Північний потік-2: три сценарії та доля української ГТС
“На мою думку, Північний потік-2 – це повна катастрофа”. Так висловився президент Сполучених Штатів Дональд Трамп під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Великої Британії Терезою Мей у Лондоні, а на саміті НАТО Трамп зазначив, що Німеччина ризикує потрапити під контроль Російської Федерації, адже у випадку реалізації проекту частка російського газу в енергетичному забезпеченні Німеччини зросте до 70 %. Проте чи свідчить різка критика проекту Трампа про його прихильне ставлення до України? Чи не стануть американські санкції лише “косметичними” або, можливо, їх взагалі не буде?
Прихильників будівництва Північного потоку-2 вкотре розкритикував прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький, вказуючи, що такий проект лише розв’яже руки Росії та створить передумови для більш глибокого наступу на українську територію. Однак чи не означає це, що Україна стає лише чудовим інструментом маніпуляції для учасників Вишеградської четвірки, які прагнуть створити противагу німецько-французькому впливу на просторах ЄС?
У чому полягає проблема будівництва ПП-2 для України?
У вересні 2015 року російський “Газпром” та європейські енергокомпанії Uniper і Wintershall (Німеччина), ENGIE (Франція), Royal Dutch Shell (Британія та Нідерланди, OMV (Австрія) підписали угоду про будівництво Північного потоку – 2 – ще одного газопроводу з Росії до Німеччини через Балтійське море. Такий проект стане довгостроковим викликом для України, яка на сьогодні є найважливішим транспортером газу з Росії до країн Європи.
Мова йде не лише про економічні збитки, соціально-економічні наслідки, але й про політичні загрози, насамперед. втрату гарантій безпеки. Адже допоки Україна є посередником між ЄС, який зацікавлений в отриманні достатньої кількості газу, та Росією, яку цікавить прибуток від експорту енергетичних ресурсів, рівень її безпеки є значно вищим, аніж у випадку втрати статусу газового транспортера. Ще однією політичною загрозою може стати послаблення взаємозалежності між ЄС та Україною, що аж ніяк не буде доречно у контексті тривалого процесу інтеграції країни до ЄС, як зазначають експерти.
Крім того, необхідно розуміти, що перед Україною постає ще один досить важливий виклик, який полягає у її спроможності стати надійним партнером, що зможе гарантувати імпортерам стабільність та безпеку. Враховуючи те, що багато часу вже було згаяно на пошук можливих механізмів для блокування самого проекту, наразі керівництву України необхідно зосередитись на правильній розстановці пріоритетів.
Також варто розуміти, що правила гри на міжнародній арені змінились, порівняно із тими, які існували 15-20 років тому. Світова політика стає більш прагматичною, раціональною та ґрунтується здебільшого на конкретних цілях і реальних методах їх досягнення, а не на порожніх обіцянках та розмитих цінностях.
Зацікавлені гравці міжнародної арени та їхні інтереси
В ЄС умовно утворилося два табори – прибічники та супротивники проекту ПП-2. Німеччина, Австрія, Франція та Нідерланди прихильно ставляться до будівництва Північного потоку-2, враховуючи, що компанії саме цих держав інвестували чималу суму в реалізацію проекту. Також не можна знехтувати очевидними політичними та економічними вигодами і зисками, які стануть можливими для цих держав. Німеччина зможе посилити свою роль як регіонального лідера, збільшивши продаж газу в межах ЄС, Франція під керівництвом Емануеля Макрона, який спрямовує свої зусилля на реформування ЄС під головуванням німецько-французького тандему, також підтримує німецький курс. Австрія зацікавлена у підтримці проекту створення спільного з Німеччиною газового хабу. Північна Європа дотримується нейтралітету. Винятком може стати хіба що Данія, яка зацікавлена у підтримці відносин зі США, проте навіть, якщо данський уряд і не дасть дозволу на будівництво ПП-2, це не зможе перешкодити реалізації проекту. Прокладання труби відбуватиметься в обхід акваторії, що належить Данії.
Противагою прихильникам побудови ПП-2 у ЄС є насамперед Польща та країни Балтії, проте така позиція продиктована більшою мірою бажанням не допустити посилення Німеччини, аніж щирим занепокоєнням щодо долі української ГТС.
Позиція США залишається неоднозначною. На саміті у Хельсінки Дональд Трамп вказав на те, що Північний потік – 2, запропонований Російською Федерацією, спрямований на те, щоб створити конкуренцію Сполученим Штатам. Проте така заява Дональда Трампа навряд чи буде розглядатися серйозно Конгресом.
Можливі сценарії розвитку ситуації?
Сценарій 1. ЄС проігнорує санкції США та продовжить реалізацію проекту.
У такому випадку становище України значно ускладниться. Як зазначає Маргарита Ассенова, експерт Центру з досліджень європейської політики: “Це зробить Україну досить вразливою та посилить російську агресію”. Адже будівництво Північного потоку-2 не просто збільшує залежність європейських споживачів від російського газу, але й зменшує роль України як головної транзитної держави, що, у свою чергу, робить її більш слабкою та нівелює можливості захищати свої національні інтереси у двосторонніх відносинах з РФ. Також будівництво та запуск ПП-2 спричинить економічні збитки, які оцінюються експертами у 2-3 млрд доларів щорічно.
Щодо реалізації самого проекту, виникнуть труднощі, пов’язані із санкціями США. Компанії, які інвестували в проект, змушені будуть працювати в несприятливих умовах, тому це обійдеться їм значно дорожче та займе більше часу. Єдине, що буде на користь Україні у цій ситуації – саме час, який варто використати раціонально: прийняти пропозицію Німеччини щодо поставок у фіксованому розмірі та знайти надійного партнера, який зміг би допомогти Україні налагодити співпрацю в межах ЄС.
Відносини між США та ЄС також загострюватимуться. За словами експерта з трансатлантичних відносин Вашингтонського університету Джонса Гопкінса Андраша Симоні “Європейці просто ще не усвідомлюють, наскільки небезпечним для європейсько-американських відносин є реалізація проекту ПП-2”.
Сценарій 2. США не застосовуватимуть санкцій, а ЄС реалізує проект
Наслідки для України будуть такими ж, як і в попередньому варіанті, проте часу на здійснення згаданих опцій не залишиться. Питання щодо розбудови нової енергетичної системи в Україні та реформування газового сектору залишаться актуальними.
Враховуючи, що за словами видання TheGuardian метою США є послаблення позицій не Москви, а Берліна, антагонізм між двома найважливішими партнерами України посилиться. Це означатиме, що Україні доведеться зробити вибір на користь одного з партнерів для забезпечення стабільності та збереження своїх позицій, що значно ускладнює і без того важке становище держави.
Сценарій 3. ЄС не зможе знехтувати санкціями США та зупинить реалізацію проекту
Запровадження санкцій з боку США проти компаній, які прокладатимуть труби може стати реальним ударом для проекту і з метою мінімізувати ризики ЄС відмовиться від його реалізації. У цьому випадку становище України не буде більш ускладнено, проте не варто забувати про те, що воно і так є непростим у геополітичному, енергетичному та безпековому плані.
Загалом Україна збереже свої позиції як транзитної країни, проте ненадовго. Існують й інші загрози для України як ключового експортера газу – Турецький потік, будівництво якого буде завершено у 2019 році та посилення експлуатації Блакитного потоку. Так чи інакше Україні необхідно розробляти не просто стратегію реагування на будівництво ПП-2, а цілком реальні механізми для залучення на свій бік європейських та американських інвесторів, пропонуючи їм значно вигідніші умови співпраці, для втілення проектів.
Якою ж повинна бути стратегія України щодо реалізації проекту ПП-2?
- Поглиблення співпраці зі США. Штати – єдиний геополітичний гравець, який реально може вплинути на майбутнє ПП-2 – зацікавлені у послабленні впливу РФ.
- Діяльність щодо зупинки будівництва газопроводу не повинна бути першим пріоритетом. На сьогодні Україна повинна зосередитись на реструктуризації газового сектору, розробити механізми для самостійного забезпечення енергетичними ресурсами, адже ймовірність побудови ПП-2 залишається значно високою.
- Посилення взаємозалежності з європейськими країнами. Активний комерційний діалог необхідно вести як з країнами Південної Європи, так і з державами Західної Європи. Необхідно запропонувати кращі умови для постачання енергетичних ресурсів.
- Оголошення тендеру та його умов для пошуку надійного партнера. Врешті-решт необхідно терміново знайти партнера, який би зміг допомогти Україні стати інтегральною частиною європейського енергетичного ринку.
- Відкинути політичний аспект як першочерговий. Не варто апелювати лише до політичного аспекту. Потрібно зацікавити насамперед бізнес-партнерів та зіграти на економічній вигоді зацікавлених міжнародних гравців.
Підготувала Анастасія Возович