Микола Княжицький: медіаполітика держави має працювати на перемогу, а не на вузькопартійні інтереси

Народний депутат з фракції “Європейська Солідарність” Микола Княжицький закликав владу переглянути державну інформаційну політику. Вона має бути спрямована на перемогу, а не на майбутні вибори – пише Княжицький.  

“Російсько-українська війна – це не війна проти Зеленського. Не Безуглу беруть в полон на Азовсталі, не Арестовича розстрілюють під Ізюмом. Ця війна – проти України, проти кожного з нас, проти демократії. У нас різні погляди. Не всі голосували раніше за “Слугу народу” і точно не всі готові голосувати зараз. Так, ми шануємо інститути, переконані у необхідності дисципліни, але те, що справді об’єднує нас – це закон. Верховенство права, свобода слова – єдині цінності, які роблять нас сильними і дають європейську перспективу, без якої ми просто не виживемо”, – наголошує депутат.

Від путіна захистить об‘єднання усіх українців у ефективній обороні і політиці – переконаний Княжицький.

“Що зробила українська влада з телебаченням після початку війни? Фактично великі розважальні канали відмовилися від повноцінного мовлення та почали виготовляти спільний канал, який складається з 5-ти годинних інформаційних блоків кожного з цих виробників. До цієї групи приватних каналів долучили оновлений державний парламентський телеканал “РАДА” та суспільного мовника, без великого бажання останнього. Цифрове наземне мовлення (Т2) інших інформаційних незалежних телеканалів у незаконний спосіб було припинено. Влада прикривалася війною, але причини такого рішення виключно політико-економічні. Керівництво держави сподівалося на швидку перемогу і оголошення позачергових виборів. Фактичне закриття мовлення, яке не залежало від держави, мало на меті припинити критику влади та обмежити слово опозиційних політиків”, – констатує народний депутат.

Він зазначає:  рейтинги так званого марафону відповідно до соціологічних опитувань не є високими, а громадяни отримують набагато менше інформації, ніж могли б, якби ці канали працювали незалежно та не було обмежене мовлення інших інформаційних каналів, серед яких “Еспресо”, “5-ий” і “Прямий”.

“Ще абсурдніше виглядає ситуація з іномовленням. В державі створено два російськомовних телеканали: “ДОМ” і “FREEДОМ”. Користі з них ніякої. Обидва канали, розраховані на українського глядача, чомусь замість підтримки української ведуть мовлення російською і працюють на них за невеликим винятком українські телеведучі. Іномовлення не існує. На відміну від широкої російської пропаганди за кордоном, на яку російська влада витрачає величезні кошти”, – пише Княжицький.

“Що мала б включати система українського іномовлення? Якісний телеканал англійською мовою. Принаймні англійською. Для глядачів у країнах-союзниках, де підтримка України з часом може падати через “звичку до війни”. Ідеально було б, щоб ми мали також іномовлення німецькою та французькою мовами. Необхідно створити замість пострадянсько-суржикових “домів” якісний російськомовний телеканал, але саме для російської аудиторії в Росії. Цей телеканал я б заборонив розповсюджувати в Україні. Таке головне правило іномовлення. Оскільки воно ведеться за урядові кошти, а у демократичних країнах пропаганда уряду заборонена, то його треба було б поширювати не в українських мережах, а через супутники та інтернет для російського глядача. І ще один важливий канал іномовлення необхідно було б створити для української діаспори та вимушених переселенців за кордоном. Цей канал мав би об’єднати усе світове українство. І робитися, звичайно, повинен українською мовою, як, наприклад, польськомовні та франкомовні канали іномовлення, розраховані на співвітчизників за кордоном”, пропонує депутат.

“Сучасне телебачення – це мультимедійні багатоплатформенні медіа. Їхній продукт потрібно поширюватися через сайти, соціальні мережі і радіоканали. Хто мав би керувати такими каналами? Теж не уряд. У нас для цього є система суспільного телерадіомовлення, яка і повинна комплексно забезпечувати як інформаційні потреби українців, так і потреби інформаційної популяризації наших цінностей та ідей за кордоном”, – пише Микола Княжицький.