Чотири чоловіки, рутина та горілка: огляд на стрічку “Ще по одній” з Мадсом Міккельсеном
Стрічка данського і вже європейського кінокласика Томаса Вінтерберга “Ще по одній” уже виходить з прокату, однак під час різдвяних вихідних ще можна встигнути побачити її в українських кінотеатрах.
Кіноглядач “Прямого” розповідає чому це так необхідно.
Фільм Вінтерберга починається, як бородатий анекдот: четверо чоловіків збираються за одним столом з пляшкою горілки та ікрою. Усім вони вчителі. Усім їм далеко за 30. В усіх них уже давно склалось життя. Власне, це і непокоїть героїв Вінтерберга. Рутина та тихо підходяча криза середнього віку здушує повітря в грудях данських вчителів. Саме тому вони вирішують випробувати теорію норвезького психотерапевта Фінна Скердеруда про те, що в організмі людини природна недостача алкоголю і потрібно завжди штучно підтримувати баланс в 0,5 проміле, щоб бути щасливішим та успішнішим, ніж в повній тверезості (до слова, сам Скердеруд заперечив таку теорію, заявивши, що режисер не правильно її протрактував). Говорити, що всі ці експерименти завершуються страшним запоєм та лютим похміллям, а з ним супутніми проблемами в родині та на роботі, думаю не варто.
Однак, фільм Вінтерберга – це не агітпроп товариства боротьби за тверезість. Це історія про відчайдушну спробу втекти від себе самого, який обрид всім: родині, друзям, колегам, учням, та й, по-хорошому, самому собі. Історія не про те, що “алкоголь шкідливий для вашого здоров’я”, а про те, що кілька ковтків вогненної води дійсно можуть пробудити забуте відчуття молодості, коли був свіжий, веселий, успішний, не мав іпотек, побутових проблем і такої глибокої екзистенційної самотності. Однак, якщо розв’язувати проблему алкоголем, то рано чи пізно можна впасти на дно скляної пляшки бажаної горілки “Імперія”. Фільм завершується сценою абсолютного катарсису, яка попри хмурий лейтмотив вселяє надію на краще. Особливої ефектності фінальній сцені надає ідеально підібраний саундтрек гурту Scarlet Pleasure.
Не дарма ж стрічка починається цитатою данського філософа та предтечі екзистенціалізму Серена К’єркегора та сценою “пивного забігу” підлітків навколо озера. Уже з самого початку Вінтерберг попереджує що це фільм про екзистенцію та спробу повернути юність, яка давно вже пішла у свій “пивний забіг”.
Томас Вінтерберг у свій час спільно з геніальним Ларсом фон Трієром встиг оголосити маніфест “Догма 95”, який не лише вплинув на подальший розвиток кіноіндустрії, але й зумів привнести феноменологію в теорію кіно. В житті режисера були етапи особистісного, починаючи з його студентських короткометражок, а потім “Свята” чи “Комуни”, які чередувались з дуже тенденційними роботами, як “Курськ” чи “Подалі від шаленої юрми”. “Ще по одній” – це однозначно особистісний фільм режисер, в який вкладена частина його власного досвіду. Особливий градус душевності стрічки задає квартет акторів:Томаса Бо Ларсена, Магнуса Міллана, Ларса Ранте та Мадса Міккельсена, які не просто першокласні актори, а й друзі Вінтерберга, яких він уже неодноразово знімав у власних фільмах. Тому певна акторська магія в стрічці надає особливої атмосфери дружності.
В сухому залишку, “Ще по одній” Томаса Вінтерберга – це неймовірно ефектно знята історія про екзистенційну кризу, рутину та відчайдушну спробу втекти від самого себе в алкоголі, а також катарсис, який все ж таки може наступити.
Спеціально для “Прямого” Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.