П’ять років Зеленського: головне питання — не у легітимності, а в адекватності влади
Джерело: Facebook-сторінка автора
Я зрозумів, певне, навіщо Банкова через речників і пул телеграм-анонімок так підігріває тему легітимності Володимира Зеленського на посаді Президента України.
Не лише, щоб звинуватити опонентів у “розхитуванні човна під час війни”. Для звинувачення опонентів у будь-якій дурниці їм приводів і фактів ніколи не було потрібно. Самі все вигадували — в цьому, як ні в чому іншому, вони здобули чималий досвід до приходу до влади.
Натомість хвороблива увага до “20 травня” цілком вкладається у прийом “виведення уваги на негодний обʼєкт”. Щоб говорили про легітимність (питання, якого нема) – а не про питання, які справді є.
І найголовніше – про звіт за зроблене.
Адже Президент обирається на пʼять років. І, хоча волею обставин буде на посаді довше — логічно було б запитати, на що спромігся за відведений Конституцією термін.
Тим більше Зеленський письмово, в програмі, обіцяв, що іде на один строк. Що було для певної частини виборців аргументом підтримати його.
Зеленський ішов, обіцяючи “країну мрії”. Виборча програма була набором кліше про краще майбутнє і щасливе життя для всіх.
На питання скептиків, де візьмуться ресурси — давалась не відповідь, а прозорий натяк: “отнімєм і подєлім”.
Зе-команда ішла “робити їх всіх разом”. Тобто, “ламати систему”, цілком звичне для популістів усього світу посилання.
Але, замірюючись на злам системи, завжди треба переконатись, що це — не система життєзабезпечення.
А от якраз із цим у переможців 2019 року виникли найбільші проблеми. Як “регіонали” у 2010, вони кинулись ламати побудоване “папєрєднікамі”. Але вони навіть не уявляли собі, що має бути натомість.
Результати не забарились. Спроби “відіграти назад” децентралізацію і загальмувати медичну реформу зробили систему неготовою до викликів пандемії. Ціна — тисячі життів.
Бажання “переналаштувати потоки” з бюджету призвели до того, що економічне зростання 2016-19 років перетворилось на падіння уже під кінець 2019, ще до пандемії.
І найгірше — прагнення будь-що “дістати Порошенка” штовхнуло владу на зупинку оборонних програм, зрив військового виробництва — від ракет до бронежилетів — що, цілком імовірно, послало путіну сигнал про неготовність України воювати. Розпочалося повномасштабне вторгнення… ціну якого страшно уявити — але доведеться усвідомити й пережити.
…. І навіть нині насельники будинку на Банковій не хочуть відкинути дрібні порахунки та спертися на обʼєднані сили країни.
Вони прагнуть діяти самі, як можуть і вміють.
Виходить не дуже. Після того, як гартована у 2014-19 армія дала відсіч ворогу, а суспільство підтримало цей порив — Зеленському вдалося стати вітриною цього героїзму в світі.
Але вітриною довго бути не вийде — такі закони масової свідомості, які не можуть люди з шоубізнесу при владі якщо не знати, то принаймні не відчувати.
У тривалій війні ключ до успіху — системність. У постійному переконанні союзників. У підтримці справжньої, а не “за допуском” єдності всередині країни. У вмінні дати ріст ідеям, які спроможні змінити умови.
З системністю у тих, які йшли ламати систему, системні ж проблеми. Тому головне питання сьогодні — зовсім не легітимність. А адекватність. Відповідність дій влади потребам часу.
Відповідь — у механізмі, який відновив би довіру суспільства і партнерів, і дозволив би ефективно побудувати роботу.
Уряд національної єдності та порятунку. Його створення необхідне.
Станеться це з волі Банкової (але не під її диктант) – і Зеленський справді зможе увійти в історію президентом країни, яка перемогла, а він не заважав.
Станеться це вимушено для президента і його “5-6 менеджерів”, всупереч їхньому спротиву — слід в історії залишиться відповідний. Якщо ж не станеться — залишитись в історії ризикує вся Україна, як ми її знаємо.
Як відомо, 20 травня виповнюється рівно п’ять років з дня інавгурації Володимира Зеленського, який перед тим переміг на президентських виборах 2019 року.
Нагадаємо, 13 листопада 2023 року під час зустрічі у форматі “Діалог Жана Мане” фракції Верховної Ради у закритому режимі підписали меморандум про проведення наступних виборів тільки по завершенню воєнного стану.
Це рішення було ухвалено з огляду на неможливість провести прозорі й демократичні вибори президента й парламенту під час повномасштабної війни з РФ. Таким чином, попри те, що у Володимира Зеленського формально закінчився строк його повноважень, він і надалі обійматиме посаду президента України.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.