Міфи Камелота або туди й назад: огляд на темне фентезі “Легенда про Зеленого Лицаря” з Девом Пателем
З 26 серпня в український прокат виходить стрічка Девіда Лоурі “Легенда про Зеленого Лицаря” заснована на середньовічній поемі невідомого автора з циклу про короля Артура “Сер Гавейн і Зелений Лицар”.
Кінооглядач “Прямого” відвідав допрем’єрний показ стрічки та готовий розповісти чому це видатне кіно.
Гавейн – син чаклунки Моргани та племінник короля Артур, веде розгульний спосіб життя та “не поспішає” ставати лицарем. Однак на Різдво в Камелот приїжджає таємничий Зелений Лицар, облік якого покритий корою та мохом. Зелений Лицар кидає виклик Камелоту, який полягає в оригінальному двобої – один з Артурових васалів завдає один удар Зеленому Лицарю, а через рік і один день Зелений Лицар завдає аналогічного удару у відповідь. На двобій викликається юний Гавейн, який успішно відрубує голову Зеленому Лицарю, однак противник підбирає її і говорить, що чекатиме Гавейна в Зеленій каплиці за рік. Рік минає досить швидко, і тепер Гавейну треба пуститись в мандри до Зеленої каплиці, щоб закінчити двобій.
Девід Лоурі – режисер нового покоління, який намагається знімати авторське кіно, яке не видаватиметься занудним масовому глядачу. Працюючи над складним середньовічним текстом, режисер майстерно переводить його на рейки сучасного темного фентезі. При цьому Лоурі не знімає епічне полотно, яке рябітиме спецефектами, а досить тонку картину про дорослішання та усвідомлення. Всі ми росли на історіях про короля Артура і Лицарів Круглого столу, однак інтерпретована Лоурі середньовічна поема в темне фентезі, докорінно змінює уявлення про явище “артуріани” в масовій культурі.”Легенда про Зеленого Лицаря” – це історія радше метафізичної та містичної подорожі, а ніж чергова пригодницько-епічна роадсторіз. Створюючи, ніби за порадами Джозефа Кемпбела, сюжетну канву, Лоурі перевинаходить кіномову темного фентезі, повертаючи її до власних джерел. Режисер вибудовує нединамічний, проте об’ємний та напружений саспенс, зокрема працюючи з візуальними ефектами та саундом, де часто використовують народні переспіви та мелодії. Стрічка ніби гіпнотичним способом затягує глядача у свій всесвіт, аж поки той сам не відчує, як покривається корою та мохом.
З одного боку “Легенда про Зеленого Лицаря” – це полотно про боротьбу побуту та дороги, сутичку з власними страхами та усвідомлення відповідальності за власні вчинки. Всі ці пласти сенсів, які Лоурі викопав з найглибших археологічних досліджень епохи куртуазної літератури, вдається відіграти Деву Пателю, для якого ця роль стала неочікувано гармонічною. Уже не юнак, але ще не чоловік, якого терзають сумління, докори, страхи. Йому треба пройти цей шлях, інакше він так і залишиться “людиною про яку не складають легенди”. Однак йти йому немає сил, іноді духовних, а іноді фізичних. Ось такий образ створив для цієї стрічки Патель, і дивитись на нього на екрані без захоплення не можливо. З іншого – це і філософська притча про зіткнення людини і природи, прогресу та традиції. Зелений Лицар тут постає язичницьким символом древньої та хтонічної сили природи, тоді коли Гавейн символізує християнство з його людиноцентричністю та прогресивністю (з поправкою на час звісно).
Сучасні режисери рідко намагаються створити нове висловлювання в кінематографі, якщо воно тільки не перекликається з суспільним мейністром. Умовна червона лінія жорстко ділить сучасний кінематограф на авторське кіно для фестивалів і масове для кінопрокатів. Саме тому так цінується кожна прем`єра умовних Тарантіно чи Джармуша, які здатні на новаторство в кіно, яке водночас буде цікаве середньостатичному глядачеві. “Легенда про Зеленого Лицаря” – це саме таке кіно, який Лоурі намагається стерти цю ніби умовно, але і безумовно, лінію між авторським та комерційним кіно.
В сухому залишку, “Легенда про Зеленого Лицаря” – це видатне темне фентезі, яке виходить за стереотипні рамки епічної баталії, однак блискуче проводить деконструкцію середньовічного тексту та створює неймовірно захопливу історію про вічні сенси, які не покривають з часом мохом та пліснявою.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.