Кіно для одного осіннього вечора: огляд на комедійну мелодраму “Бестселер” з Майклом Кейном
З 23 вересня в український прокат вийшла комедійна мелодрама “Бестселер”, світова прем’єра якої відбулась на фестивалі в Карлових Варах цього серпня.
Кінооглядач “Прямого” сходив на прем’єру фільму.
Люсі – спадкоємиця солідного нью-йоркського видавництва, яке зараз перебуває на межі банкрутства. Щоб врятувати бізнес, видавчиня вмовляє автора одного, але геніального роману Гаррі Шоу видати другу книжку і поїхати в промотур на підтримку роману. В турне героїні треба не лише займатись промоцією роману, я й розбиратись з мізантропічним характером письменника-пияка.
“Бестселер” – це звична комедійна мелодрама про зустріч поколінь. Старше і молодше переймає досвід і лікує душевні рани одне одного, а після катарсису знаходить нових себе. Стрічка настільки передбачувана, що деякі цитати проговорюєш про себе раніше, ніж їх вимовлять герої. Але в цій передбачуваності є певна чарівність, вона створює ілюзію по-домашньому теплої та ностальгійної історії, яку восени крутять вечорами по телевізору.
Режисерка Ліна Росслер створювала картину, як присвяту батькові. Власне, головна героїня, яка тяготиться дитячим комплексом бути “улюбленою татовою доцею” багато в чому альтер его режисерки, якби вона не намагалась це приховати у стрічці. Вводячи у стрічку купу сенсів, як то відповідальність автора за текст, самотність людини в суспільстві, двобічність історії – жодну з цих думок режисерка не доводить до логічно кінця. В результаті ми отримуємо історію про мізантропа, який перед смертю подобрішав, і жінку, яка позбавилась дитячих комплексів та страхів. Не можна сказати, що це поганий задум фільму, але однозначно оригінальності в ньому мало.
А от що у фільмі чудове, так це акторська гра. Зірка серіалів “Парки та зони відпочинку” та “Легіон” Обрі Плаза по-театральному красиво працює мімікою. Її брови та погляд створюють весь емоційний спектр – від щирого шоку до праведного гніву.
Майкл Кейн, який останнім часом мало де грав, влаштовує у “Бестселері” справжній бенефіс. Хмурний, всім незадоволений письменник-мізантроп – роль, де можна сповна проявити свої акторські таланти, і Кейн, чорт забирай, цим користується. Він лається, заливається віскі, голосно кашляє і харкається, врешті-решт мочиться на власні книги. Водночас як і має бути в кіношного мізантропа – він має дуже раниму історію, яка й зробила його таким “товстошкірим монстром”. І в цій “драматичній” частині Кейн не менш прекрасний. Йому вдається розкрити сумну історію, але при цьому не впасти в жмакання шмарклів і тим більш не перевтілитись в повну протилежність. Він лишається собою – сварливим 70-річним дідом, який, однак не закінчений мерзотник, а просто людина зі складним характером.
В сухому залишку, “Бестселер” – це досить мила комедійна мелодрама про переоцінку власних цінностей, страхів та і взагалі себе. Картина достатньо насичена як гумором, так і драмою, а динаміка перегляду майже не провисає. Однак ціла купа закладених, але не доведених до кінця сенсів – постійно відволікає від лейтмотиву стрічки. Фільм, який однозначно можна подивитись, але чи варто його дивитись вдруге уже питання з зірочкою.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.