Божевілля, чорний гумор, Марго Роббі та щурі: огляд на “Загін самогубців. Місія навиліт”
З 5 серпня в український прокат виходить довгоочікуваний перезапуск франшизи DC – “Загін самогубців. Місія навиліт”.
Кінооглядач Прямого вже подивився фільм і готовий розповісти про те, чи вдалось сиквелу стати кращим, ніж перша частина.
Сюжет стрічки власне лишається еталонно-незмінним: група суперлиходіїв перебуває в спеціальній в’язниці. Звідти їх витягують спецслужби, пропонуючи угоду: “Ви проводите небезпечну для життя спецоперацію з порятунку світу, а ми – зрізаємо вам тюремний термін”. Класична історія про те, як компанія людей, які недолюблюють одне одного об’єднує спільна мета. Завдання, яке стояло перед сиквелом “Загону самогубців” – повторити подвиг “Термінотора-2”, коли сиквел став значно кращий за першу частину. У випадку “ЗС” – це було нескладно, адже перша частина режисерства Девіда Ейра була, відверто кажучи, жахлива. За продовження стрічки взявся Джеймс Ган, який уже встиг показати свій чорний гумор у вебсеріалі “Недопорно” і жартами у Twitter, які вартували режисерського крісла в третій частині “Вартових галактики”.
Продовження головного антигеройського комікс-кіно Ган вирішив робити за принципом “взагалі забули, що існувала перша частина”. Якщо створюючи “Вартових галактики”, Ган робив ставку на довготривалу гру з продовженням у кілька епізодів, то “Загін самогубців” створений, як окремий масштабний та ідеально зіграний проєкт, хоч і з натяком на продовження (дивіться сцену після титрів, так вона не лише у фільмах Marvel буває).
Лишивши кілька персонажів з попередньої частини, Ган взагалі не згадує, що вони щось колись робили разом. Окрім того, він обрізає безтолкову любовну лінію Харлі Квін з Джокером з першої частини, забравши з цієї стрічки Джокера в принципі (бо кому здався той Лето, після Фенікса). Однак ідеально створений Марго Роббі образ божевільної маніячки, який вже отримав сольну картину, цілком і повністю розкривається в роботі Гана. Основна проблема Квін – це токсичні стосунки, які власне і довели її до того стану і статусу, який вона має. Ган майстерно створює любовну лінію для Квін, наповнюючи її пекучою чорною іронією, яка лише підкреслює психопатичний образ арлекіни.
Окремий акцент звісно варто зробити на лідері “Загону” – Роберту Дюбуа, або ж Бладспоті. Кілер, який колись замахнувся на Супермена у виконанні Ідріса Альбе – це абсолютна протилежність Дедшоту Вілла Сміта. Повноцінний персонаж з власною мотивацією, екзистенцією, почуттям гумору, слабкостями та вадами. Перед нами непробивний кілер постає, то хлопчиськом, який “міряється цвіркунами” з Миротворцем, то дбайливим батьком, який оберігає і власну доньку і її ровесницю – Щуролова з “Загону”, то просто людиною з максимально “людською” фобією до щурів.
Решта персонажів у стрічці також отримує свою логічно завершену історію. Гану, як режисеру та сценаристу, вдалось створити ідеально зіграний ансамбль ну дуже екзотичних персонажів, які лягають в панно картини, як ідеально підібрана мозаїка. Перед зйомками, режисер занурився у всесвіт DC 1980-тих років, коли американці осмислювали кіберпанк, а комікси рябіли від химерних персонажів на кілька випусків. Саме таких маловідомих суперлиходіїв і виводить на головні ролі режисер. Тут вам і людина-акула Ненуе, яка відіграє роль схожу до ролі Грута в “Вартових”, (до слова, шкода, що ніхто в Україні не почує озвучку Сільвестра Сталлоне). Тут і Людина-в-Горошок з Едіповим комплексом і ядерними конфеті. Тут і Щуролов з милашним, майже як Стюарт Літтл, щуриком Себастьяном. Тут і Миротворець, який “заради миру готовий вбивати жінок та дітей” (здається Джон Сіна зіграв свого “громадянина Кейна”). Хоч і незначну, але дуже експресивну роль Ган відводить Ласці (маю надію в наступній частині персонаж матиме більший хронометраж). Така, майже археологічна, робота з коміксами дає свій результат – герої у стрічці виглядають свіжими та цікавими.
Екранізація коміксів завжди намагається тяжіти до шпигунського трилера чи воєнного екшна. Ган ігнорує сюжетну скутість і знімає старий-добрий бойовик 1980-тих. Латиноамериканський антураж вигаданої Корто-Мальтезе нагадує нам Вальверде з “Командо” чи Вілену з “Нестримних”. Головний ворог – це дуже стьобна карикатура одночасно на сай-фай фільми про мандрівки в космосі 1970-тих та такі легенди, як “Кінг-Конг” та “Годзілла”. Окрім того, зірвавши ланцюги діснеївських обмежень для сімейного перегляду, Ган начиняє фільм кров’ю, кишками та відірваними частинами тіла, наче бабця, коли робить домашню ковбасу. А щоб картина не виглядала прісними кривавим місивом, все це приправляється чорним, ніби перець, гумором, що часто б`є трошки нижче ременя. І все це акуратно загорнуто в смачнющий саунд-лист. Ган розповідав, що спершу обирав треки, а вже потім під них проробляв сцени, що називається, “як помирати, то з музикою”. Відчувається, що кінобоси з Warner Bros. дали повний карт-бланш, а Ган не особливо чинив цьому спротив.
Єдиним вагомим мінусом кінострічки, якщо це взагалі можна вважати мінусом, так це те, що в “ЗС” ми бачимо всі нереалізовані Ганом плани та мрії у “Вартових галактики”. Обмежений та скутий діснеївськими вимогами Ган знімав дуже якісне та стильне кіно, яке однозначно можна вважати одним з найкращим у всесвіті Marvel. “Загін самогубців” – став режисерським висловлюванням на тему “а що я міг би зняти, якби ви не тикали мене вимогами “сімейного кіно”. В решті, “Загін самогубців. Місія навиліт” – це не просто перезапуск франшизи, а повноцінне створення її наново, такою, якою її планували створити.
В сухому залишку, “Загін самогубців. Місія навиліт” – це головний екшн 2021 року. Стрічка, яка змогла поєднати в собі детальну культорологічну роботу з комікс-спадком DC, класичний бойовик 1980-тих, витримати необхідну “чорнуху” в гуморі та “кривавість” у візуалці, і при цьому всьому залишатись веселим та смішним кіно для “дорослих дітей”.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.