав Шевченко, – це не про українців, а про росіян, мабуть.

– Це треба просто психотерапевтів направляти мільйонами в Росію, щоб люди не оскаженіли. Тому що виявиться, що початок Росії – 18 сторіччя. Виявиться, що все вкрадено в України. Виявиться, що це суміш орди і цих мокші, угро-фіни. І виявиться, що це все неправда. Я боюсь за росіян. Тому що вони з’їдуть з глузду.

Давайте боятися за нас, за Україну. У нас своїх проблем дуже багато. І тому я і призиваю, що економіка другорядна зараз для України. Я прийшов до висновку – другорядна. На першому місці має стояти культура, освіта і мова. Я гарячий прихильник двомовності. Я виступаю за двомовність. Але другою мовою має бути англійська. Якщо ми не подолаємо цей російський бар’єр, ми спілкуємося зі світом через російську мову. Більше того, я прийшов до висновку, що нормальна людина може вивчити дві мови, як в Європі. Три мови – це вже особистий хист. Якщо ми не витіснимо російську мову англійською, а англійська це може зробити, тому що вона домінує, – це мова науки, культури, освіти… Ви знаєте, Швеція пише спочатку по-англійськи, а потім на шведську перекладає. Без цього ми не зможемо стати культурними і цивілізованими. І це величезне завдання. Щоб швидко дрейфувати в сторону прогресу і багатства, нам треба англійська мова.

І тому я здивований був, що, виявляється, минулий рік був роком англійської мови. І зараз три президенти: а давайте українську вчити. Вони теж праві. Але щось треба робити не так. Найкраща інвестиція, на мою думку, – це запросити десятки тисяч англомовних вчителів і з першого класу всіх дітей українців навчати англійській мові. Старше покоління своє вже… Там кінець уже. А от молоде покоління – це так. І не приймати через п’ять років на державну службу без знання англійської мови.

Я приїхав з Європи. Ви знаєте, я ректор Міжнародного інституту бізнесу. Це передова школа бізнесу, в топ-200 найкращих світу. І я постійно дрейфую. Мова бізнес-освіти – англійська у всьому світі, навіть у Франції. Всі бізнес-школи у Франції – англійською мовою. Більше того, я узнав, що вже деякі провідні університети Франції почали вивчати англійською мовою не бізнес-предмети. Поїхав в Австрію. Найкращий сучасний університет переводить економічні дисципліни на англійську мову. І австрійський уряд приймає. Я працював в австрійському банку. У Відні в центральному офісі розмовляють англійською мовою банкіри. Діловодство ведеться англійською мовою. Інакше не можна.

– Одна з проблем, чому Європа відстає від Америки, – тому що в Америці одна мова. А в Європі – фінська, угорська, чеська.

Фіни і шведи на 99% знають.

– Це за останні 10-12 років вони зробили.

І є пряма залежність між питомою вагою людей, які володіють і використовують англійську мову, і рівнем доходів. Стовідсоткова залежність. Самі багаті країни – це Швеція, Норвегія, Швейцарія. 99% англійської мови. Португалія, Іспанія – нижче. Греція – ще нижче. І потім соцлагерь пішов.

Я питаю завжди: назвіть мені одну країну, де друга мова російська, і вона багата. Всі бідні. Чим більше людей вживають в якості другої мови російську, а ми більше всіх вживаємо, ми сама бідна країна Європи. Назвіть. А я скажу, що сама багатша – там вживають англійську мову. Не можна сперечатися. Це факти.

– Я читав десь років вісім тому наукову працю, де доводиться, що після розпаду Радянського Союзу щороку втрата в один мільйон носіїв російської мови. І там розмірковування вчених. Я це називаю “феномен Гагаріна”. Російська мова потрібна, коли Гагарін літає в Москві. І вся молодь світу каже: у них технологія, у них наука, у них інженерія – я в Оксфорд не поїду, я в московський поїду, в МФТІ поїду, там круто.

Це мій двоюрідний брат і троюрідний там навчалися. Мене тягнули. Але я через патріотизм не поїхав.

– А тепер що? Що може запропонувати Росія сьогодні світу?

Хто зараз в космос полетів? Tesla.

– Це не тому, що тут погано. Так, це мова Пушкіна, вона чудова. Я люблю читати Тургенєва. А далі що? Крім естетичної насолоди – нічого.

Ніхто не читає. У мене теж улюблені російські прозаїки – це Сорокін, геніальний російський письменник, книжки якого “путінці” палили на Червоній площі. І він був вимушений втекти в Німеччину. Є там такі. Але вони цькуються. І він уже більше німець, ніж росіянин.

Але висновки треба робити. Тобто економіка – другорядна. На першому місці – це культура, освіта, мова. Якщо ми вирішимо ці питання швидко… Релігія. Наші православні. Ви знаєте, я зробив в книжці, вважаю, відкриття – знайшов код, чому українці бідні. Тому що ми, країна ще з часів Київської Русі, поєднали західну систему права і держави зі східною системою духовності і релігії. Ми взяли не з Риму, як всі інші, релігію, а з Константинополя і поєднали непоєднане. І тому нас ніхто не захищав, коли нас нападали монголи. Ми були чужі скрізь.

Який вихід? Немає іншого виходу без модернізації та українізації українського православ’я. Поки наше православ’я не буде модернізоване і українізоване, у нас ладу не буде. А це величезне завдання, величезний виклик. Тому що я вважаю, що релігія іншої церкви – це експорт послуг. Ми експортуємо з Росії послуги. Ми платимо за це. Ми робимо сильнішою московську православну цивілізацію, а мали би робити свою. Тому кількість прихильників московської православної цивілізації по мові зменшується, а по релігії – поки ні. І це проблема.

– Наскільки я знаю, поступово ведуть якісь підлаштункові переговори, Константинополь бере участь.

Я дуже вивчаю цю проблему, як це зробити. Знаєте, відмінність східного православ’я і західного християнства – що там король і поп ніколи не воювали за першість. А в східному король чи цар завжди вирішував, а поп завжди підкорявся. І якщо у нас домінує східне православ’я, вирішувати проблему треба нагорі, а не внизу. Не треба робити розбрат, якісь сварки, а вирішувати це все нагорі простим політичним рішенням. Це традиція східного християнства. Подивіться на Росію. Там питають у когось? Там нікого не питають.

– В Україні має місце все, бо демократія. Правильно?

Так. Українці, багатійте, бо ви того варті!

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.