Річниця протестів у Білорусі: як спроба революції призвела до утвердження диктатури Лукашенка

У липні 2020 року Центральна виборча комісія Білорусі відмовилась реєструвати кандидатами на президентських виборах головних опонентів Олександра Лукашенка – Валерія Цепкало, Віктора Бабарико та Сергія Тихановського. У відповідь опозиція об’єдналась навколо дружини Тихановського Світлани, яка стала єдиною опоненткою білоруського диктатора на президентських перегонах. 9 серпня ЦВК заявила про перемогу Лукашенка, після чого по всій Білорусі почались масові протести проти фальсифікації виборів та відставки самопроголошеного президента. Масові арешти й жорстокі дії з боку влади призвели до міжнародної ізоляції режиму Лукашенка та введення санкцій проти нього та його оточення.

Напередодні річниці “червоно-біло-червоних” протестів  PRM.UA пропонує згадати основні події найбільш масових антиурядових акцій за всю історію незалежної Білорусі.

Як все починалося

Напередодні виборів незмінний правитель Білорусі Олександр Лукашенко вирішив провести зачистку політичного поля від опозиції. Навесні 2020 року основними кандидатами на майбутніх президентських виборів були: чинний президент Олександр Лукашенко, ексглава Белгазпромбанку Віктор Бабарико, колишній заступник міністра закордонних справ Білорусі Валерій Цепкало, блогер та бізнесмен Сергій Тихановський.

Першим за ґратами опинився Бабарико. Після відставки з посади голови Белгазкомбанку Бабарико заявив про намір балотуватися у президенти. Невдовзі після цієї заяви його арештували й засудили на 14 років колонії посиленого режиму, а також до штрафу в розмірі 46 мільйонів білоруських рублів.

Згодом влада зробила заяву, що за Бабарико стоять “куратори з Росії”, про що потім неодноразово говорив Лукашенко, розкручуючи тему російського втручання у вибори в Білорусі. Наразі Бабарико позбавили права на апеляцію, тому захист сподівається лише на міжнародні інстанції.

Ще один опонент Лукашенка, колишній чиновник Валерій Цепкало, вирішив не чекати арешту й за кілька тижнів до виборів виїхав у Росію. Невдовзі на чоловіка відкрили кримінальну справу в Білорусі, через що опозиціонер покинув РФ і перебрався спочатку до України, а потім – у Польщу. Як відомо, Росія і Блорусь пов’язані домовленостями в рамках угоди про Союзні держави, тому Цепкалу загрожував арешт в РФ і подальша депортація в Мінськ. Так, білоруська влада не дала політику можливості зареєструватися на президентських виборах.

Блогер, автор YouTube-каналу “Страна для жизни” Сергій Тихановський також не зміг стати офіційним кандидатом в президенти. Навесні 2020 року його заарештували за участь в акції проти інтеграції Білорусі з Росією, яка відбувалась аж у 2019 році. Ця обставина дала змогу білоруській ЦВК відмовити Тихановському в реєстрації у президентських перегонах. Місце блогера зайняла його дружина Світлана.

Під час мітингу на підтримку своєї дружини Тихановського знову заарештували за нібито розпалювання соціальної ворожнечі та порушенні суспільного порядку. Згодом сторона обвинувачення заявила, що Тихановський нібито кілька років займався злочинною діяльністю та підбурював людей до масових протестів. Наразі блогер чекає суду, який пройде у закритому режимі у гомельському СІЗО.

Так, Світлана Тихановська подала заявку на реєстрацію себе кандидаткою на президентських виборах. Після того як ЦВК не допустила до перегонів Цепкала, Бабарика і Тихановського, їхні штаби підтримали Світлану Тихановську як єдину кандидатку від білоруської опозиції. 14 липня 2020 року Тихановську офіційно зареєстрували кандидаткою в президенти Білорусі. Тоді ж у країні почали проходити мітинги на підтримку опозиціонерки.

Початок масових протестів

Вибори пройшли 9 серпня 2020 року. Того ж дня ЦВК повідомила результати голосування, згідно з якими Лукашенко набрав близько 80,10% голосів проти 10, 09% у Тихановської. Це викликало обурення серед населення й поклало початок масовим протестам по всій території Білорусі. Люди почали виходити на вулиці, звинувачуючи владу у фальсифікації виборів на користь чинного президента.

Перші сутички сталися в ніч з 9 на 10 серпня. Протестувальники спробували звести барикади, однак білоруський ОМОН застосував проти людей світло-шумові гранати й водомети. Тоді ж почались масові арешти. Силовики намагались розбити людей по невеликих групах, які заганяли у двори й жорстоко били.

10 серпня Тихановська подала скаргу в Центрвиборчком, однак там заявили про недостатню обґрунтованість звинувачень, які не дають підстав для визнання виборів недійсними. Ввечері того ж дня Тихановську запросили на розмову з головою білоруського ЦВК Лідією Єрмошиною. Опозиціонерку закрили у кабінеті з двома силовиками, після чого Тихановська записала відеозвернення із закликом до своїх прихильників припинити протести.

Згодом Тихановська зробила ще одне звернення з Литви, у якому вона розповіла, що на неї чинили тиск, погрожуючи її чоловіку і дітям. У відповідь на це в КДБ Білорусі заявили, що на Тихановську нібито готувався замах частиною опозиції, якій начебто була потрібна “сакральна жертва” для ескалації протестів.

Згодом Лукашенко в одному з інтерв’ю заявив, що Тихановській врятували життя й видали близько 15 тисяч доларів на облаштування в Литві. За словами ж Ольги Ковалькової, довіреної особи Тихановської, у лідерки опозиції просто не було вибору.

Тим часом вуличні протести посилювались, реакція силовиків ставала все більш жорстокою. ОМОН здійснював масові побиття й затримання всіх, хто траплявся під руку, зокрема й тих, хто не брав участі у протестах. Окрім світло-шумових гранат і водометів силовики застосовували й гумові кулі, що призводило до серйозних поранень у протестувальників. У деяких випадках міліція стріляла бойовими набоями, називаючи це виправданими мірами проти порушення громадського порядку.

У період з 11 по 15 серпня приблизно двісті людей отримали поранення, ще близько ста зникли безвісти, двох протестувальників було вбито. Люди, що перебували в СІЗО, розповідали про побиття й тортури з боку силовиків, застосування проти затриманих кийків та електрошокерів.

Згідно зі світом міжнародної огранізації Human Rights Watch, складеним на основі письмових та відеосвідчень затриманих людей, а також розмов з медиками й журналістами, силовики систематично застосовували фізичні та психологічні тортури проти тисяч затриманих. Люди отримували черепно-мозкові травми, струс мозку, ураження внутрішніх органів, численні переломи. Також потерпілі розповідали про погрози зґвалтуванням.

11 серпня почалися страйки на державних підприємствах Білорусі. Робітники вимагали припинити репресії проти людей та знущання із затриманих, притягнути силовиків до відповідальності та провести чесні вибори. У масових страйках брали участь працівники Білоруського металургійного заводу, Мінського електротехнічного заводу, підприємств “Білоруськалій”, “Гродно азот”, “Нафтан” та інших.

Проти злочинного режиму також виступила частина працівників “Белтелерадиокомпании”. Білоруські телевізійники вимагали трансляції об’єктивних новин та висвітлення жорстокого побиття силовиками простих людей. Однак, невдовзі Лукашенко заявив про звільнення всіх “невдоволених” і їхню заміну російськими медійниками з пропагандистських каналів Кремля.

Попри посилення протестів влада не вводила надзвичайний стан. Натомість з’явилась інформація про введення у Мінську, Бресті на інших білоруських містах військових у цивільному одязі, яким дозволили застосовувати табельну зброю для залякування протестувальників. Наразі відомо про сімох вбитих, зокрема Геннадія Шутова, який помер у лікарні від вогнепального поранення.

Найбільш масштабні протести пройшли 16 серпня. Тоді у центрі Мінська зібралось від 300 до 400 тисяч людей, а по всій Білорусі – близько пів мільйона протестувальників. Люди вимагали звільнити всіх затриманих, суду над злочинцями в погонах та повторних виборів. Повторна акція відбулась 23 серпня, під час якої у центрі Мінська зібралось 250 тисяч людей. Затримання й побиття продовжувались, міжнародні правозахисні організації повідомляли про все нові злочини режиму Лукашенка.

28 серпня у Відні пройшло спеціальне засідання постійної ради ОБСЄ, присвячене ситуації в Білорусі. На ньому виступив представник Мінська і заявив, що конституційна реформа – це єдиний спосіб провести нові вибори до закінчення чергового, шостого президентського терміну Олександра Лукашенка.

Нові вибори планували провести у 2022 році, однак Тихановська заявила, що за правління Лукашенка конституційна реформа неможлива, тому диктатор має подати у відставку до 25 жовтня 2020 року. У разі невиконання “народного ультиматуму” лідерка опозиції пригрозила новими протестами.

Як відомо, Лукашенко залишився у президентському кріслі, провівши 23 вересня у столичному Палаці незалежності таємну інавгурцію. А 26 жовтня почалась нова хвиля страйків. Заводи, начальні заклади, малий та середній бізнес підтримали заклик Тихановської.

“Термін виконання вимог народного ультиматуму вийшов. Сьогодні починається народний страйк – наступний крок білорусів до свободи, припинення насильства і нових виборів. Працівники державних заводів і підприємств, транспортники й шахтарі, викладачі та студенти з самого ранку почали страйкувати”, – заявила лідерка опозиції.

У відповідь влада продовжила, затримувати протестувальників, вчиняючи проти них насильницькі дії. Протести тривали до середини лютого 2021 року, однак потім поступово зупинилися. 11 лютого білоруське КДБ заявило про стабілізацію ситуації в країні та припинення масових акцій.

Остання спроба опозиції відновити масові демонстрації в Білорусі була зроблена 20 лютого. Того дня Тихановська закликала своїх прихильників виходити на вулиці й продовжувати протести аж до Дня незалежності Білорусі (Дня волі), який відзначається 25 березня. Однак, мобілізувати велику кількість людей не вдалося. 25 березня 2021 року в Мінську відбулося масові дві ходи й декілька невеликих пікетів. Влада стягнула у столицю спецтехніку та силовиків. Всього на День волі було затримано щонайменше 245 людей.

І хоча в опозиції не вистачило ресурсів на подальше протистояння злочинному режиму, Лукашенко остаточно зіпсував стосунки з колективним Заходом. Численні порушення прав людини, антигуманна політика щодо власного населення та звинувачення Європи й США у фінансуванні та організації протестів зробили білоруського диктатора токсичним в очах цивілізованого світу.

Конвеєр терору: утвердження диктатури Лукашенка

Попри те, що народні протести ставали все меншими, репресії влади не слабшали. Білоруський режим почав переслідувати медіа, які висвітлювали протести. Так, координаторів протестів у Білорусі, журналістів та політбіженців Степана Путила та Романа Протасевича додали в список терористів. Обидва журналісти висвітлювали протести у Білорусі на своєму Telegram-каналі NEXTA, через що білоруське КДБ внесло їх у “чорний список”. Крім того, мінський суд позбавив опозиційний портал TUT.BY статусу ЗМІ. Згодом журналістку TUT.BY Катерину Борисевич засудили на пів року в колонії.

Згодом у в’язниці опинились дві журналістки польського телеканалу “Белсат” Катерина Бахвалова і Дар’я Чульцова. Їх затримали 15 листопада 2020 року під час прямої трансляції з акції пам’яті загиблого білоруського активіста Романа Бондаренка. Журналісток визнали винними у нібито організації дій, що грубо порушують громадський порядок.

За словами заступника директора “Белсату” Олексія Дикавицького, станом на березень 2021 року в Білорусі було щонайменше 248 політв’язнів.

На репресії білоруського режиму відреагувала міжнародна організація Amnesty International, заявивши, що режим Лукашенка намагається знищити незалежні ЗМІ та правозахисні організації країни.

“Кинувши до в’язниці або насильно видавивши з країни практично всіх, хто пов’язані з політичною опозицією, білоруська влада тепер націлилася на правозахисників і журналістів, єдиний злочин яких полягав у тому, що вони документували грубі порушення прав людини, вчинені силами безпеки після спірних результатів президентських виборів у серпні минулого року”, – заявили в організації.

Ще одним актом насильства диктаторського режиму стало побиття і засудження барабанщика Олексія Санчука, який грав у Мінську під час протестів проти фальсифікації виборів.

За словами свідків музиканта били й вимагали пароль від телефону. Під час суду Санчук також заявляв про моральний тиск. Суд визнав його винним в організації дій, що грубо порушують громадський порядок, навчанні осіб для участі в масових заворушеннях і підготовки до участі в масових заворушеннях. Музиканта засудили до шести років посиленого режиму.

Лукашенко не забув і про своїх політичних опонентів. У березні 2021 року Слідчий комітет Білорусі представив документи на екстрадицію лідерки опозиції Світлани Тихановської, яка на той час перебувала у Литві.

Втім, литовський міністр закордонних справ Мантас Адоменас заявив, що країна не збирається екстрадувати Тихановську до Білорусі.

“Я думаю, в керівництві Білорусі добре розуміють: будь-який запит про видачу Світлани Тихановської буде дією чисто ритуальною. Литва не видає людей, які піддаються політичним переслідуванням”, – сказав дипломат.

І хоча лідерка опозиції була недосяжна для Лукашенка, у Білорусі залишались довірені особи Тихановської. Так, у травні 2021 року суд виніс вироки чотирьом активістам, наближеним до лідерки білоруської опозиції.

Юрія Власова засудили до 6,5 року колонії посиленого режиму, Тетяну Каневську – до 6 років колонії загального режиму, Дмитра Івашкова та Олександра Шабаліна – до 6 років колонії посиленого режиму.

Слідство заявило, що ці люди нібито готувалися до масових заворушень та захоплення адміністративних будівель і виконкомів у місті Гомель за допомогою колишніх військових та силовиків. Вони нібито провели зустріч з Тихановською для узгодження деталей плану.

Ще однією гучною справою був арешт членкині президії Координаційної ради білоруської опозиції Марії Колесникової.

Активістку затримали 8 вересня 2020 року на білорусько-українському кордоні. За версією Держприкордонкомітету Білорусі, вона разом з представниками Координаційної ради Іваном Кравцовим і Антоном Родненковим намагалася прорватися через кордон і її виштовхнули з салону автомобіля. Однак Кравцов і Родненков на пресконференції у Києві заявили, що Колесникова порвала свій паспорт і покинула автомобіль під час примусової депортації.

Наразі Колесниковій пред’явлено звинувачення за трьома кримінальними статтями: заклики до дій проти нацбезпеки; змова з метою захоплення держвлади неконституційним шляхом; створення екстремістського угруповання й керування ним. Політичній активістці загрожує 12 років ув’язнення.

На сьогодні режим Лукашенка продовжує репресії проти активістів та противників диктатури, засуджуючи їх за участь у протестах та висвітлення акцій непокори.

Реакція Заходу: Лукашенко став токсичним для цивілізованого світу

Перші європейські санкції були введені у жовтні 2020 року. До “чорного списку” ЄС потрапили 40 білоруських посадовців. Згодом до санкцій Євросоюзу приєдналися Україна, Норвегія, Ісландія, Північна Македонія, Албанія, Ліхтенштейн і Чорногорія.

Слідом за Європою санкції ввели США. До американського списку потрапили, зокрема, секретар Центральної виборчої комісії Білорусі Олена Дмухайло, міністр внутрішніх справ Юрій Караєв та його заступник – командувач внутрішніми військами Юрій Назаренко.

У грудні 2020 року Євросоюз включив до санкційного списку керівника “Белтелерадіокомпанії” Івана Ейсмонта та заступника прем’єр-міністра Білорусі Анатолія Сівака. Обмеження також наклали на низку провідних білоруських компаній, зокрема “Белтехекспорт”, що спеціалізується на продажі зброї, а також ІТ-компанію “Synesis”.

Згодом США також розширили “чорний список”, включивши у нього заступника міністра внутрішніх справ Геннадія Казакевича, Центральну виборчу комісію Білорусі, спецпідрозділ Альфа, КДБ Білорусі, головне управління внутрішніх справ Мінського міського виконавчого комітету та мінський ОМОН.

Проти самого Лукашенка також ввели персональні санкції. 29 вересня 2020 року Велика Британія та Канада запровадили обмеження проти білоруського диктатора. Крім того, під санкції потрапили старший син Лукашенка Віктор, глава адміністрації президента Ігор Сергієнко, міністр внутрішніх справ Юрій Караєв, його заступники Олександр Барсуков і Юрій Назаренко, заступник командувача внутрішніми військами МВС Хазалбек Атабеков, а також глава мінського ОМОНу Дмитро Балаба.

Взимку того ж року Європейський Союз також ввів санкції проти Лукашенка, його сина Віктора та ще дванадцяти білоруських високопосадовців. Захід не припиняє посилювати тиск на білоруського диктатора й систематично вводить нові обмеження проти винних у побитті людей.

Арешт Романа Протасевича: Лукашенко стає повітряним піратом

23 травня 2021 року в Мінську затримали засновника опозиційного телеграм-каналу Nexta Романа Протасевича, який перебував на борту літака компанії Ryanair Афіни – Вільнюс, який здійснив екстрену посадку через повідомлення про нібито наявність вибухівки на борту.

Згодом у мережі з’явився аудіозапис переговорів білоруського авіадиспетчера з екіпажем рейсу Афіни – Вільнюс авіакомпанії Ryanair. Про бомбу на борту повідомив диспетчер із посиланням на службу безпеки аеропорту. Далі літаку було наказано летіти до Мінська, хоча аеропорт Вільнюса був набагато ближче.  Для більшої переконливості Білорусь підняла в небо бойовий винищувач МіГ-29, який супроводжував пасажирський літак до білоруської столиці.

Генеральний директор Ryanair Майкл О’Лірі назвав захоплення літака “державним піратством”, яке вчинив диктаторський режим Олександра Лукашенка. Лірі також наголосив, що цей інцидент дуже налякав пасажирів та членів екіпажу, оскільки вони перебували під озброєною охороною, а їхні сумки обшукували. Також директор Ryanair вважає, що на борту літака перебували також кілька агентів Комітету державної безпеки Білорусі.

Після посадки в Мінську Роман Протасевич і його дівчина, громадянка Росії Софія Сапега були затримані й доправлені в СІЗО. Через деякий час з’явилось відеозвернення Протасевича, у якому він заявив, що співпрацює зі слідством і дає показання щодо організації масових заворушень у Білорусі.

“Я відразу визнав за 342 ст. КК Республіки Білорусь (організація несанкціонованих акцій). Заклики, які я опублікував, посприяли тому, що на вулицях почалися заворушення і Мінськ три дні жив у стані хаосу”, – говорить Протасевич на відео.

Згодом батько Протасевича заявив про дивну поведінку і зовнішній вигляд його сина. На думку чоловіка, це свідчить про те, що на журналіста міг чинитись психологічний і фізичний тиск. Зокрема, Протасевичу могли зламати ніс і щелепу, припудрені синці на лобі свідчили про явне побиття журналіста перед тим, як він записав відео.

До Протасевича не пускали батьків та адвоката, водночас Лукашенко заявив, що не проти того, щоб терористи “Л/ДНР” приїхали в Мінськ і допитали журналіста, якого у квазіреспубліках звинувачують у “тяжких злочинах проти мирного населення Донбасу”.

3 червня на державному білоруському телеканалі “ОНТ” вийшло інтерв’ю Протасевича, де журналіст визнав свою провину в організації масових заворушень у 2020 році. Він також розкритикував деяких представників білоруської опозиції, звинувативши їх у провокаціях проти нього. Водночас Протасевич виказав свою повагу Лукашенку як “людині зі сталевими яйцями”.

Під час інтерв’ю на руках Протасевича були помітні рани, які могли свідчити про застосування тортур до ув’язненого журналіста та примушування його до публічного визнання своєї вини.

Як зазначили в Amnesty International, “людна, яка перебуває на межі зриву, у сльозах і явними ранами на зап’ястях вимушена оговорювати себе й хвалити своїх викрадачів”.

25 червня правоохоронні органи Білорусі заявили про переведення Протасевича та його дівчини Софії Сапеги під домашній арешт після укладення угоди про співпрацю зі слідством.

“Обвинувачені дають послідовні свідчення і відповідно до законодавства вони раніше звернулися з клопотанням про укладення досудової угоди про співпрацю зі слідством. У клопотанні вони зобов’язалися сприяти попередньому слідству в розслідуванні злочинів, викритті співучасників, здійснювати все можливе для загладжування шкоди, заподіяної злочинами. Після розгляду звернення обвинувачених про зміну запобіжного заходу слідство визнало за можливе змінити його на домашній арешт” – зазначили у Слідчому комітеті Білорусі.

Після інциденту із захопленням літака Європа, США та Канада посилили санкції проти режиму Лукашенка, закривши авіасполучення з Білоруссю. Країни Заходу заборонили білоруським літакам приземлятися і злітати в аеропортах своїх країн, а також пролітати над їхніми територіями.

Крім того, під західні санкції потрапили глава Міністерства транспорту і комунікацій Олексій Авраменко, командувач Військово-повітряними силами і ППО ігор Голуба і його заступник Андрій Гурцевич, гендиректор “Белаеронавігації” Леонід Чуро. Серед компаній, як потрапили до “чорного списку”: “Белаэронавигация”, БЕЛАЗ, Bremino Group, Нова НафтоваКомпанія,  МАЗ.

Союз диктаторів: Лукашенко остаточно стає на бік Путіна

На початку протестів Лукашенко говорив про втучання Росії у білоруські вибори, але потім почав розкручувати тему “західних кураторів ” протестів у Білорусі. У своїх численних заявах самопроголошений президент говорив, що за масовими акціями стоять Європа та США, які нібито уже ввели в Україні зовнішнє управління й хочуть зробити те ж саме у Білорусі. А після запровадження санкції з боку колективного Заходу риторика білоруського диктатора стала ще більш ворожою.

Так, Лукашенко заявив про виявлені терористичні осередки, до яких причетні Німеччина, Україна, США, Польща і Литва.

“Сьогодні розкриті створені сплячі терористичні осередки, так звані загони самооборони. Мета цих осередків – насильницька зміна влади в день ікс. Вони самі поки не знають, що це за день ікс: до нього треба підвести наш народ”, – сказав він і додав, що через Україну йдуть поставки зброї цим “бойовикам”.

Пізніше Лукашенко заявив про затримання нібито групи “терористів”, які нібито везли тонни зброї через територію України.

“Зараз ми їх всі канали розкрили. Вони везли тонами зброю через Україну. Готували теракти по всій країні, і вже почали їх здійснювати. На тому і погоріли. Чекісти з міліцією проводили цю операцію”, – сказав Лукашенко.

Незадовго до цього МЗС Білорусі заявило про вихід країни з ініціативи Євросоюзу “Східне партнерство”, яке направлене на зміцнення взаємодії ЄС зі своїми східними сусідами.

“У зв’язку з безпрецедентними обмежувальними заходами щодо Білорусі сьогодні в МЗС був викликаний глава Представництва ЄС Дірк Шубель. Послу Європейського союзу була заявлена тверда позиція білоруської сторони про абсолютну неприйнятність застосування санкцій як інструменту тиску на суверенну і незалежну державу”, – зазначили у білоруському МЗС і додали, що Білорусь зупиняє свою участь у “Східному партнерстві”.

Водночас Лукашенко домовився з Путіним про спільну протидію Заходу. Так, білоруський диктатор заявив, що готовий за необхідності пустити російські війська в країну.

Буде якась настороженість, будемо ми бачити активізацію в НАТО, аж до військового конфлікту, протягом доби (бази у нас, аеродроми та інше визначені) російські підрозділи і війська будуть перекинуті в Білорусь”, – сказав Лукашенко.

Він також заявив про намір розмістити на території Білорусі російські військові літаки.

“Дайте нам ці літаки. Але на цих літаках, як тоді, повинні літати росіяни та білоруси разом. А баз досить, їх не треба створювати, навіщо гроші даремно витрачати. Краще купити або побудувати нові літаки для цього”, – заявив він.

Окрім військової допомоги, нових кредитів та не індексованої ціни на газ Лукашенко також попросив Путіна відкрити авіасполучення в окупований Крим, фактично визнавши його територією РФ.

“Я задав Путіну це питання: Україна закрила для нас небо, але у нас є свій санаторій в Криму, куди люди їздили та літали. Щоб не загострювати це питання, ми через Україну (їздили в окупований Крим – ред.), хто на автомобілі, хто потягом, хто літаком. Зараз закрили небо. Я Путіну сказав: “прошу тебе, ти подумай, як нам потрапити в Крим”, – розповів Лукашенко журналістам.

Таким чином, після фактичного визнання “Л/ДНР” та запрошення терористів з цих квазіреспублік до Мінська на допит журналіста Протасевича, білоруський диктатор вирішив непрямо підтримати окупацію Криму.

Наразі спільне протистояння двох диктаторів цивілізованому світу триває. 21 липня до Білорусі прибули перші ешелони російських військових і техніки для участі у спільних навчаннях “Захід-2021”. Згідно з офіційною інформацією Міноборони Білорусі, військові будуть відпрацьовувати проведення наступальних бойових операцій у міських умовах, зокрема у нічний час.

За інформацією української розвідки, спільні білорусько-російські війська відпрацьовуватимуть захоплення Києва, Одеси й Харкова. З огляду на те, що Росія не відвела свої війська після навчань “Кавказ-2020” (лише 12 тис. зі 100 тис. військових РФ), Україна і НАТО дивляться на ситуацію в Білорусі з великою тривогою.

Раніше стало відомо, що ЄС розглядає можливість запровадження нових санкцій проти Білорусі, зокрема через наплив нелегальних мігрантів.

Крім того, з Мінська виїхав посол Євросоюзу в Білорусі Дірк Шубель, якому Міністерство закордонних справ рекомендувало покинути країну, виїхав до Брюсселя

Як відомо, Білорусь призупиняє свою участь в ініціативі ЄС”Східне партнерство”. Також країна починає реалізацію процедури  припинення дії угоди про реадмісію з Європейським союзом.

Натомість МЗС України переконані, що рішення влади Білорусі вийти зі “Східного партнерства” суперечить інтересам білоруського народу.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.