Героїзм в об’єктиві смартфона: огляд на документальну стрічку “Зошит війни”
Майже непомітно в українському прокаті відбулась документальна стрічка “Зошит війни”, яка отримала Приз глядацьких симпатій на минулорічному фестивалі Docudays UA.
Кінооглядач “Прямого” зумів потрапити на показ стрічки та готовий розказати, чому її повинні показувати скрізь.
“Зошит війни” – це документальна стрічка режисерства Романа Любого про російсько-українську війну, яка створена з якісно змонтованих аматорських відео з мобільних телефонів та відеореєстраторів українських захисників.
Стрічка починається кадрами мінометного розрахунку, в якого раптом в мінометі застрягає міна, а потім через різкі та в чомусь сюрреалістичні переходи починає розповідати історії інших вояків. Деякі з них – це коротесенькі ролики “буднів війни”. Герої цих саморобних відео – люди, які вже зжились з думкою, що кожен день може бути останнім, і тому просто ставляться до цього, як до побутового явища, яке не заважає жартувати, пити каву, розв’язувати побутові питання. Схожу тему підіймає у своїй художній стрічці “Погані дороги” Наталка Ворожбит. Однак, “Погані дороги” – це все ж художня історія, хоч і з реальним підґрунтям. “Зошит війни” – це реальні історії з художнім монтажем. Проводячи нас маленькими відеоісторіями з різних ділянок фронту, режисер цілісно вмонтовує повноцінні документальні сюжети, які мають початок і кінець, як от, наприклад сюжет бійця з позивним “Письменник” про те, як відбувався процес передачі тіл загиблих українських військових бойовиками.
Будь-який документальний фільм повинен мати якусь певну концепцію. Якщо слідкувати за підбором матеріалу та динамічністю монтажу в “Зошиті війни”, можна зробити припущення, що мета цієї стрічки – передати відчуття близькості смерті та реальності війни. Всі кадри фільму так чи інакше показують нам військових, які були за крок від смерті (на жаль, частина з авторів цих роликів згодом загинула на війні), і що вони переживають в ці перші моменти, коли пряма загроза пройшла.
Інша важлива складова цієї стрічки – вона показує реальність війни. Уявлення про війну в багатьох людей формується на основі художніх творів – фільмів, книг, коміксів, комп’ютерних ігор, або специфічного популяризаційного контенту, як то репортажів з новин чи усних спогадів очевидців. “Зошит війни” – це стрічка, яка в буквальному сенсі показує війну очима солдат. Реальні руйнування, реальні проблеми, реальні радощі, реальні відчуття. Дивлячись ряд цих сюжетів, глядач занурюється не в художній всесвіт чи популяризаційну оптику, а саме в побутову хроніку очевидця, яка повністю нівелює можливість дофантазувати чи доуявити, які аспекти війни.
Єдина проблема стрічки “Зошит війни” – це її промоція та дистрибуція. Фільм показували всього кілька будніх днів в прокаті у невеликій кількості кінотеатрів. Тоді, коли такий контент повинен бути доступний максимально широкому колу глядачів. На восьмий рік війни з Росією, “Зошит війни” – це вже не просто документальне кіно, що максимально реалістично відображає бойові дії. Це снаряд в інформаційній війні. Така стрічка має показувати в школах, транслюватись на телеканалах. Адже саме цим простим методом художньо змонтованих аматорських роликів з фронту можна найкраще, без зайвих зауваг і аргументів пояснити, що таке війна і хто та якою ціною захищає наш мир.
В сухому залишку, “Зошит війни” – це першокласне документальне кіно, яке створює оптику реального очевидця війни та компенсує аматорську операторську роботу художнім монтажем. Однак, щоб подивитись таку якісну і потрібну стрічку масовому глядачеві, на жаль потрібно здійнити повноцінний квест.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.