Драми ситкомні і не дуже: огляд на байопік “Бути Рікардо” з Ніколь Кідман
Третя режисерська робота культового голлівудського сценариста Аарона Соркіна вийшла на стрімінг-платформі Amazon Prime.
В чому полягає символізм такої прем’єри та чому Соркін кращий сценарист, ніж режисер розповідає кінооглядач Прямого.
“Бути Рікардо” – це мелодраматичний байопік про зірку телебачення 1950-тих Люсіль Болл, яка знімалась разом зі своїм чоловіком кубиноамерикаським музикантом Дезі Арназом в мегапопулярному ситкомі “Я люблю Люсіль”.
В центрі сюжету – історія завершення серіалу, за яким слідкувало 60 мільйонів телеглядачів (просто порівняйте цю цифру з нинішніми рейтингами). На вулиці кінець 1950-тих: американське суспільство намагається ескапуватись від наслідків Другої світової та загроз “холодної війни”, зокрема в телебаченні. Люсіль Болл безпідставно звинувачують в підтримці комуністів. Сама акторка переживає складний період, підозрюючи чоловіка в подружніх зрадах. Ще й боси з CBS думають про закриття серіалу, щоб не показувати глядачам вагітну акторку. З усіма цими перепитіями (в реальному житті вони звалились не одним комом) доводиться боротись Люсіль.
Дуже символічно, що в нашу епоху, коли серіали еволюціонували з ситкомів та мильних опер в масштабні художні історії, прем’єра фільму Соркіна про найпопулярніший ситком в США, який мав вплив на жанр в цілому, відбулась на стрімінг-платформі, а не на широкому екрані. Соркін встиг уже стати культовим сценаристом в Голлівуді зробивши блискучі проєкти для телебачення (“Західне крило” та “Служба новин”), Бродвею (авторська переробка повісті “Убити пересмішника Гарпера Лі) та повнометражного кіно (сценарний “Оскар” за “Соціальну мережу Фінчера). Останні чотири роки сценарист намагається зробити власну режисерську кар’єру, опираючись на власні сценарії. Його попередній фільм “Суд на чиказькою сімкою” отримав головну номінацію “Оскара” минулоріч.
Третя стрічка Соркіна в плані кіномови цілком собі в руслі його режисерського стилю: сюжет про дуже “американську історію”, фабула, яка перебивається флешбеками та псевдокументальністю, розвиток наративу повністю побудований на майже монументальних діалогах. Каст стрічки базується на творчому дуеті Ніколь Кідман та Хав’єра Бардема, які грають телевізійне (і реальне) подружжя. Бардем у своїй ролі монуметально-неприємний, але саме за цю монументальну неприємність ми й любимо цього харизматичного іспанця. Для Кідман роль Люсіль Болл – майже бенефіс. Акторка останнім часто зіграла абсолютно провальні ролі в “Щиголі” та “Сенсації” і ось нарешті їй дісталась велика, соковита роль, Кідман повністю розкриває свій талант. З другорядних ролей варто було б відзначити Дж.К.Сіммонса, який з’являється у стрічці незаслужено мало, але кожного разу перетягує ковдру першості в головних акторів.
В США регулярно знімають дуже “американське кіно”, яке важко зрозуміти, не знаючи місцевого контексту, з останніх – “Прекрасний день по сусідству” про ведучого культового в США дитячого шоу Фреда Роджерса чи “Очі Теммі Фей” про найвідомішу телеєвангелістку. “Бути Рікардо” вибивається з цього ряду, тому що попри те, що це досить локальна для американців історія сімдесятирічної давнини, Соркін майстерно підводить її до актуальної тематики. Не можливість зображати в телебаченні кубинця успішним топменеджером, дискримінація жінки у сфері, де керують чоловіки, суспільні стереотипи та “культура скасування” за особисте життя. Всі ці теми Соркін зачіпає, розповідаючи мелодраматичний байопік про зірок 1950-тих, чим робить старомодну історію – актуальним кіно. Щоправда, сувора педантичність та старомодність режисерського стилю Соркіна робить цю стрічку досить прохідною для глядача і вже передчасно вибиває її з “оскарівської гонки”.
В сухому залишку, “Бути Рікардо” – це приклад того, як можна говорити історичним контекстом про актуальну повістку, а також хороша спроба переосмислити першоджерела серіальної культури, яка щоправда може бути дійсно захопливою лише для любителів старого кіно чи щирих шанувальників режисерського таланту Соркіна.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.