Катастрофа: влада зробила все, аби спровокувати соціальний вибух
Джерело: Facebook-сторінка автора 26.12.23.
Безумовно найбільш обговорюваною темою останніх днів став законопроєкт “Про удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби”.
На жаль, законопроєкт, що мав би врегулювати найболючіше та найделікатніше питання для мільйонів українців, виявився геть сирим. Чого варта лише вимога до керівників закладів охорони здоровʼя “стукати” до ТЦК та СП на чоловіків віком від 18 до 25 років, що перебувають на стаціонарному лікуванні, чи геть неконституційне внесення ухилянтів від мобілізації до реєстру боржників за (sic!!!) повідомленням керівника ТЦК та СП?!
Але якість законопроєкту, який би мав стати взірцевим як з точки зору дотримання вимог законопроєктної техніки, так і відповідності Конституції, ще є більш ніж задовільною у порівнянні з комунікацією його приписів суспільству. Комунікацією не просто провальною, а відверто катастрофічною, яка вже збурила український загал, породила безліч міфів та чуток, збільшила в рази ринок корупційних послуг та вдарила по українській економіці. Таке враження, що PR законопроєкту робило пʼяте управління ФСБ РФ, а не українська влада. В майбутніх підручниках з “активних заходів” на території ворога комунікація законопроєкту № 1038 має посісти почесне місце як ідеальна спецоперація…
Що б мав зробити відповідальний лідер у непростій ситуації, що наразі склалася в тилу та на фронті? Звернутися до нації, визнати не катастрофічну, але доволі похмуру реальність та ще похмуріші перспективи, пообіцяти, що частина ОП, депутатів ВР та секретаріату КМУ невдовзі мобілізується до ЗСУ, і сказати приблизно те, що 13 травня 1940 року сказав британцям Черчилль: “I have nothing to offer but blood, toil, tears and sweat” (Я не можу запропонувати вам нічого, окрім крові, гарування, сліз та поту). А потім внести до ВР законопроєкт про додаткову мобілізацію як невідкладний за власним підписом, чесно задекларувавши, що єдиною альтернативою мобілізації країни є поразка у війні.
Що ж робить наш Верховний Головнокомандувач? Ще під час своєї пресконференції починає переводити стрілки на військове керівництво, мовляв, це генерали беруть мене за горло, вимагаючи мобілізувати додаткові півмільйона українців, але я до останнього пручатимусь, захищаючи вас від фронту. Потім Кабмін (не Верховголовком!!!) без жодної комунікаційної підготовки вносить до ВР контроверсійний законопроєкт, який то зʼявляється, то зникає з сайту парламенту. Потім президентська фракція отримує вказівку в жодному разі не коментувати і не комунікувати цей законопроєкт, знову ж таки перекидаючи мʼяч на поле військових.
Врешті-решт Залужний відбиває мʼяч, заявляючи, що мобілізація – то не є відповідальність ЗСУ. Йому потрібні люди і зброя, щоб воювати, а де їх брати – питання до політичного керівництва. Коло замкнулось. Непопулярний, але вкрай важливий законопроєкт залишився сиротою…
А ті, хто читав всі 72 сторінки тексту законопроєкту, стали прозрівати, що найефективнішим та безкарним способом “закосити” є вихід з українського громадянства. Бо бути апатридом набагато краще, аніж сісти в тюрму чи переходити на нелегальне становище. Якщо законопроєкт таки ухвалять, вірогідно найбільш запитуваною послугою в юристів стане оформлення виходу з українського громадянства.
До вчора я був певен, що революція Україні не загрожує. Що ми всі вивчили уроки наших трагічних визвольних змагань і 17-го століття, і початку та середини 20-го, які свідчать, що розбрат – ключ до нашої поразки. Здавалося, в суспільстві (окрім нечисленних доволі маргінальних сект фанатів того чи іншого політика) склався консенсус: спочатку перемога – потім повернення політичної конкуренції. Бо якщо втратимо Україну, не буде за що конкурувати. Тепер я в цьому не певен. Влада зробила все, аби спровокувати соціальний вибух.
Тепер вона в цугцвангу. Увімкнути задню – продемонструвати свою слабкість та нерішучість і залишити нерозв’язаною найнагальнішу проблему – брак людей на фронті. Перти вперед, як танк, з такою провальною комунікацією – штучно створювати революційну ситуацію в країні. У влади класичний цугцванг: будь-який хід лиш погіршує ситуацію.
Незадовго до початку великої війни я записав кілька інтервʼю з моїм другом і ветераном військової розвідки Пілігримом (Вадимом Шевчуком). Неспроможні відвернути повномасштабний російський наступ, ми спробували попередити тих, хто хотів чути, як поводитися, коли найгірші прогнози стануть реальністю. Потім багато людей мені дякували.
Наразі можу лише повторити свій недавній прогноз: 2024 буде трагічніше і важче ніж 2022-ий. І дай Боже, аби я виявився лжепророком…
Нагадаємо, 25 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради законопроєкт №10378 щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби.
Тим часом у ЗМІ просочилась інформація, що народним депутатам з фракції “Слуга народу” рекомендували уникати коментарів щодо внесеного законопроєкту й радити ставити усі питання військовому керівництву країни.
Раніше під час підсумкової пресконференції 19 грудня президент України Володимир Зеленський заявив, що не готовий мобілізовувати ще 400-500 тисяч осіб, щоб стабілізувати ситуацію на фронті – як того вимагає Генеральний штаб ЗСУ. Також глава держави виключив можливість обов’язкового призову до армії жінок, але не виключив, що призовний вік може бути скорочено з 37 до 25 років.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.