Міф американської дороги: огляд на оскарівського номінанта “Земля кочівників”
Драматична картина “Земля кочівників” цьогоріч уже стала тріумфом премії Британської кіноакадемії, здобувши зразу 4 нагороди. Попереду ще вручення “оскарів”, де стрічка номінованих у більшості номінацій.
Кінооглядач “Прямого” зумів подивитись стрічку та вирішив розпочатий нею серію оглядів на головних претендентів на приз Американської кіноакадемії.
“Земля кочівників” – це роад-муві, що розповідає про жінку, на ім’я Ферн, яка після смерті чоловіка та втрати колишнього життя в містечку Емпайр, пускається в дорогу на власному фургоні, заробляючи на життя випадковими заробітками. Однак в цьому фільмі немає притаманних для напрямку “роад-муві” пригод і небезпек, за те з верхом є гостросоціальної проблематики. Адже дорогою Ферн зустрічаються такі ж як вона сама “кочівники” на фургонах і в кожного з них за спиною зовсім не романтична історія власних причин обрати такий спосіб життя.
Режисерка стрічки Хлоя Чжао – китаянка, яка знімає кіно на дуже “американські теми”. Попередніми героями її стрічок стали жителі індіанських резервації та травмовані ковбої. Чжао досить тонко працює з “американським міфом” і його типовими персонажами, уміло деконструюючи та наповнюючи їх майже документалістською історією. Так і з “Землею кочівників”, де режисерка береться за великий міф про американську дорогу, яка нелегка, але той хто її здолає, врешті-решт отримає те, що бажає. Цей міф зародився в часи підкорення Дикого Заходу, і потім регулярно експлуатувався різними покоління американців від аляскинських та клондайкських золотошукачів кінця ХІХ століття до бітників та хіпі в 1950-60-тих років. Чжао дуже акуратно і з хірургічною точністю оперує цей американський міф, показуючи, що насправді в дорогу пускаються не лише хоробрі духом авантюристи чи вільні поети, а й прості люди, які намагаються втекти від власних проблем, а насамперед від себе самих.
Працюючи з сюжетом і розкриваючи одну за іншим історію сучасних кочівників, Чжао розкриває ту Америку, яка існує поза кільканадцять дюймовим плазмовим екраном. Америку, де є злидні, де є люди, які працюють за копійки на транснаціональні корпорації та все життя живуть в вузьких фургонах. Однак, Чжао – це не сучасний Дікенс, її герої не принижені та нещасні. Так, їх життя не склалось так успішно як хотілось, іноді через об’єктивні, а іноді суб’єктивні причини. Проте, вони продовжують жити: створюють свої громади, розважаються та працють, і щоденно радіють дрібницям та мають власні мрії.
Весь цей набір “простих людей” проходить по шляху головної героїні Ферн, яку виконала Френсіс Мак-Дорманд. Муза братів Коенів та зірка “Трьох білбордів за межами Еббінга та Міссурі” побудувала неочікувано суворий та водночас чутливий образ жінки, що спалила мости минулого життя і не шукає гепіенду. Образ Ферн Мак-Дорманд вибудовує на напівтонах, скупих емоціях та пронизливих поглядах. Суворість обставин та вразливість душі межують в ньому. За правилами жанру, Ферн повинна знайти наприкінці спокій та нове щастя, однак “Земля кочівників” – це деконструкція, а не утвердження міфу, тому ніякого гепіенду очікувати не варто.
В сухому залишку “Земля кочівників” – це фестивальне кіно, що не розраховане на непідготовленого глядача, яке працює з важливими американськими наративами та шляхом деконструкції одного з національних міфів створює сповнену гуманізму гостросоціальну драму про “нешаблонну Америку” та її жителів. Стрічка, що змогла з подолати популярну політичну адженту та створити прекрасний художній твір, який стоїть понад часом та ідеологією.
Спеціального для “Прямого” Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.