Назад до коріння: рецензія на “Джентльмени” Гая Річі
“Джентльмени” – це кримінальна комедія, яка стала в кар’єрі Гая Річі 14-ою режисерського і 12-ою сценаристською роботою. В українському прокаті стрічка з 30 січня.
Кінооглядач PRM.UA сходив на показ та розібрався, чому “Джентльмени” вважають поверненням до коріння британського режисера.
Сюжет фільму — це історія Мікі Пірсона — наркобарона, який починав як геніальний ботанік зі злиденної родини, а завершив, як монополіст на британському ринку марихуани. Мікі будував кар’єру завдяки оксфордському диплому і кривавому мачете. Але це було колись, а зараз його цікавлять приватні школи, марочні вина і можливість більше бути з дружиною, тому він готовий продати свою бізнес-імперію, яка після легалайзу канабісу обіцяє давати багатомільярдні прибутки. Продати він її хоче оклахомському мафіозі Метью, однак той, завдяки китайській мафії, пробує збити ціну на канабіноїдного “золотого тільця”. І за цією гонитвою слідкує досвідчений журналіст-розслідувач Флетчер. Це якщо у двох словах і без спойлерів.
Гай Річі знімає фільм у звичній для себе порваній фабулі сюжету. У фільмі є обрамлення у вигляді розмови Флетчера і помічника Пірсона Реймонда, яка періодично переривається флешбеками, а іноді вкрапляється нинішнім часом. Попри такий темпоральний розсинхрон, Річі витримує не лише логіку, а й динаміку у сюжеті.
Якщо у “Карти, гроші, два стволи” та “Великий куш” героями виступають голодні та злиденні вовки кримінального Лондона, то в “Джентльменах” – це ті ж вовки, які вже розжиріли та розбагатіли. Вони оперують мільйонами та проводять дозвілля на світських заходах. Але на цьому Річі не зупиняється і суттєво розширює свій бестіарій, додаючи типових для британської повістки персонажів. Тут вам і збідніла та прогнила аристократія, тут і пройди з таблоїдів, тут і шпана, яка проводить час в качалках і знімає стріми з мордобоями (симпатію до них Річі протягує через все кіно), і звісно етнічні мафії, як от азійська та російська, яка веде свою, альтернативну гру.
Окрім розірваної, проте динамічної фабули сюжету, іншою сильною стороною сценарію є гумор. Той самий стильний чорний гумор, що завжди був візитівкою британського режисера. “Ти його вбив? Ні, це зробила гравітація, я лише допоміг” – такими жартами наповнений фільм, що змушує вибухати реготом глядацький зал. Взагалі діалоги у картині — це чистий екшен. Слідкувати за словесними перепалками цих підстаркуватих вовків кримінального світу значно цікавіше, ніж за їхніми ж перестрілками.
Акторський склад у фільмі більше ніж “зірковий”: Метью Макконахі в ролі Мікі Пірсона — старий, але досвідчений хижак, який завжди тримає все у своїх руках. Чарлі Ханнем, скинувши лахміття короля Артура, вбрався в одяг хіпстера-інтелектуала і перевтілився в хитромудрого мафіозі та вірного помічника Пірсона. Мішель Докері з єдиною жіночою роллю у цій “сосисковій вечірці” – потужна бізнес-вумен і ідеальна дружина, яка може стиснути будь-чиї чоловічі тестикули, навіть свого чоловіченька.
Окремою лінією Колін Фаррел у ролі Тренера. Тертий колишній бандюк, який зав’язав з криміналом, але готовий завжди “вписатись” за своїх хлопців. Шкода, що при озвучці на українську “звукачам” не вдалось передати його ірландський акцент в оригіналі.
Ну і звісно уже постарілий, але від того не менш харизматичний Г’ю Грант у ролі журналіста-розслідувача Флетчера.
Окрім блискучої акторської гри візуальну складову фільму робить розкішна британська денді-естетика, якої Річі дотримувався ще у своїх перших роботах. Здається, що фільм знятий не 2020, а 2000 року, але від цього він лише більш приємний для ока. Бонусом до візуалки є ще й саундтрек Кріса Бенстеда, який надає картині ще більшої динамічності й ефектності.
В сухому залишку – “Джентльмени” – це тріумфальне повернення Гая Річі після десятиліття невдалих експериментів з “Шерлоком”, “Агентом А.Н.К.Л.”, “Мечем короля Артура” і “Алладіном”. Знімаючи про старих вовків кримінального Лондона, які попри сивину можуть надерти зади молодняку, Річі ніби демонструє, що списувати з режисерів його рано і він так само, ще може дати джазу молодому поколінню.
Спеціально для “Прямого” Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.