Досить маніпулювати щодо ПЦУ: кожна автокефальна Церква діє канонічно

В епоху інформаційних війн одне й те ж поняття чи термін нерідко тлумачать по-різному, і все залежить від того,  на якому боці дискусії  перебуває тлумач.

На нинішньому відрізку української історії термінологічних маніпуляцій дуже часто зазнають церковні питання. Одним із термінів, яким часто маніпулюють опоненти утворення в Україні Помісної Православної Церкви, керовані Московським Патріархатом, є “канонічність”.

Російська Православна Церква та її союзники намагаються проголосити монополію на Божу благодать і свій так званий канонічний стан трактують як щось, що дароване винятково їм. Вони настільки переконані в одноосібному володінні цією “канонічністю”, що перестали бачити інші, не менш важливі, елементи церковності.

Канони – це правила, за якими живе церква. Фактично, це норми, які близькі до юридичного закону. Проте якщо ми візьмемо сучасну церковну традицію і порівняємо з тією, яка записана в канонах, то побачимо багато невідповідностей. Наприклад, у канонах записано, що рукопокладати людину у священика раніше 30 років заборонено. І той єпископ, який звершує хіротонію, згідно з цим каноном, має бути заборонений у служінні.

Загальновизнаним є факт, що канони Православної Церкви не дають прямого визначення способу проголошення автокефалії тієї чи іншої Церкви. Різні Помісні Церкви мають відмінні погляди на розв’язання цього питання. Відсутність канонів, які визначають власне спосіб проголошення автокефалії, свідчить про те, що порушити неіснуючі канони неможливо. Тому кожна автокефальна Церква діє канонічно, якщо проголошення її автокефалії відбулося згідно з тими канонічними правилами, які опосередковано стосуються питання автокефалії, а також відповідно до історичної традиції.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.