Лицар занадто печального образу: огляд на новий фільм про Джеймса Бонда “007: Не час помирати”
В останній день вересня, навздогін лондонській прем’єрі, в український прокат виходить 25-тий фільм пригод головного британського розвідника Джеймса Бонда – “007: Не час помирати”.
Кінооглядач “Прямого” уже подивився фільм.
Знищивши в попередній частині світовий злочинний синдикат СПЕКТР, комендор Бонд вирішив піти у відставку. Переживши важке розтавання з коханою жінкою Мадленою, кавалер ордену Святого Михаїла і Георгія вирішив пожити для себе на сонячній Ямайці (так само як і автор книг про Бонда Ян Флемінг). Аж раптом на порозі з’являється старий знайомий з ЦРУ Фелікс Лейтер, який просить по старій дружбі допомогти розшукати вченого, який зник з суперсекретною бактеріологічною зброєю Всі ці перипетії пригод та авантюр приводять розвідника до нового суперлиходія Люцифера Сафіна, а також до досі не розлюбленого кохання.
Історія “007: Не час помирати” – це завершення п’ятисерійної історії про Бонда Деніела Крейга. І можна припустити повне завершення 25-серійної саги, що триває вже 59 років. Перший фільм “Доктор Ноу” світ побачив в 1962 році. Велика популярність цієї стрічки і її однозначно затягнута історія пов’язана насамперед з тим, що Бонд – став культурним героєм своєї епохи. Імпозантний розвідник, який однією рукою рятує світ, а іншою – п’є “струшений, але мартіні – був ідеальним культурним героєм епохи Холодної війни, коли основні баталії були не на фронтах, а в закуліссях, кабінетах і таємних базах. Однак часи змінюються, і образ харизматичного ловеласа, який створив Шон Коннері змінився образом стомленого від світових інтриг “солдата, який не знає слів любові”, який втілив Деніел Крейг.
Образ Бонда у “007: Не час помирати” – це вершина еволюції образу, яку проробив Крейг, починаючи з 2006 року. Його Бонд не зриває з жінки купальник і не відпускає сексистських жартів. Натомість він дивиться стомленим поглядом назад, мучиться сумнівами з минулого та носить ностальгійну тугу за дружбою, братерством та коханням. З одного боку такі еволюції очевидні, адже міняється час і повинен мінятись з ним персонаж, а з іншого – “лицарів печального образу”, як і “добрих в душі мізантропів” в сучасному кінематографі хоч греблю гати. Так чи інакше, але Крейг створив свій неповторний образ Бонда, який однозначно справив враження на розвиток всієї саги. І з цієї задачею справився він блискавично.
А от слабкими персонажами у стрічці стали головний антагоніст Люцифер Сафін та заміна Бонда в МІ-6 – агентка 007 Номі. Рамі Малек, який вирізняється особливо експресивною грою, не зміг створити харизматичний образ суперлиходія, попри те, що персонаж Сафіна мав достатньо цікаву мотивацію і функціональність в картині. Однак гра Малека вийшла занадто прісною. Його образ не викликає ніяких емоції – він просто поганий хлопець, який потрібен для драматургії цього фільму. А от з наступницею Бонда, агенткою Номі, яку зіграла Лашана Лінч вийшов невдалим не через гру акторки, а через “вузькість в сценарії”. Персонаж, який постійно намагається конкурувати з Бондом, так і не розкривається до кінця стрічки, відігруючи NPC-роль для кількох комедійних моментів у стрічці.
Режисер стрічки Кері Фукунага, який до цього зняв культовий “Справжній детектив”, намагається зняти історію про стомленого супергероя, який хочеш тепла та любові, однак для супергероїв – такі речі недозволена розкіш. При цьому Фукунага не перетворює Бонда в трилер, детектив чи навіть драму (що було б неочікувано та оригінально), але лишає екшеном. Такий підхід до стрічки створює з “007: Не час помирати” чергову історію про Бонда, яка вже давно увібрала традиції екшену кіновсесвітів Marvel та DC. З кожним новим епізодом агент 007 робив все більш карколомні та все менш реалістичні трюки, які почасти напряму суперечать законам фізики та фізіології людини. Хоча хотіти реалістичності від супергеройського бойовика – це вища форма занудства. В цьому плані Бонд – це вже давно атракціон з дорогими спецефектами. В новій частині такого екшену також достатньо. Панорамні сцени зйомки гонитв і перестрілок в Італії, розгромного побоїща на Кубі та епічного бомбардування закинутого японського острівця – повністю заповнюють цілком і повністю відповідають вимогам сучасних екшенів, однак ефектним чи оригінальним завершення 59-річної історії “бондіани” не назвеш.
В сухому залишку “007: Не час помирати” – це вища точка акторського експерименту Крейга над “вічним образом” Бонда, який зумів створити окремий варіант легендарного персонажа, а врешті – це ще один традиційний попкорн-екшн, який досі намагається надати собі ексклюзивності, прикрившись брендом 50-річної давнини.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.