Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров: Україна для нас – останній бастіон!
Чому для кримських татар Україна – останній бастіон, а для захисту самих українців потрібно запровадити у Криму “Кримськотатарську автономію”, розповів у інтерв’ю у ток-шоу “Ехо України” на телеканалі “Прямий” глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
– Яка головна проблема зараз у кримськотатарського народу, якщо не брати проблему захоплення Росією Криму? Проблема №2.
Не можна просто абстрагуватися від того, що Крим захоплений. Сьогодні проблема єдина, і вона дуже болюча, і вона для нас є дуже страшною – це питання існування кримськотатарського народу в майбутньому. Це в прямому розумінні.
– Через переслідування там?
Дивіться, народ, який мав протягом трьох століть свою державність, яка відігравала величезну роль на цьому європейському і азіатському просторі, – це Кримське ханство. Народ, який був вимушений сотнями тисяч покидати свою землю після першої анексії Криму Російською імперією, після 1783 року. Народ, який був тотально виселений в 1944 році, якого всього зараз залишилося в Криму 300 тисяч. Це ті, які повернулися з місць депортації. І сьогодні він знову перед загрозою прямого знищення. Це тим я і пояснюю нашу головну проблему: чи нам бути завтра, чи ні.
– Ви сказали, що на кону знищення народу. А як би ви пояснили, як саме знищується народ? Їх же не розстрілюють. Поясніть.
Коли вас просто беруть і, знаєте, в жменю, вас, людей, але кидають в таку субстанцію чужого та інородного, і ви через якийсь короткий термін будете схожими на ту субстанцію, в яку вас кинули. Я не хочу нікого ображати. Але просто хочу сказати, що нас людьми робить наша мова, наші звичаї і наше відчуття належності до свого народу, до своєї спільноти. І просто щоб ви відчули те, що я зараз маю на увазі: коли депортували в 1944 році, 50 років у нас не було своєї школи. Кримськотатарська мова взагалі була заборонена в Радянському Союзі.
І нехай кожен уявить, що він 50 років не мав можливості ні вчитися сам, ні вчити своїх дітей. У нас не було жодних інституцій, які притаманні всім іншим народам. І сьогодні, коли прийшла Російська Федерація, вона набагато хитріша, можливо, і лукавіша, ніж радянська влада. І сьогодні, як би там не було, але в ХХІ столітті Путін не зможе посадити 300 тисяч кримських татар в ці вагони, як це зробив Сталін, і виселити десь в Сибір. Але він робить все для того, щоб з Криму витіснити, вичавити кримських татар.
Тобто фізично кримські татари не знищуються. Вони просто перестануть існувати як кримські татари: зі своєю унікальною, як і у кожного народу, мовою, звичаями. І просто перестане існувати ще один народ. В світі так є і продовжується. У світі щорічно хтось зникає. Не просто люди, а народи зникають. І особливо в Росії.
– У Криму Путін дозволив кримськотатарські школи? Можна вивчати мову?
Ви пам’ятаєте радянську Конституцію? Найсправедливий строй, свобода слова і все таке інше. Сьогодні в Криму, якщо виходити з Конституції, яку туди привнесли і встановили російські окупанти, у нас три державні мови: українська, кримськотатарська і російська. Як прийшли росіяни, жодної української школи. Але мова державна. Кримськотатарських шкіл у нас 14 було – вони нас розмивають.
Щоб ви розуміли, як це розмивають. Це школа 42-а в Сімферополі, в кримськотатарському селищі, на окраїні міста Сімферополь. І цю школу побудували. І Росія дуже любить показувати, що вони побудували там школу, хоча її почали будувати за український суверенітет. І там шість класів, в які пішли першокласники цього року. З них два – кримськотатарською мовою. Але школа – там всі 99% кримські татари учні. Інші – російською мовою. Вони розмиваються.
Тобто ви маєте просто знати, що все те, що декларує Росія – і не тільки в Криму, а й на своїй території, в Москві, в Санкт-Петербурзі, – це нібито надводна частина айсбергу. І це нібито трошки блистить, воно на сонці грає. А все те, що насправді – воно під водою. І декларації Росії, і справжнє російське життя, і особливо за часи Путіна – це небо і земля.
– Я прочитав новину, що відбирають власність Меджлісу росіяни. Що це означає, що це вони забирають?
Дивіться, за ці 23 роки української незалежності, з моменту створення Меджлісу, зрозуміло, що ми намагалися якимось чином створити інфраструктуру, яка би допомагала вирішувати ті питання, які ми вважали актуальними для наших людей, для свого народу і для Криму також. І в цих наших намаганнях першими нашими помічниками була кримськотатарська діаспора. Щоб ви уявили, в Криму 300 тисяч кримських татар, але діаспора наша – 5-6 мільйонів. Це є наслідок того, що нас весь час витіснювали з Криму.
– Вони у Туреччині…
Більшість в Туреччині. Але це і Польща, це Румунія, це Болгарія.
– Вони допомагають чимось?
Знаєте, діаспори завжди однакові. Ми можемо говорити про мільйони українських діаспорян, але знаємо, що активні, які думають щоденно і допомагають українцям, їх, можливо, сотні людей чи десятки тисяч. Але не мільйони.
– І вони щось допомагали і щось давали?
Так, вони допомагали. Ми утворили лікарню, і ми її там вже майже обладнали сучасним обладнанням, підготували. І вони забирають цю лікарню. Це село Піонерське. Вибачте, це Джалман кримськотатарською мовою. Але ж вони там перейменували після депортації. Зараз воно називається Піонерське. Ця лікарня мала бути потужною лікарнею. Це два наших офіси по місту Сімферополь. І це декілька культурно-просвітницьких центрів. Це щось на кшталт, знаєте, як колись були будинки культури в селах. Ми їх купили і дали місцевим громадам. Це все, здається, наше майно.
Але тут інше. Вони ж заборонили Меджліс кримськотатарського народу. І минулого року було рішення – я хотів би, щоб глядачі просто задумались над цим – Міжнародного суду ООН, яке вказувало Росії негайно відмінити заборону Меджлісу, створити умови для відновлення діяльності, мені та іншим моїм колегам дати можливість в’їхати в Крим.
– А вам заборонено, так?
Мені заборонено. І я ще маю заочне рішення суду. Я злочинець, з їхньої точки зору.
– Що ви таке зробили?
Я терорист.
– Давно?
З того моменту, як прийшли росіяни. Бандити назвали мене терористом.
– А як вам це вдалося? Що, бомби возили? Що ви таке зробили?
Ви знаєте, в Росії законодавство таке, що вони будь-яку людину, яка…
– Ну просто, сам факт: що ви таке зробили, за що вони зачепились?
Вони вважають, що вся моя діяльність була спрямована на те, щоб… Послухайте, я несу загрозу для територіальної цілісності Росії. Тобто моя боротьба за те, щоб повернути Крим під суверенітет України, – вони вважають, що це загроза територіальної цілісності Росії. Тому я терорист.
– На п’ять років.
На п’ять років заборонено. А судове рішення є, і його ніхто не знімає.
– Росія робить дуже цікаво. Коли вона бачить якусь структуру, яка працює, наприклад Меджліс, перше, що вони роблять – це роблять паралельну свою структуру.
Я трошки поправлю вас. По крайній мірі, на нашому досвіді.
– Вона є?
На нашому досвіді. Перше, що вони робили – вони намагалися підкупити. В прямому розумінні. Скажімо, перша пропозиція, яка до мене була, в перші тижні, як російські війська вторглися в Крим, і ці зустрічі, які були нібито від імені Кремля і тих, хто там сидить, – щоб я обрав собі одну з трьох посад: або голову Ради міністрів Криму, або голову державної ради, тобто місцевого парламенту, або посаду представника Путіна в Криму. Це перше, що вони роблять.
– Шикарні пропозиції.
Але ці пропозиції були і до багатьох моїх колег на різних рівнях. Коли ви не продаєтесь, то вони починають вас компрометувати і залякувати. Якщо ви не злякалися, тоді вас кидають в тюрму. От такі етапи. І наші колеги все це пройшли.
– Так вони там створили такий псевдо-Меджліс, де слухняні люди? Є там таке?
Так, правда. І потім, коли вони вже вас кидають у в’язницю, але така структура, до якої народ звик, або воно від суті цього народу, – вони обов’язково роблять клон. Клон – це виключно російський задум, і вони завжди роблять клони.
Більше того, якщо вони і утворили якусь там структуру, яка під ними, яка повністю підконтрольна, і щоб ці хлопці нікуди не “дергались”, – вони обов’язково можуть зробити третій клон. Третій клон – який трошки підживлюють, трошечки підхарчовують. І цим кажуть: будете себе погано вести, то ми їх витягнемо зараз. Це є в Криму зараз. Це правда.
– Неймовірно.
Вони підкорили духовне управління мусульман Криму, яким зараз вони намагаються передати наше майно, яке нібито вони націоналізують. Але для того, щоб це вже підкорене духовне управління було стовідсотково слухняним, вони створили ще одне духовне управління, про яке майже ніхто не знає, але воно є.
– Про всяк випадок.
Про всякий випадок. Тобто мають бути дві собаки: одна на прив’язі напівголодна, а іншу годують, і вона має слугувати хазяїну. Але якщо ця собака буде себе погано вести, то вони цю собаку відв’яжуть.
– Доля не справедлива до кримських татар. Спочатку у вагонах туди, потім поверталися… Я бачив, як відновлювали вони свої хатинки. Це не Київ. І тепер – бабах, і знову. І немає цього щастя, нема того спокою. На своїй землі таке діється… І ми не забуваємо, що там є люди і які хочуть в Україну, і для яких це рідна земля.
Якщо можна, я тут хотів би трошечки продовжити. Можливо, я скажу такі речі, можливо, не всі поділять цю думку. Коли я виступає на Заході, я бачу, що в очах в них якась така, знаєте, холодність. Я кажу: “Слухайте, ви взагалі можете не знати, що є Крим і є кримські татари. В кінці кінців, ви можете махнути рукою на Україну. Але ви справжні політики, то ви маєте дбати про свою країну і про свій народ. І якщо ви відчуваєте ту загрозу, яка зараз нависла над всіма народами з боку однієї з потужної ядерної держави, то у вас немає іншого виходу, як починати з кримських татар, з Криму і захисту України. Якщо ви хочете захищати свій народ і свої країни”.
І в мене бувають такі випадки, коли хтось каже: “Слухай, як тобі це вдається? Ти нещирий. Ти з себе вдаєш більшим українцем, ніж самі українці”. Я кажу: “Ти дурень. Бо ми, на відміну від тебе, розуміємо, що Україна для нас є останній бастіон. Бо ми знаємо, що зроблять з нами росіяни. Ми маємо історичний досвід – 235 років. Тому нас 5-6 мільйонів за межами української держави”. І тому ми знаємо, що якщо збережемо, укріпимо Україну, то ми повернемо Крим.
Я хотів би, щоб українці думали про нас саме з цих позицій. Не тому, що ми кращі чи гірші, чи ми когось любимо і когось не любимо. А ми просто знаємо одну істину: збережемо Україну – повернемо Крим. Якщо не повернемо Крим, то і Україну не збережемо. Воно все взаємопов’язано. Я хотів це сказати.
– Формальне, технічне питання. Є підготовлений проект змін до Конституції щодо назви Криму. Там є два варіанти нової назви Криму у складі держави. Робоча назва – це “Кримська автономія”. Але є пропозиція зберегти існуючу назву “Автономна Республіка Крим”. А також є назва “Кримськотатарська автономія”. Ми не розуміємо, як воно має бути і в чому тут різниця.
Я тоді скажу із самого головного. Для того щоб повернути Крим, нам треба і собі, і нашим партнерам, і всім, в тому числі країні-агресору, сказати, яким буде Крим. В Криму до окупації Росією проживало 58% етнічних росіян, 25% етнічних українців і 13% етнічних кримських татар. Ось ці три спільноти етнічні – вони майже створювали весь склад населення. Правда, були інші, але їх було набагато менше. Це ті люди, які якимось чином поселилися в Криму.
Але, за наші українські умови, етнічна більшість російська, хоча Крим є автономією, – вона мала абсолютно всі переваги, і тому у нас в Криму на 500 тисяч етнічних українців всього було п’ять шкіл українських. На весь Крим. А зараз жодної немає. І у нас було всього 14 шкіл кримськотатарських.
А тепер ми говоримо: давайте ми так випишемо Конституцію України в частині Криму, а потім все те, що стосується власне Криму, і автономію ми маємо зберегти. Але ми маємо так збалансувати і права, і відповідальності цих трьох етнічних спільнот, щоб в Криму ніхто далі не міг не домінувати над іншими, як росіяни домінували. І тому це одна з причин, чому там зараз окупація. Одна з причин. Можливо, не єдина, але одна з причин. Ми маємо збалансувати і права, і обов’язки, відповідальності всіх цих етнічних спільнот. Це одна причина нашої роботи.
Друга. Ви знаєте, я не хочу тут дуже далеко йти, але дуже спрощено. Кожна нація має право на самовизначення. Це аксіома, і це записано у всіх міжнародних документах. Українська нація має право на свою державність. І ми, слава богу, завдяки українській нації – ми як український народ різних національностей – маємо українську державу. І я впевнений, що майбутнє цієї держави буде блискучим. Я в цьому впевнений. Але це завдяки українській нації, яка реалізовує своє право на самовизначення.
У складі української держави є один з народів, який за межами цієї держави взагалі не має жодної своєї ані території, ані етнічно спорідненої держави. Це – кримські татари. І тому ми говоримо про право на самовизначення кримських татар у складі української держави. Це суть тих змін, які ми підготували. А назва – це як обрамлення. Я один з тих людей, які вважають головною суть того, що ми робимо. Назва може прикрашати цю суть.
Тут є дискусія, чи дати “Кримська автономія”. Бо деякі наші політики і правники говорять, що в контексті того, що сталося з Росією, краще відійти від назви “республіка”. Бо республіка – це дуже самостійне. Інші кажуть, що хай залишається та назва, яка сьогодні є, і до неї всі звикли. А треті кажуть: а чому не “Кримськотатарська автономія”? Це все буде голосуватися в Конституційній комісії.
– Ви закликаєте Європейське співтовариство до повного блокування чорноморських портів Росії. Тобто ви пропонуєте війну, скажемо так, відверто.
Трошечки по-іншому.
– А як?
Я дійсно нещодавно був у Брюсселі. Ми проводили в різних формах роботу з нашими колегами. Я закликав, щоб ЄС прийняв рішення, яким би заборонив своїм кораблям, тобто щоб члени ЄС не відвідували, щоб вони оголосили… Вибачте, це своєрідний “бомбити Воронеж”, але тільки навпаки. Я поясню чому.
Дивіться, ті санкції, які сьогодні здійснюють по відношенню до Росії, вони працюють, і Росія відчуває їх тягар. Але вони спроможні зупинити, можливо, принаймні поки що, подальшу агресію Росії – ці санкції сьогоднішні. Але вони не в змозі змусити Росію повернутися в межі міжнародного права.
Ми припинили наступ бандита, який на нас замахнувся топором. І цей топор може в будь-який момент опуститися на нашу голову. І ви маєте обирати: чи ви будете далі зберігати там ці маленькі санкції, чи ви все-таки щось радикально зробите. Я вважаю, що у Росії момент умовлення вже давно відійшов. Росія цього не розуміє.
Я сьогодні був у розпачі, коли я прочитав, що 11 листопада на сторіччі завершення Першої світової війни Макрон запрошує світових лідерів, і серед них є Путін. Путін – це людина, яка зараз практично вже буквально на краю прірви “третьої гарячої війни”, підштовхнула всю цивілізацію людську, і він зараз буде відмічати разом, до речі, з нашим президентом та іншими, він буде відмічати сторіччя завершення Першої світової війни, після якої була Друга світова війна. І Путін сьогодні є прямою загрозою. Особисто він собою уособлює можливість Третьої світової війни. Хіба це не зрозуміло?
– Нещодавно відбулося засідання українсько-російської комісії з питань рибальства в Азовському морі. Ви там також були і закликали видворити голову російської делегації, який був в окупованому Криму. Ви вважаєте, що це правильно? Там же домовлялися про рибу.
Я хочу, щоб всі в Україні повністю виконували законодавство України і виконували свої зобов’язання. Питання не просто в переговорах. Переговори, можливо, мали би і бути. Але питання – з ким ми сидимо на цих переговорах. Взагалі це є питання для нашої проблеми. Бо зрозуміло, що на якихось вищих рівнях питання не може стояти, що я не можу з ним сидіти, коли мова йде про життя і безпеку сотень тисяч людей цілої країни. Ну не може Петро Порошенко як президент України сказати: я не буду вести переговори з Путіним, якщо будуть утворені умови при участі міжнародних наших партнерів. Він не зможе зайняти таку позицію, бо він президент України, він відповідає за все майбутнє цієї країни, поки він є президентом.
Але на рівнях набагато нижчих ми маємо просто, знаєте, враховувати якісь умови. Дивіться, що там відбувалося…
– Пробачте. Знову технічне питання. Той чоловік, про якого ви згадали, він російський чиновник. Він не може сказати, що Крим – це Україна.
Ні, я не про те. Так, він не може це сказати. Тут питання нашої виконавчої влади. Мали бути чітко проведені підготовчі етапи. Російську делегацію очолював начальник Азово-Чорноморського територіального управління рибного господарства РФ.
– І що?
І ця людина декілька разів перебувала в Криму. Вона здійснювала там заходи, які укріплювали російську окупаційну владу. Скажемо, вона проводила наради. Це – перше. В російські делегації була людина…
– Але ж з ним треба говорити.
Почекайте. МЗС мало поставити чітку умову, щоб в складі делегації не були злочинці згідно закону України. Ця людина, згідно закону України, вона є злочинцем. Ми не можемо такі вимоги поставити на вищий щабель. Я приймаю участь, скажімо, на Парламентській асамблеї Чорноморського економічного співробітництва. Я є член делегації ОБСЄ української. Я не можу там говорити Толстову: “Выйди, ты преступник”. Я йому кажу, що він злочинець, але я не можу вимагати від ОБСЄ. Бо це є певні умови, на які ми погодилися як держава.
Але коли ми запрошуємо переговірників… Вибачте, завтра буде якесь тролейбусне управління чи ЖКГ, і вони сюди будуть нам спрямовувати тих, хто вбиваєте наших людей, а ми будемо з ними сідати і вирішувати ці питання? Тут в мене було питання більше до української сторони. Я звернувся до української сторони і я сказав: навпроти вас злочинці. Я не сказав “російська делегація”, а я сказав “злочинці”, які сидять в російській делегації. І якщо ви будете продовжувати роботу, то, згідно законодавства України, ви здійснюєте злочин, бо ви зі злочинцями будете підписувати договори. Все.
– Щодо трагедії у Керчі – цей розстріл, який там був. Ви заявляли, що російська окупаційна влада буде використовувати цей факт для тиску на нелояльних для режиму людей, зокрема кримських татар. Але я не бачу, щоб щось там таке було.
Я думаю, що вони провели дуже хороше тестування. Ви знаєте, не хочеться в прямому ефірі говорити про те, що могло би бути, щоб воно, не дай боже, ніколи не сталося. Але в умовах, коли істерія в суспільстві, а істерія в кримському суспільстві досягається тим, що там працюють всі ті канали федеральні, які є в Росії. І дати просто якусь, знаєте, хибну інформацію і просто повернути гнів цього суспільства проти конкретних людей – це нічого не стоїть зараз. На жаль, це так є.
І коли у російській агенції Lenta.ru, якою опікується уряд Росії, пройшла інформація, що по фотографії того, хто підозрюється, можна зробити висновок, що він схожий на татарина, і тоді з’явилася ця інформація, – я дійсно вже подумав, що вони поворачивають цю всю трагедію проти кримських татар.
Але, незважаючи на те, що все, слава богу, пішло по-іншому, хоча просто колосальний жаль і співчуття цим рідним, батькам… Там люди різних національностей. Але це не має жодного значення. Ми поховали хлопця – кримського татарина, мусульманина. Ми зараз опікуємося двома дівчинами – кримськими татарками. Але це не важливо. Там є українки, українці, там є росіяни, там є люди інших національностей. Це сталася трагедія.
Але боюся, що з цієї трагедії ніхто не зробить з влади окупаційної тих висновків, які мали би зробити. Вони все одно це повернуть для того, щоб укріпити знову каральні органи окупаційної влади.
Ви знаєте, що зараз обговорюється питання вже на федеральному російському рівні – навіть якщо вони приймуть рішення, то це прийде і на окупований Крим – для того щоб Росгвардії передати охорону всіх шкіл. Ви уявляєте, які це гроші?
– Росія – багата країна. Хай вони це роблять.
Репресії продовжуються. У нас є така організація, як “Кримська солідарність”. Це близькі і рідні політв’язнів. Політв’язнів зараз за сімдесят. Ми маємо 113 діточок малолітніх. Ми не рахуємо тих, хто старше 18 років. Це ті, чиї батьки сидять у в’язницях. І вчора було засідання цієї “Кримської солідарності”. І туди прийшли слідчі, яких супроводжували в балаклавах. І зрозуміло, що це було навмисно зроблено. І двом адвокатам вони висунули підозри, що вони готують якісь акції терористичного характеру. Вони б’ють по адвокатах.
Сьогодні вранці, о 4 ранку, вони прийшли в кримськотатарську родину, до 22-річного хлопця. Він жив з мамою. Це Журавки Кіровського райони. Його забрали. Я ще не встиг з’ясувати, яка його доля.
– У мене питання щодо Кримського водного каналу. Україна його перекрила. Кримська влада заявляє, що це злочин, тому що вода не йде до Криму, а там живуть українці. І якщо Україна дбає про своїх людей, то вона має відкрити цей канал, щоб люди могли займатися сільським господарством.
Все, що відбувається в тимчасово окупованому Криму, згідно міжнародного права, повністю покладається на країну-агресора, на окупантів, в тому числі, якщо там є якісь проблеми з постачанням тих чи інших ресурсів. Інакше все буде виглядати таким чином. Той, хто сильний, він буде приходити у ваш дім, він забере у вас всі кімнати, розставить якусь там свою зброю, сапоги, валенки свої, вас викинуть десь в прихожу і будуть ще вимагати, щоб ви кожного дня там прибиралися, щоб йому по прихожій було краще йти, щоб ви носили воду з колодця, щоб він в цих кімнатах міг поливати якісь квіти чи щось інше?
Я не хочу спрощувати. Але питання в тому і є. Слухайте, це ХХІ століття. Дуже багато того, що є в наших принципах, воно не може взаємоузгодитися з поведінкою середньовічного такого ведмедя. І тому це називається гібридною війною. І тому я говорю про те, що Заходу потрібно вже припинити ці напівефективні санкції. Треба одразу зупинити бандита.
Слухайте, я це говорю і болюче дуже, і щиро. Я приводив в якійсь аудиторії такий приклад. Є такі породи собак, яким для виховання відрізають хвости. Але їх по кусочку кожного дня не ріжуть. Їх обрубили – і собака стала виховуватися нормально. Здається, добермани. Ось цьому російському ведмедю треба все те, що можна, відрубити одразу, щоб він зупинився, інакше буде біда.
– Але не відрубиш. По-перше, багато хвостів. По-друге, це велика країна – нафта, газ. Гроші є. Менше – але є. І що ж тут відрубити?
Я ще раз хочу повернутися про те, що всі, хто не просто має розуміння, а ті, на кого покладена відповідальність, і в них є важелі, – я в першу чергу кажу про очільників країни. Вони мають бути відповідними тим викликам, які зараз є. Бо інакше ціна буде набагато… Слухайте, я не знаю, які там люди тоді були. Але я думаю, що були тисячі таких, які, як ми зараз з вами спілкуємося, таких було сотні випадків напередодні Другої світової війни. Сиділи в Парижі і казали: “Та ладно, він піде до Бельгії, а до нас не дійде”. Десь сиділи в Кремлі і казали: “Тут порежем – а тут разрежем”. Десь поляки щось думали. А в итоге 60 мільйонів людських життів було покладено. 60 мільйонів людських життів! Зараз вже не буде кому рахувати. Якщо це розпочнеться – не буде кому рахувати.
– А коли ви приїжджаєте до Європи і виступаєте перед людьми, перед різними громадськими організаціями, перед міжнародними організаціями, як вас сприймають?
По-різному. Але хочу сказати, що імідж нашої країни – він не надає мені бонусів. Це правда. І чому я з багатьма своїми колегами ніколи не погоджуюся? Тоді, коли багато з того, що говорять на Заході по відношенню до України, до наших внутрішніх негараздів, – не треба просто їх відкидати. Їх треба пояснювати, але і вимагати, щоб ми поставили якісь ранжири.
Ви розумієте, коли в тебе гангрена, не дай боже, ноги – якесь причуплення в тебе на обличчі не врятує. Треба лікувати гангрену. Війна, яка зараз у Росії проти України, – це є гангрена. Все інше – це, знаєте, дуже потрібні, але інші заходи по відношенню до України. Але це не говорить про те, що треба вибачати всім тим, хто в Україні замість мобілізації навпаки тягне Україну донизу.
Тут проблема не в прізвищах. Проблема в типології людей. Є багато людей, які Україну приймають як територію, в якій можуть зреалізуватися і заробити гроші. Вони не зв’язують з цією країною, з Україною, майбутнє своїх дітей. Я це відчуваю. Можна було би сказати: “Ну що ти говориш? А ти, можливо, один із них?”. Але я знаю, що якщо як тільки стану на цю позицію, мені треба прощатися з Кримом.
Мене тримає Крим. Розумієте? Я хочу, щоб кожного українця щось тримало. А тримати має українськість. Кожен, хто поїхав з України, він просто здає Україну. Я не знаю, кому здає – але здає. Від себе він її відторгає.
– Сьогодні Тимошенко виступила з промовою. У неї чергова частина з’їзду. І вона сказала, що те, що Порошенко тягне країну в НАТО – це помилка, тому що це наївні розмови. Друге. Вона сказала, що робити армію за стандартами НАТО, як Порошенко пропонує – це помилка.
Я теж хотів запитати: а що тоді є правильним?
– Я не знаю. Вона хоче створити “військовий кабінет”, який буде займатися новою “доктриною миру”. У мене питання. Ви будете цікавитись якоюсь новою “доктриною миру”? І те, що Порошенко намагається, щоб армія була натовська – це помилка?
Так сталося, що я якийсь період жив у Латвії. І він для мене був дуже ефективний. Я звідти і прийшов в політику. Ви знаєте, я буваю там, у мене рідні є. Я буваю в Латвії. Я бачу той страх, який є у частини латвійських політиків перед російською загрозою. Але слава богу, що вони є членами НАТО. І цей страх їхній – він не є таким безмежним, який би просто кидав би їх на землю. І вони все роблять, щоб в умовах членства в НАТО укріпитися. І проблема не в тому, щоб захиститися на тій своїй території. А проблема в тому, щоб задіяти той механізм, який не дасть жодному члену НАТО залишитися один на один перед будь-яким агресором.
Слухайте, після Криму які ще можуть бути розмови? Кожен може перевірити. Можна зайти на сайт Меджлісу кримськотатарського народу. Починаючи десь з кінця 90 років, на кожному Курултаї ми приймали рішення, де закликали владу України йти на шляху до НАТО і до ЄС. І ми відверто говорили. Ми говорили: це гарантія для нас – для Криму і для кримських татар.
Цього не сталося. Не сталося з різних причин. Бачите, я сьогодні мав інші завдання, я не чув і не слухав, що там говорилося на тому заході. Але хочу сказати: ніколи не погоджуюся з тим, що не треба вступати в НАТО. Це треба було робити вчора – і, можливо, ми би трошки врятувалися. Я за те, щоб у нас були єдині стандарти з нашими партнерами. Хто нам сьогодні допомагає? Подивіться, хто нам допомагає! Це майже всі члени НАТО, в прямому розумінні, нам допомагають. І чому у нас не можуть бути стандарти НАТО?
Щодо “воєнного кабінету”. Я якимось чином жартома на Верховній Раді в кругу своїх друзів сказав, але це не було з трибуни… Каюсь – треба було сказати з трибуни: “Якщо маємо щось ефективне знайти, треба по черзі народним депутатам хоча б на два місяці бути там в окопах АТО”. Я не вірю в якісь такі штучні об’єднання, організації. Якщо в когось є потужності, щоб розробляти такі програми – хай вони їх роблять. Але панацеєю не треба з цим пов’язувати.
І якщо говорити про те, що мир – це є основа нашого майбутнього, – то треб знайти головну відповідь: як змусити Росію відійти на ті кордони, які були до лютого 2014 року.
– У вас є 30 секунд. І ви можете сказати всім українцям все, що завгодно. Будь ласка.
Я був до цього не готовий. Але скажу одне. Вірте в себе, вірте у своїх близьких, вірте своїм сусідам і вірте у свою Україну, в нашу Україну – і тоді у нас все буде добре.
Нагадаємо, МЗС України назвало неприпустимими наміри російської влади Криму передати власність Меджлісу кримськотатарського народу керованому з Москви “Духовному управлінню мусульман Криму”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.