Libertas означає свобода: “Слуга народу” піде до Ради під знаменами лібертаріанства
Радник президента Володимира Зеленського Руслан Стефанчук заявив, що новостворена пропрезидентська партія “Слуга народу” буде ґрунтуватись на ідеології лібертаріанства.
Про те, що таке лібертаріанство і чи можна вважати Зеленського лібертаріанцем розбирався журналіст “Прямого”.
Libertas означає свобода
Термін “лібертаріанство” застосовується для позначення досить широкого спектра політичних філософій, що визначають ключовими для себе ідеї індивідуальної свободи та мінімізації розміру державного апарату.
Лібертаріанство охоплює низку соціальних, економічних, політичних та філософських проблем, таким чином утворюючи корпус ідеології від правого консерватизму з його ідеями зменшення державного примусу до лібертинізму з його моральним нігілізмом.
Існує чотири найбільш відомі школи лібертаріанства: анархо-капіталізм, мінархізм, джорджизм або геономіка та лібертарний соціалізм.
Лібертаріанці у своїй ідеології керуються двома важливими принципами — суверенітету особистості та неагресії.
Принцип суверенітету особистості полягає в тому, що природним правом кожної людини є можливість вільно керувати власним тілом і власними виробленими або отриманими під час добровільного обміну предметами власності. З принципу суверенітету особистості в лібертаріанстві природним чином випливає і принцип неагресії, тобто переконання в тому, що будь-яке насильство стосовно іншої особи або його майна є нелегітимним.
Принцип неагресії — це правова (не моральна) позиція, яка є основою сучасної лібертарної ідеології, яка забороняє агресивне насильство стосовно людини та її власності.
Принцип неагресії використовується для обґрунтування неприпустимості таких інститутів, як оподаткування і призов в армію, а також покарання злочин без жертви (проституція, наркоманія, нелегальний гральний бізнес, контрабанда, тощо). Оскільки принцип неагресії змінює визначення агресії з вигідної для лібертаріанства точки зору, використання цього принципу в якості обґрунтування лібертаріанства критикується.
Багато в чому на формування сучасного лібертаріанства вплинула філософія об’єктивізму. Об’єктивізм, як філософський напрям, заснований американською письменницею Айн Ренд і відображений в трилогії “Атлант розправив плечі”.
Об’єктивізм визначає 5 ключових понять: реальність існує незалежно від людської свідомості, людські бажання не впливають на реальність. Люди мають прямий контакт з реальністю через свої сенсорні відчуття. Людина може досягти знань за допомогою свого розуму. Найвища моральна ціль людини — досягання свого власного щастя, що не суперечить гармонії суспільного співіснування. Соціальна система, яка відповідає такій моралі та людським правам може бути лише у ринковій економіці.
Один з головних аргументів критиків лібертаріанства є те, що повністю ці ідеї ніде нереалізовані, а значить, нежиттєздатні.
За що виступають лібертаріанці
Лібертаріанці вважають, що оподаткування легітимною формою грабунку, і тому варто замінити оподаткування на добровільне фінансування послуг, які надаються державою в даний час населенню. Такі послуги можуть надаватися приватним бізнесом, благодійними та іншими організаціями. Вони виступають проти будь-яких державних дотацій, наприклад, фермерам чи освітянам.
Лібертаріанці виступають проти митних зборів та інших видів зовнішньоторговельних бар’єрів.
Лібертаріанці виступають проти державного контролю за безпекою та ефективністю лікарських засобів, проти всіх або більшості правил містобудівного зонування.
Лібертаріанці виступають проти встановлення законом мінімального розміру оплати праці.
Лібертаріанці є переконаними противниками загального військового зобов’язання. Вони виступають проти військового втручання в справи інших країн і визнають лише захист від агресії.
Лібертаріанці заперечують проти будь-якого державного контролю над засобами масової інформації.
Лібертаріанці виступають проти заборон на володіння зброєю.
Частина лібертаріанців виступає проти обмежень на імміграцію . Частина лібертаріанців виступає проти законів про обов’язкове шкільній освіті.
Одним з характерну вимог лібертаріанців – неоднозначно сприймаються суспільством, але цілком природно випливають із загальної концепції – є вимога повної легалізації всіх або більшості наркотиків.
Частина правих лібертаріанців підтримує ідею “добровільного” (контрактного) рабства, що критикується представниками громадських рухів леволібертарного (соціально-анархічного) спрямування.
Образ “класичного лібертаріанця”, досить смішно обіграно в серіалі “Парки й зони відпочинку” на прикладі Рона Свонсона.
Основні течії лібертаріанства
Анархо-капіталізм, який іноді ще називають ринковим анархізмом — ідеологія сформована представником Австрійської економічної школи Мюрреєм Ротбардом. В основі цієї течії лежить ідея ліквідації держави задля розвитку індивідуального суверенітету в межах вільного ринку.
В анархо-капіталістичному суспільстві правоохоронні органи, суди й всі інші служби безпеки функціонуватимуть коштом приватних ресурсів, а не коштів платників податків. Всі вони будуть надаватимуть послуги на основі прозорих конкурсів і вільної конкуренції. Тому особиста та економічна діяльність при анархо-капіталізм регулюється приватним законом, а не політикою.
Якщо сильно спростити, то в анархо-капіталістичному суспільстві — не існує жодного централізованого органу влади – існують приватні суди, поліції, армії, органи контррозвідки, тощо.
Мінархізм — більш поміркована, від анархо-капіталізму, течія лібертаріанства. Першим це поняття увів американський лівий публіцист Семюел Конкін в негативному контексті.
Мінархізм розглядає державу за принципом “нічного сторожа”. Тобто задачі держави повинні зводитись до забезпечення судової гілки влади, національної оборони та органів правопорядку. Захищати громадян від зовнішньої агресії, крадіжок, недотримання контрактів, шахрайства, і гарантування дотримання законів про власність.
Мінархізм часто межує з розуміння класичного лібералізму, який його уявляли собі такі теоретики, як наприклад Джон Локк, однак з часом, насамперед в США під впливом лівих ідей, зокрема філософа-прагматика Джона Дьюї, поняття лібералізму почало все більше “лівішати” і асоціюватись насамперед з захистом меншин та соціальними дотаціями на освіту та медицину.
Джорджизм, або ж геолібертаріанство — це течія лібертарної філософії заснована на ідеї рівного використання природних благ. Засновник течії Генрі Джордж вважав, що кожен володіє створеним ним продуктом, однак всі природні блага, і перш за все земля, належать в рівній мірі всьому людству.
Джорджистська парадигма шукає вирішення соціальних та екологічних проблем, заснованих на принципах прав на землю та державних фінансів, які намагаються інтегрувати економічну ефективність із соціальною справедливістю.
Окрім надр та землі, джорджисти також відносять до обов’язкової сфери оподаткування такі блага, як видобувні ресурси (мінерали та вуглеводні), рядники (ліси та запаси риби), правові привілеї, які застосовуються до певного місця (легалізовані таксі, рекламні щити та дозволи на розвиток, монополія електромагнітних частот), обмеження або податки щодо забруднення або податки на видобуток корисних копалин (торгівельні дозволи на викиди та квоти на риболовлю), транспортування, що використовуються лініями електропередач та провайдерами інтернет-сервісів, видача законного платіжного засобу, привілеї, які менше залежать від місця розташування, але які все ще виключають інші природні можливості.
Ідеологія була досить поширеною у свій час і мала значний вплив на Льва Толстого, Хосе Марті та Сунь Ятсена. Якщо спростити ідея джорджизму, то фактично — оподаткування необхідне, але лише у випадках, коли люди користуються природніми благами та монополіями, а в решті випадків оподаткування розглядається, як форма насилля і грабунку.
Лібертарний соціалізм -ліва течія лібертаріанства, що відкидає соціалізм, заснований на державній власності і командно-адміністративному управлінні економікою. Лібертарні соціалісти критикують відносини найму робочої сили, пропонуючи замість них самоврядування працівників і децентралізовані структури політичної організації, стверджуючи, що вільне і справедливе суспільство можливе лише після скасування авторитарних інститутів, які контролюють основні засоби виробництва і підпорядковуються у своїй більшості класу експлуататорів, що формують економічну та політичну еліту.
У питаннях державного управління лібертарний соціалізм виступає за децентралізовані структури, засновані на прямій демократії, а також за федеративні або конфедеративні організації, такі як лібертарний муніціпалізма, цивільні асамблеї, профспілки і робітничі ради.
Також лібертарний соціалізм прихильно ставиться до встановлення вільних і добровільних людських відносин шляхом виявлення, критики і практичного демонтажу нелегітимної влади у всіх аспектах людського життя.
Зеленський – лібертаріанець?
Наразі партія “Слуга народу” немає програми, тому судити про те, наскільки вона відповідає ідеям лібертаріанства не можна, однак можна проаналізувати, чи є лібертаріанцем Володимир Зеленський, який висувався саме від цієї партії у президенти.
В інтерв’ю агенції РБК-Україна тоді ще кандидат в президенти Володимир Зеленський озвучив низку лібертаріанських ідей. Зокрема, він підтримує легалізацію медичної марихуани, а також немає нічого проти легалізації проституції та грального бізнесу в окремих районах країни. Зеленський бачить можливість такої легалізації в окремих містах, які можуть стати “українським Лас-Вегасом”. Окрім того чинний президент категоричний противник заборони абортів.
Також Зеленський декларував прихильність до повної незалежності медіа та свободи в інтернеті (зокрема критикував заборону російських соцмереж в Україні).
Окрім того, Зеленський — палкий прихильник ідеї референдумів. Уже висловлювались думки, щодо проведення референдумів, щодо вступу в НАТО, щодо мовної політики та щодо переговорів з Росією. Це зближує Зеленського з лівими течіями лібертаріанства, насамперед лібертарним соціалізмом, який виступає за низову ініціативу.
Однак глава держави не оголошував про впровадження важливих економічних питань для лібертаріанської теорії. Зокрема зменшення або навіть скасування податків та мита, масштабну приватизацію державного майна, скасування соціальних пільг, тощо.
У своїх висловлюваннях Зеленський неодноразово висловлював неприпустимі з ідеологією лібертаріанства.
Так Зеленський — категоричний противник легалізації вільного обігу зброї. На думку президента, не правильно легалізовувати зброю в країні, де відбуваються бойові дії. Лібертаріанці усіх течій розглядаю легалізації зброю, як обов’язкову форму самозахисту власного тіла та власності.
Окрім того, глава держави висував суто “соціалістичну” ідею розподілу доходів від використання природних ресурсів серед громадян. Більшість же лібертаріанців вважає, що прибуток повинен належати власникам, лише джорджисти припускають можливість оподаткування прибутку від природних благ та монополій.
Також президент виступає за збільшення заробітної плати працівникам бюджетної сфери, насамперед освітянам та медичним працівникам, що абсолютно протилежне ідеям лібертаріанства. Лібертаріанці виступають за скасування мінімальної зарплати та приватизацію сфер освіти та охорони здоров’я. Найбільш радикальні представники лібертаріанства виступають за скасування навіть обов’язкової середньої та початкової освіти.
Таким чином можна зробити висновок, що Зеленський не є лібертаріанцем в класичному розумінні цього слова, а є скоріше соціальним лібералом.
Представники цього напряму вважають, що для здійснення на практиці головного принципу лібералізму — забезпечення права індивіда на самовизначення і самореалізацію не завжди можливе в умовах вільної ринкової економіки, а тому держава зобов’язана забезпечувати стартові позиції для кожного громадянина, які дадуть змогу функціонування соціальних ліфтів в суспільстві (освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування).
Якою ж буде насправді, а не декларативно ідеологія “Слуги народу”, можна буде побачити уже після оголошення офіційної програми партії.
Читайте також: Партія “Слуга народу” йде на вибори: без програми та першої п’ятірки
Підготував спеціально для “Прямого” Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.