Книга і кіно – що спільного? ТОП-5 найнеочікуваніших екранізацій

23 квітня відзначається Всесвітній день книги. Це свято було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 року.

Кінооглядач “Прямого” підготував п’ять міні-рецензій на найцікавіше екранізації книг кінематографом. 

“Рембо: Перша кров”

Фільм, який приніс Сільвестрові Сталлоне світову славу та став культовою картиною в підлітків 1990-тих років насправді був дебютним романом письменника Девіда Моррела “Перша кров”. Книга була бестселером і значно відрізнялась від фільму. В екранізації герой Сталлоне здійснює всього одне вбивство, тоді коли в книжковий Рембо вбиває поліцейських наліво й направо та врешті-решт руйнує все містечко. Однак найголовніша різниця – у книжці Рембо вбивають, тоді коли у фільмі лишаються живим. Після успішної екранізації, Моррел “воскресив” Рембо в наступних частинах книги, який вже писались виключно для комерційного успіху.

Щодо “Першої крові”, як книги, так і екранізації – то це не просто бойовик з динамічними сценами бійок та погонь, а й соціальна драма про таке явище, як ПТСР та проблеми адаптації ветеранів до мирного життя. Наступні частини, хоч і знімались уже з прицілом на комерційний успіх також підіймають важливі питання, що стосуються людей і війни, зокрема ціни повернення полонених (друга частина) та боротьби за власну національну свідомість (третя частина).

Місто Гріхів

Екранізація графічних романів Френка Міллера, які українською наразі перекладає видавництво Mal`Opus. Ультрануарна історія про місто, яке живе за межею моралі та його жителів, що носять за спинами тягар минулого, а за халявами ножі та револьвери.

Режисер стрічки Роберт Родрігес задумав екранізацію “Міста гріхів”, як творчий експеримент з максимально скурпульозного переносу графічної новели в кінематограф, використовуючи лише засобі ігрового кіно. Чорно-біла екранна картинка, що грає в на різкості та контрастності кольорів принесла Родрігесу і касовий успіх, і позитивні відгуки критиків, і навіть Гран-прі на Каннському кінофестивалі.

Зоряний Десант

Історія війни між людьми та комахоподібними іншопланетянами арахнідами спершу була романом класика наукової фантастики Роберта Гайнлайна. До того, як в 1997 році Пол Верховен зробив з неї динамічний бойовик з еротичними сценами, “Зоряний десант” – це був шедевр консервативної наукової-фанатастики, що складався з великої кількості роздумів про те, що таке права людини та яке їх значення для суспільства.

Гайнлайн задається питаннями що таке соціальна справделивість та наскільки окреме життя важливе в інтересах загального соціуму. Для Гайнлайна політичні права — це не просто можливість поставити хрестик у бюлетені для голосування, це відповідальність, підтверджена справою.

Пол Верховен редукую всі соціально-філософські роздуми Гайнлайна в кількахвилинну сцену уроку історії і залишає глядача лише з веселим бойовиком та історією про дружбу та кохання молодих людей на фоні міжгалактичної війни.

Спартак

Монументальний історичний пелпум Стенлі Кубрика про Римську імперію та повстання рабів під проводом Спартака було екранізацією однойменного роману Говарда Фаста. Специфіка цієї екранізації полягає в тому, що Фаст був переконаним комуністом та лауреатом Сталінського премії. Роман “Спартак” він написав, коли перебував в увязненні через політику “маккартизму” в 1950 році. У цій книзі через історичну алегорію Фаст  намагався передати страждання лівих та комуністичних активістів у США в 1950-тих роках.

Про те, екранізація Кубрика взагалі не передає алегорій та метафор закладених Фастом. Це монументальне і до дрібниць продумане історичне полотно про Римську імперію, яке навіть через 61 рік дивиться як сучасний фільм. А Кірк Дуглас в головній ролі завжди еталон акторської гри.

Китаянка

Одна з головних стрічок у фільмографії класика францущькою нової хвилі кіно Жака-Люка Годара насправді є вільним трактування “Бісів” Федора Достоєвського.

Фільм, який розповідає про французьких студентів, які вивчають марксистську та маоїстську філософії насправді відсилає нас до питання власного місця в світі та пружності суспільства перед ідеологією.

Саме з цього фільму крилата фраза, що стала свого роду девізом пацифізму: “За театри та кінотеатри потрібно платити, а участь у війні безкоштовна. Має бути навпаки. Виставки повинні бути безкоштовними, а ті, хто хоче воювати, повинні дорого заплатити”.

Спеціально для Прямого Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.