Чому на Банковій відкидають ідею Уряду національної єдності
Фото: Reuters
Джерело: Facebook-сторінка автора
Однією з багатьох причин, які стоять на заваді українській перемозі, є неправильне ставлення до національної згуртованості.
І радянське, і посттоталітарне відношення до цього явища зводиться до “єдності”, під якою розуміється єдність влади та народу, а по суті безумовна підтримка народом своєї влади. А оскільки й “народ” і “влада” є явищами метафізичними й метафоричними, то жодна юридична особа за цю єдність чи згуртованість, начебто, й не відповідальна.
В уяві “народу” уся відповідальність завжди лежить на тому хто уособлює “владу” – на вожді, а у наших умовах, на президенті.
Ну от недурні ж люди придумали норму Конституції, що забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Бо для подолання зовнішньої загрози потрібна та сама внутрішня згуртованість, а не внутрішній розбрат. Конкурувати треба у боротьбі з агресором, а не у змаганнях між собою. Якщо хочеш перемогти агресора більше ніж перемогти внутрішнього конкурента.
Політичним інститутом, який дозволяє “грати за національну збірну” під час війни, є уряд національної єдності, який не просто наділяє владою (повноваженнями) представників усіх помітних політичних сил (партій), а й покладає на них спільну відповідальність.
Схоже, що у нашого “народу” і “влади” якесь різне розуміння цієї простої істини. Точніше так, представники влади (офісу президента, кабінету міністрів, владущої партії) публічно відкидають цю модель як “непотрібну”, а непублічно їхні політтехнологи визнають, що їхні теперішні клієнти неминуче програватимуть в очах виборців своїм сильнішим партнерам (логіка виборів). Це і було очевидно від самого початку повномасштабної війни.
Натомість ставлення “народу” до цього питання виглядає зовсім інакше: “47% українців позитивно ставляться до ініціативи зі створення Уряду національної єдності як широкого об’єднання всіх патріотичних сил у парламенті і поза ним. Негативно ставляться – лише 10%, а 37% мають нейтральне ставлення. Порівняно із вереснем 2024 року змін практично не було і інтерес до такої ініціативи зберігається на тому ж досить високому рівні”. Тобто погляди виборців щодо цього є цілком усталеними, а не мінливими.
А хто ж міг би очолити роботу такого уряду? “Відносно найбільше респондентів – 20% – вважають, що найбільше з цього переліку людей на посаду голови Уряду підходить П. Порошенко. На умовно другому місці — Д. Шмигаль, якого обрали 13%. Далі йдуть Ю. Тимошенко (7%), Ю. Бойко (5%) і О. Устінова (4%)”.
От вам і відповідь на питання, чому це не підходить Офісу президента. Поки що не підходить. Поки зроблена ставка на лаври переможців і не віриться у відповідальність за невдачі.
Найліпше для всіх українців буде тоді, коли ризики цієї війни будуть диверсифіковані, уряд збалансованим, парламент консолідованим, а Верховний головнокомандувач відповідальним за результат. І жодних сумнівів у такій конструкції влади не буде ні у власних громадян, ні у партнерів, ні у ворогів. Але вороги – то останнє про що можна думати у справі створення національного уряду.
Логіка насправді проста:
Або уряд національної єдності до скасування воєнного стану та оголошення виборів, або однопартійний уряд породжуватиме міжпартійну боротьбу й суспільний запит на термінові вибори.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.