Мовне питання не зможе розколоти Україну на наступних виборах – Кириленко

Як вплинуло введення україномовних квот у теле- та радіоефірі на розвиток галузі, чи розколе мовне питання українське суспільство на наступних парламентських а президентських виборах та скільки тисяч назв книг не змогло потрапити в Україну завдяки введенню дозволів на імпорт книгу з РФ.

Про це розповів у інтерв’ю Світлані Орловській на телеканалі “Прямий” віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко.

– 13 жовтня набув закон про мовні квоти на радіо і телебаченні. Зараз яка ситуація? Які у нас порушення, можливо, є на загальнонаціональних телеканалах? Чи звертаються до вас з гнівними протестами з цього приводу?

По-перше, контролює це не уряд, а Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. До них ще не звертаються, напевно, тому що закон не в повному обсязі ще набув чинності. Є перехідні періоди. Але багато телеканалів, де були своєрідні підходи до української мови в ефірі, інколи зі знаком мінус, вони вже адаптують свої програми і своїх ведучих до більшої кількості і кращої якості української мови в ефірі. І загалом цей процес незворотній. Ми запровадили більше української мови на радіо, на телебаченні – також. І це все тільки підтверджує процес деколонізації та національної ідентичності, який стрімко набуває обертів після Революції гідності як незворотній.

– Було дуже багато з цього приводу критики: що у нас не дуже якісний україномовний пісенний продукт, і що це квотування є примусовим, а не можна примусово змусити любити українське.

Квотування не є примусовим. Це є просто квотування – як механізм, який застосовується у величезній кількості країн світу, у тому числі в європейських країнах – в Польщі сусідній, наприклад. Ще в багатьох. А запроваджується це поступово. Це якби була запроваджена квота зразу 80% українськомовних пісень, то виникли б питання. А у нас в Україні на 25-у році відновленої державної незалежності відбулася дуже запекла дискусія про те, чи повинні бути пісні українською мовою на канал українського радіо. І багато хто на повному серйозі доводив, що, ні, так багато бути не повинно, бо їх нема, а якщо вони і є, то їх ніхто слухати не буде, і взагалі все це неможливо, і все це вб’є радіо індустрію.

Підбили ж підсумки. Від 5% тепер квота в середньому 32 – і ніяких питань. Це тільки зараз запроваджено другий етап в дію. А ще попереду третій, коли вона буде збільшена. І жодна радіостанція не закрилася, в тому числі і нішева. І з кожним тижнем все більше пісень нових виконавців українською мовою надходить до музичних редакторів, і ефіри заповнюються. Так, є продукт інколи неякісний. Це в кожній країні так – є видатні пісні, є високого і середнього рівня, а є пісні не дуже вдалі. Це так само, як і з кіно буде. У нас буде різний продукт. Але до того не було жодного практично. І в будь-якій сфері діяльності це такий підхід, точніше, такий результат інколи має місце. Але загальний процес іде в правильному напрямку.

– А ви яких для себе нових виконавців відкрили завдяки цьому квотування? Слухаєте радіо? Є у вас час?

Я слухаю радіо розмовне. Але молодих виконавців з’явилося більш ніж достатньо. Я ж не хочу рекламувати в ефірі. Але я можу послатися, наприклад, на радіостанції, які перевиконують добровільно квоту. І деякі з них мають 100% українськомовних пісень в ефірі. І там звучать всі нові виконавці. До речі, одна така радіостанція принципово не ставить відомих виконавців. Наприклад, “Океан Ельзи”, Вакарчук відсутні взагалі протягом ста відсотків доби. І нічого, вони виживають і навпаки розширюють своє мовлення. Так що, з цим теж все гаразд.

– З приводу квот на телебаченні. Ми знаємо, що раніше медіахолдинг “Inter Media Group” виступив проти цього квотування. Депутати від “Опозиційного блоку” навіть говорили про наміри звернутися до Конституційного суду з цього приводу. Яка зараз ситуація? Нацрада щось казала? Ви в курсі цієї інформації?

З приводу мовних квот на телебаченні жоден телеканал до Конституційного суду звертатися права не має.

– Ні, депутати з “Опозиційного блоку” мали намір.

Вони звертаються по багатьох питаннях, наскільки мені відомо зі ЗМІ. Але рішення щодо цього Конституційний суд не ухвалював. І навряд чи, на мою думку, ухвалить. Тому що закон про квоти як на радіо, так і на телебаченні абсолютно конституційний. Він не порушує жодних прав нікого і ні в чому. Більше того, він іде на розвиток статті 10 Конституції України, яка чітко говорить, що державною мовою в Україні є українська. І тому використовувати чинне законодавче поле, в тому числі і поки що де-факто не скасований “закон Колесніченка-Ківалова”, для того щоб згідно його букви зневажати або навіть знищувати українську мову в Україні, – не дозволено нікому. І законодавці разом з урядом йдуть поступовими кроками, надаючи все більшої ваги українській мові в різних сферах суспільного життя: радіо, телебачення, гастрольна діяльність. Президент оголосив також про зміни щодо забезпечення прав споживачів на обслуговування українською мовою. І так далі.

Хоча, безумовно, ця теорія значних, але все одно нецілісних кроків, вона не вирішить питання в комплексі. Бо для того, щоб його розв’язати в комплексі, нам потрібно ухвалення нового закону про українську мову, замість де-факто діючого сумнозвісного “закону Колесніченка-Ківалова”.

– Є певна ідеологія, що примусова українізація, коли заявляють опоненти, не приведе до добра, що вона відкине половину російськомовного населення України. Як то кажуть, мову треба полюбити самостійно. Як ви до цих аргументів ставитесь?

Це хтось таке говорить?

– Говорять. Ви знаєте прекрасно.

Неймовірно. Українська мова – це чинник єднання, який об’єднує український народ. Більше того, якщо ви візьмете всі опитування – і останні, і передостанні – то більшість українців вважають українську мову рідною, більшість використовує її в побуті. І вже точно ніхто не проти того, щоб наповнити її існування і вжиток як державної реальним змістом. Тому це все надумані аргументи, які, як правило, наслідують ті аргументи, які використовує російська пропаганда. Це вже заяложені аргументи.

Ніхто у нас за мовною ознакою ніколи не переслідувався. Той, хто хоче говорити будь-якою іншою мовою, крім української, в тому числі російською, вільно має таку можливість, в тому числі і в столиці, де ми зараз з вами перебуваємо. Жодних питань на цю тему нема.

А от щодо значення мови як націєтворчого і державотворчого чинника і щодо необхідності реалізації цього значення, то це питання серйозне. І воно полягає в тому, що мовна проблема – це не лінгвістична проблема, а мовне питання – це питання гуманітарне. А значить – національної безпеки. Бо там, де шанувалася українська мова, де вона була, у нас сепаратизму і війни немає. А там, де відбувалася політика свідомого зневаження української мови і навіть поборювання та знищення, там у нас виникли осередки агресії, опору і протистояння українській державі. І зараз все це вилилося у збройну агресію РФ на сході.

Тому до цих питань треба підходити саме у такий спосіб. І є декілька законопроектів, які системно розв’язують цю проблему в парламенті. Рано чи пізно вони будуть включені до порядку денного. І вони будуть голосуватися, а перед тим буде передувати обговорення. Поки не буде консенсусу в парламенті, а значить і у суспільстві, ясно, що голосування не буде. Але всі ці пропагандистські штампи, які поки що до сих пір використовують противники української мови в Україні, вони не витримують жодної фактичної критики. І зараз є по суті знаряддям гібридної війни Кремля проти України.

– У нас залишився рік до президентських і парламентських виборів. Вочевидь, ця хвиля буде підніматися – російської та української мов, розділення і так далі. З цим що робити, щоб не радикалізувати суспільство? І чи будуть за цим принципом поділяти електоральне поле України?

Це якщо хтось буде хотіти його поділяти, то він, може, буде пробувати цим займатися. Але такого поділу немає. Там, де українську мову зневажали, ці території підпали під збройну агресію РФ. І Україна бореться за визволення цих людей і за повернення цих територій. Ніде в Україні, якщо навіть взяти опитування по різних і крайньо-східних регіонах, немає протидії українській мові або вжитку української мови як державної.

Тому, коли ви вже втретє повторюєте ці аргументи уявних опонентів, то я можу втретє тільки сказати, що це все штампи російської пропаганди, які надумані. Якщо хтось буде використовувати, наприклад, прихильники кремлівської політики в Україні, це на своїх прапорах, то, безумовно, ніхто не зможе уникнути реалізації такого їхнього бажання.

Але всі ці дискусії, якщо вони будуть публічні і фахові, вони продемонструють те, що українська мова є чинником, який об’єднує український народ. І якщо взяти сухі результати опитувань…

Ми почали із квот. Взяти радіоквоти. Ви кажете, що була запекла дискусія перед їх запровадженням. Так, я був одним із ініціаторів запровадженням. Всі казали, що все зникне, все закриється і ніхто не буде радіо слухати. Зараз беремо статистику, яка показує, що радіостанції добровільно перевиконують квоту на декілька відсотків. Зараз ми вийшли на другий етап – 30% – в середньому по Україні 32% пісень українською мовою в ефірі радіостанцій.

При цьому всі аргументи, які використовувалися до того, що це не потрібно, це роз’єднує, – вони зазнали поразки фактичний стан речей заперечив ці аргументи. Значить, це було і є ще одним підтвердженням надуманості цих аргументів. Це стосується і телебачення, й інших питань. А правда в тому, що в Україні ніхто і ніколи нікого не переслідував за мовною ознакою. У нас люди говорять такою мовою, як їм зручно. А державна мова, як і в кожній іншій країні, як в Польщі польська, як у Франції французька, у нас в Україні – українська. І це є чинник національної безпеки, особливо після початку збройної агресії, а не питання лінгвістичних уподобань.

– Ухвалений Верховною Радою закон про гастролі російських артистів в Україні. Так само деякі виступали проти цього. Його ефективність як ви оцінюєте?

Хтось, може, і виступав проти. Це як перед радіоквотами. Всі ті, хто були проти, тепер кажуть, що вони були головними співавторами закону. Точно так буде і з “гастрольним законом”. Хоча тут голосів проти менше. Тому що це очевидні зовсім речі: що СБУ і прикордонники не повинні виловлювати тут російських гастролерів, які перед тим в порушення українського законодавства виступають в окупованому Криму, а потім через декілька днів опиняються на території материкової України і, як ні в чому не бувало, тут веселять народ, та ще й заробляють тут гроші. Відповідно, не повинно бути ситуації, коли вже постфактум правоохоронні органи і взагалі всі в країні довідуються про гастролі таких виконавців. А має бути запобіжник, який дозволить наперед виявляти такі спроби. І не правоохоронці повинні бігати за кимось, хто порушив законодавство, а повинні нести відповідальність організатори – ті, хто їх запрошує.

І тому підхід дуже простий. Якщо хтось бачить свій фестиваль чи концерт обов’язково за участю виконавців з країни-агресора, то вони повинні повідомляти заздалегідь про це в цьому випадку Службу безпеки України, з тим щоб вони подивилися, чи немає незаконного перетину кордону, чи немає виступів в окупованому Криму, чи немає підтримки збройної агресії на частині Донбасі, як це часто-густо буває від таких виконавців. І якщо з цим все нормально – будь ласка, російські виконавці можуть легально перетинати кордон України і виступати тут.

Я думаю, що сам факт появи такого закону, він практично унеможливить випадки, коли на відомий фестиваль, який в Києві серед літа відбувається, приїздить сім російських груп та виконавців, яких потім на кордоні треба зупиняти і ввічливо завертати їх назад. Організатори що, не знали, що вони перед цим неодноразово виступали в Криму та вдавались до висловлювань, які суперечать територіальній цілісності і державному суверенітету України? Ясно, що знали. Тому зараз вони будуть повідомляти заздалегідь. І ніяких тепер уже ускладнень з цим не буде і несподіванок для самих виконавців, в тому числі.

– Ситуація з серіалом “Свати”: коли актор виступав в Криму і робив певні висловлювання. Володимир Зеленський дуже різко виступив з цього приводу: не лізьте в мистецтво, не пов’язуйте мистецтво з політикою.

Суспільство – це і політика, і мистецтво, і спорт, і все що завгодно. Все те, що рухається, і те, що впливає на життя, – це і є суспільство. І мистецтво – в тому числі.

– Йшлося про те, що нехай СБУ ловить шпигунів, а не ловить акторів і людей мистецтва.

СБУ і шпигунів ловить, як ми з вами знаємо. І це тільки те, що ми знаємо. Я думаю, що є велика частина того, що ми не знаємо. І в цьому випадку знати не повинні. Але мова йде про те, що ніяких діячів мистецтва ніхто за язик же не тягне. І якщо люди знімаються у фільмах, які потім демонструються на території України, то вони повинні хоч якусь мінімальну самоцензуру для себе впроваджувати. І якщо такого розуміння немає, а значить немає поваги до України, то рано чи пізно – а це ж трапилося після неодноразових випадків – закон буде застосований. І тому, звичайно, це питання делікатне, це питання резонансне. Але закон повинен бути один для всіх.

– З 1 січня 2017 року набув чинності закон “Про внесення зміни до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту”. Як він працює?

Працює так, що тепер немає тут в Україні книжок Дугіна у вільному продажу, як то раніше, на диво, було. Які відкриваєш, і пишеться про те, що немає ніякої України і бути не може, і взагалі все це не російська агресія, а щось зовсім інше.

– Ми говоримо виключно про друковані книжки. А в інтернеті є доступ. Люди можуть це переглянути, вони можуть це читати.

Якщо комусь дуже кортить і хтось, може, дуже любить Дугіна і російську агресію, і не любить свою країну, він може прочитати. А хтось, може, з якихось наукових міркувань.

– А у вас є статистика, скільки було на кордоні затримано відповідної друкованої продукції?

Так вона не на кордоні затримується. Тому що тепер жодна російська книжка не може перетнути митний кордон, якщо перед тим немає дозволу. І якщо минулого року 50 тисяч назв російських книжок поширилося в Україні, то цього року після запровадження дозвільної системи – не більше 8 тисяч назв буде поширено. І це є все книжки, які отримали легальний дозвіл і зміст яких не має не те, що політично, а антиукраїнського характеру.

Є і заборони, але їх небагато – десь порядку 200. В основному – за формальними ознаками: неправильно заповнені документи. Це все можна переподати і отримати дозвіл. Там, де експерти виявили антиукраїнський зміст, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, зневагу до України, до нашого суверенітету, до територіальної цілісності, то ясна річ, що така продукція отримає відмову в дозволі і не може легально поширюватись в Україні.

Крім того, всі ті російські книги, які нелегально будуть поширюватися після запровадження дозвільної системи, тепер після ухвалення наказу Держкомтелерадіо будуть вилучатися із обігу: як у крамницях, так і на книжкових базарах. Але таких книжок уже практично немає. Принаймні їх стає менше. Тобто всі ті книжки, які походженням із Росії, тепер повинні поширюватися тільки після того, коли імпортер отримав дозвіл.

Нагадаємо, раніше В’ячеслав Кириленко прокоментував наслідки виконання закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту”, який набув чинності с 1 січня 2017 року.

Також 26 вересня міністр культури України Євген Нищук у ефірі телеканалу “Прямий” висловив свою думку щодо заборони книги Бориса Акуніна з історії Росії.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.