Роман Ілик про медреформу: Ми пропонуємо модель, яка добре перевірена кращими практиками, в тому числі й у Східній Європі

Медична реформа не відбудеться дуже швидко, а буде впроваджуватися покроково. Про це повідомив Роман Ілик, заступник міністра охорони здоров’я, у програмі “Подія” з Миколою Вереснем на “Прямому”.

– До четверга прийняти медичну реформу, ви вірите?

Вірю. Насамперед я хотів би сказати, що все, що стосується медичних округів – це все віртуальні границі чи віртуальні межі, в рамках яких будуть діяти лікувальні установи. Тобто це не є якась адміністративно-територіальна межа, в рамках якої буде жорстко прив’язаний пацієнт до неї, і він змушений іти тільки туди. Це – перше. Друге – питання медичної реформи, старт якої, я сподіваюся, ми все-таки в четвер отримаємо, і вона розпочнеться, з наступного 2018 року, в питаннях власне оснащення і переоснащення цих лікарень самим сучасним обладнанням, новими технологіями, і тим, що можуть зробити лікарі наші в нинішніх умовах, – воно буде тривати крок за кроком поступово. Це означає, що з 1 січня 2018 року реформа от так не відбудеться. Реформа буде відбуватися покроково.

З 1 січня розпочинаються системні крок за кроком зміни на рівні первинної ланки. Там, де ми йдемо до лікаря в амбулаторію, де ми йдемо до поліклініки, де ми стикаємося з лікарем вперше. От там починаються системні зміни.

Давайте ми про цю реформу поговоримо не з точки зору того, як це бачать депутати чи працівники міністерства, а як на цю реформу будуть дивитися пацієнти. Отже, з 1 січня вам необхідне буде звернутися до лікаря, якому ви довіряєте. Є такий лікар. Ви його самостійно обрали. Ви звертаєтесь до нього. Лікар вам пропонує, що давайте підпишемо з вами декларацію про те, що ми заключаємо між собою угоду, що я вам буду допомагати вирішувати ваші проблеми. Ви кажете: добре, я вам довіряю, давайте ми таку угоду підпишемо. І лікар, набравши до двох тисяч таких пацієнтів, за кожного з пацієнтів буде отримувати від держави кошти. І він буде зацікавлений, щоб пан Микола не захворів, робити все те, щоб превентивно переконати вас в тому, що в конкретних випадках треба не робити, щоб ви не захворіли. Чому? Тому що ті гроші, які прийдуть за вами, бо гроші прийдуть за вами до цього лікаря, вони будуть зекономлені ним. Якщо ж ви за хворіли, він буде вас лікувати на цьому первинному рівні. А якщо виникають якісь ускладнення чи серйозні проблеми, тоді лікар скеровує вас на другий рівень чи на третій рівень високоспеціалізованої допомоги, де вже зміни будуть відбуватися покроково в 2019-2020 роках. І там уже будуть діяти ті лікарні, про які ви говорили, в рамках госпітальних округів”.

– Я не повірю у ваші слова. Дивіться, бо в ідеальному світі у мене нежить, я підписав той контракт, і дві тисячі людей підписали. І у мене супер-лікар. І він нам робить таку шалену профілактику, що ми не хворіємо. Це означає, що він всі гроші кладе собі в кишеню?

Так. Те, що ми пропонуємо – це є модель, яка добре перевірена кращими практиками, в тому числі в Східній Європі. В тому числі, для прикладу, в тих британських країнах, де реалізована ця модель. Тобто ті, хто реалізували британську модель, у них це працює. Це означає, що не може так бути, що з 2000 людей ніхто не захворів. Безумовно, тут діє принцип солідарності. З одного боку, ті, хто захворіли, вони користуються тими коштами, які спрямовуються від тих, хто не захворів у цей момент. І це дає можливість повноцінно забезпечити пацієнта тим обсягом медичної допомоги, яку він потребує. Тому цього лякатися не потрібно. Важливо тільки, щоб ми як потенційні пацієнти і лікарі зрозуміли, що цей превентивний напрямок, напрямок профілактики – він є найважливіша складова з точки зору маленького громадянина, якого треба вакцинувати, щоб він не захворів і не був соціальним джерелом небезпеки. Так само і дорослий, щоб не хворів. Тому що він буде витрачати на це час, гроші. І, безумовно, вигідніше не хворіти. Але, якщо вже так і сталося, то, за принципом солідарної цієї підтримки, ті, хто захворів у цей момент, буде мати більшу фінансову підтримку і більше матеріального забезпечення.

– Але кращі лікарі все одно мають більше отримувати. Вони мають, згідно з цією новою формулою, більше дбати.

Насправді воно так і є. Якщо говорити сьогодні, є лікарі, до яких сидять черги, до яких складно потрапити і треба записатися на кілька днів уперед на прийом. А є ті, до яких ти можеш потрапити одразу ж, потрапивши до лікувального закладу. Це говорить про те, що той лікар, який добре працює, до якого є велика кількість пацієнтів, він і отримувати повинен більше, а не так, як сьогодні це є.

– Страхова медицина. Депутати кричать, що там немає нічого про страхову медицину. Звідки брати гроші?

Ми платимо податки. З тих податків, які ми платимо, виокремлюється певна сума на охорону здоров’я. В законопроекті прописано, що ця сума повинна бути не менше 5% ВВП. Це є великий обсяг. Це означає, що ці кошти реально мають шанс потрапити до кожного пацієнта в разі потреби. Це означає те, що ми формуємо бюджет і формуємо гарантований пакет, що ми в рамках тих коштів гарантуємо для кожного пацієнта у формі медичної допомоги і ліків безкоштовно. Всі пільги, які діють до сьогоднішнього дня, залишаються збережені для всіх пільгових категорій населення. Більше того, для тих, хто потребує лікування, держава чітко гарантує пакет, який переглядає щороку. І каже, що такі-от і такі-от по слуги ви отримуємо безкоштовно. Кожен розуміє, що цей обсяг медичної допомоги я можу отримати безкоштовно. Але високоспеціалізовану допомогу, якійсь складні втручання в перспективі через два роки, коли це буде впроваджено, коли будуть сформовані тарифи, визначена ціна лікування в стаціонарі уже, то за кожен випадок пролікований держава буде платити для лікарні гроші. І відповідно для кожної лікарні буде вигідно мати хорошого фахівця, який добре лікує, який добре оперує. Тому що лікарня від цього буде отримувати більший прибуток. І оператором у всій цій справі виступає не міністерство – не Міністерство фінансів і не охорони здоров’я – а створюється окрема структура як прототип страхової компанії, яка називається Національна служба здоров’я України, яка фактично, по-перше, заключає контракти з тими лікарями і лікарнями, куди підуть гроші. Гроші у них на рахунку не знаходяться. Це не є якийсь фінансовий монстр, про якого сьогодні малюють страшилки.

Це є звичайний оператор. Кошти знаходяться в державі на казначейському рахунку. І з того казначейського рахунку переходять на рахунок чи первинної ланки, чи лікарні – у разі, якщо оператор визначив, що кошти туди мають потрапити.

– Питають, що це єдиний монополіст, і там зловживання можливі, там корупційна складова.

Повторюсь. Створення цієї структури закріплюється законом. Фактично центральний орган виконавчої влади може бути створений Кабінетом міністрів. Але це означає, що при політичній зміні влади є великий ризик того, що такий центральний орган виконавчої влади може бути втрачений. Для того щоб його не втратити, він повинен бути законодавчо визначений. Але тут я хотів би завершити. Якщо ми маємо чітко визначений весь пакет того, що держава заплатить за нас, але є певний перелік того, що не заплатить, то в будь-якій формі страховій людина може заключити договір в будь-якій страховій компанії, в тому числі у приватній, і доплатити ту різницю, яка потребується для лікування. Так працюється у всіх практиках, так працює у світі. Або, якщо ні, тоді доплачувати чи бути співучасником тієї співоплати. Але це в перспективі, через два-три роки після того, коли це дійде до рівня стаціонару. На сьогоднішній день ми говоримо про зміни, які будуть відбуватися на рівні амбулаторному, починаючи з наступного року.

– Чи буде лікарень більше?

Я не буду говорити про те, чи їх буде більше, чи менше. Я буду говорити про те, що вони будуть там, де вони є потрібні. Тобто ви почали говорити про те, що створюється об’єднання мережеве, яке називається “госпітальний округ”. Для прикладу, в Польщі цього не зробили. Вони зробили те, що ми зробили вже сьогодні. Вони віддали лікарням можливість перейти в господарську форму господарювання, стати автономними суб’єктами. І це означає, що кожна лікарня веде “господарку” по-своєму. Вона набирає штат, вона формує ті напрямки, які вона хоче лікувати. І вона лікує тих хворих по тих напрямках, які визначила. Але не об’єднала ці лікарні в якусь мережу. Вийшло, що лікарня починає робити у першу чергу те, що їй економічно вигідно. Вони починають замінювати суглоби, проводити кардіооперації, проводити якісь складні втручання, які є дороговартісні. А те, що є недороге, лікарням стає не вигідно робити. І тоді пацієнт стоїть перед вибором – куди ж мені піти. В мене була лікарня, я міг це зробити, а тепер я цього зробити не можу. То для цього в рамках цього віртуального округу, який пропонується, який об’єднаний у мережу, визначено, що є лікарня центрального рівня, куди потрапляють пацієнти зі складними патологіями, де робляться ці всі безпосередньо оперативні втручання, які потрібні. Навколо неї є лікарні другого рівня – ті, які надають нижчий рівень медичної допомоги, який фактично можна хворому отримати саме там.
Тому, якщо є потреба в рамках того населеного пункту, про який йде мова, відновити таку лікарню чи створити нову, чи розвивати, чи матеріально-технічно оснастити її по-новому, щоб вона мала місце на життя, то, звичайно, так воно і буде. Але тут є питання в іншому форматі: чи потрібна в якомусь селі лікарня, коли, для прикладу, до лікаря приходить два чи три хворих на рік з якоюсь певною патологією, і лікар втрачає кваліфікацію, тому що він не вміє вже по-сучасному лікувати цю патологію. Добре лікує той лікар, який постійно як тренер, він постійно має достатню кількість пацієнтів, достатню кількість оперативних втручань. І він в такий спосіб може кваліфіковано надати медичну допомогу. Тому в такому випадку, якщо є достатнє навантаження на тих лікарів, безумовно, такі лікарні там повинні бути.

– Які доступні ліки і для кого вони? Я хворію цукровим діабетом. Зараз у списку тільки ті ліки, які самі дешевші.

Поряд з гарантованим пакетом медичних послуг, буде розширюватися пакет по проекту “Доступні ліки”. Ми цей проект запустили у квітні цього року. І на сьогоднішній день в проекті є 197 найменувань лікарських засобів, за які держава відшкодовує повністю або частково кошти. 32 препарати в цій програмі є такі, які люди можуть отримати безкоштовно. Але для цього треба піти до лікаря, отримати рецепт, за рецептом звернутися до аптечного закладу. А аптечний заклад видасть безкоштовно ліки або з невеликою доплатою. Як працювало це раніше? Раніше хворий, звертаючись до лікаря, доволі часто на папірцю отримував комерційну назву якогось лікарського препаратного, якогось конкретного фармвиробника, і йшов у конкретну аптеку, в яку вказував лікар, і в конкретній аптеці купував за свої гроші лікарський засіб – чи сироп, який допомагав якому чи не допомагав – але фактично маршрут відбувався в такий спосіб. Пізніше не виключно, що лікар звідти отримував ще отримував певний зиск. І в такий спосіб реалізовувалось питання доступності до лікарських засобів.

На сьогоднішній день по всіх серцево-судинних захворюваннях, по цукровому діабету ІІ типу, по бронхіальній астмі, і зараз ми ще додаємо, як мінімум, дві нозології – це те, що стосується жіночого здоров’я і захворювання щитовидної залози. Під знаком питання ще одна нозологія, яку називати не буду. Ми даємо можливість для пацієнта прийти до лікаря, отримати рецепт, в якому вписана діюча речовина. З цією діючою речовиною є перелік лікарських засобів. Найдешевший, так, держава відшкодовує безкоштовно. Все те, що треба доплатити, а іноді це різниця два-три-чотири чи 10 гривень – пацієнт доплачує цю різницю і отримує той лікарський засіб, який, можливо, він раніше вже приймав, який в його випадку чи на його думку є більш ефективним.

Ця програма “Доступні ліки” вже сьогодні зарекомендувала себе як добра політика. Чому? Тому що в ході будь-якого соціологічного дослідження, яке проводилося, дев’ять з десяти пацієнтів підтримують цей проект. Говорять: так, цей проект відшкодування, який працює в більшості країн, в тому числі і Східної Європи, він оправдує себе. Тому що він дає можливість хворому отримати ці ліки і відкрити доступ до ліків.

– В мене таке враження, що все просто ідеально. Ви вірите, що з 1 січня так буде все красиво виглядати?

Вірю. За умови, що в четвер колеги-депутати підтримають цю ініціативу, цю модель, яка сьогодні пропонується, цей законопроект, який вже сьогодні буде розглядатися в другому читанні. Оскільки так близько ще жодна команда міністерства не підходила до реформи, як цього разу. 22 спроби загалом за 26 років незалежності було реформувати галузь. Це вже 23-я спроба. І – конкретна модель, яка вже обговорена та прийнята в першому читанні. Зараз є ряд зауважень.

– На моїй пам’яті декілька було реформ. І бездоганно пройшла грошова, коли запровадили гривню. Люди не помітили. Чи ви думаєте, що зараз буде приблизно те саме?

Тут треба ще раз дуже добре зрозуміти, що реформа не відбудеться дуже швидко. Вона буде впроваджуватися покроково. Тобто спочатку це розпочнеться на первинній ланці. Тому покровово розраховано як мінімум на три роки – до того, щоб дійти до тієї моделі, яка дасть відчутний результат. Безумовно, буде багато критики. Безумовно, буде багато хто розповідати про те, чи щось подобається чи не подобається. Але модель, яка пропонується, вона має місце на життя уже в багатьох країнах. І реально вони рухаються по цій моделі. І вона дає хороший результат. А цей результат, знаєте, чим оцінюється? Оцінюється тривалістю життя. Тому що, якщо сьогодні середня тривалість життя в Україні майже на 10 років менша, ніж у країнах Європи, в тому числі в тих країнах, де діє така модель, то це і є відповідь на те питання, яке ви ставите: що така модель оправдана. Вона має під собою підґрунтя. Важливо, щоб вона була підкріплена фінансово. І в другому читанні внесена суттєва правка, яка говорить про те, що не менше 5% ВВП буде виділятися на сферу охорону здоров’я. Це вдвічі більше, ніж виділяється коштів на сьогоднішній день для того, щоб забезпечити систему охорону здоров’я”.

– Співфінансування. Озвучена цифра 200 гривень – її не хватить даже на один день на аналізи.

Йдеться, що держава визначає пакет того, що робить безкоштовно і гарантує кожному з нас. Визнається пакет того, за що вона точно не буде платити. І це ляже повністю на нашу кишеню. Для прикладу, косметологічні процедури, встановлення якихось імплантатів зубних. Якісь речі, які точно держава фінансувати зараз не буде. Тому що такої змоги не має. Але в законопроекті до першого читання була така норма, що за окремі позиції половину платить держава чи 70%, а решту коштів доплачує пацієнт. Ця норма прибрана. До другого читання її нема. В другому читанні у нас є тільки те, що безкоштовно і за те, що платимо. Хоча ми вважаємо, що співоплата має місце на життя. Тому що є речі, які сьогодні відбуваються, для прикладу, в стаціонарі. Коли хворий приходить, йому говорять, що ваше оперативне втручання коштує, для прикладу, на серці 100 тисяч гривень. І це лягає повністю на сто відсотків на плечі самого хворого. Він шукає ці кошти в сім’ї, в родини, в знайомих, в тому числі в народних депутатів просить ці гроші. І в кінцевому результаті він платить ці 100 тисяч самостійно. Ми ж пропонували як? Щоб в таких випадках держава визначила співоплату. Для прикладу, вона платить 60 чи 70 тисяч, а у формі 30 чи 40 наступає співоплата, яку може внести хворий, використовуючи різноманітні фонди, підтримку підприємства, де він працює, якусь медичну субвенцію, яка буде розроблятися також і надаватися в таких випадках. Але ця норма прибрана. Ми будемо за цю співоплату боротися, але у подальшій перспективі. Тому що це питання не є нагальним і воно не стоїть на порядку денному з 1 січня 2018 року. Воно актуальне вже починаючи з 2019-2020 року. Я сподіваюся, коли буде даний старт медичній реформі, після цього ми ще повернемося до цього питання обов’язково.

– Але це надскладна історія. Про ту саму операцію на серці. Нема у людей 100 тисяч – ніяк. Це питання складних операцій залишаємо в тому стані, в якому ці питання є зараз. Нічого не зможемо зробити.

Не зовсім так. Для прикладу, якщо ми вже почали за кардіооперацію говорити, то невідкладна допомога на цьому рівні надається безкоштовно, в тому числі і шунтування, в тому числі і складна кардіооперація. Для прикладу, міністерство в цьому році закупило цих шунтів, які необхідні для шунтування, на сто відсотків – для того щоб забезпечити кожного хворого, який імовірно буде потребувати це в наступному році. Це говорить про те, що тут якраз є невідкладний стан, який держава покриває стовідсотково, і не треба за це платити. Але ж є планові операції – ті, які можна зробити на протязі двох-трьох місяців чи півроку, чи рік, які можна відтермінувати. І власне ці планові втручання в перспективі все рівно будуть платними. І тут уже дуже важливо, щоб держава допомагала, виступала у формі співоплати за ці операції. Тому що на сьогоднішній день за ці операції платить кожен хворий. Ви вдумайтесь, з десяти українців дев’ять сьогодні боїться понести важкі фінансові труднощі у випадку, якщо він захворіє. Це у випадку тому, якщо треба буде якесь зробити складне втручання або захворіти онкопатологією. Це є вражаючі цифри. Ще одну цифру дам. Щонайменше 57% українців майже практично не звертаються до лікарів, тому що вони не мають такої фінансової можливості. Нам про це сьогодні треба говорити.

– І ще дуже багато не звертаються, тому що бояться. Не бояться лікарів, а просто нехтують.

Насправді так воно і є. Тому що все починається з профілактичних заходів, з превентивних заходів – для того щоб не захворіти. І кожен повинен почувати відповідальність перед своїм власним здоров’ям, перед своєю сім’єю і родиною: що буде, якщо я цього дотримуватись не буду. Ця відповідальність повинна бути пронизана. Так само, як і повинно стати модним трендом здоровий спосіб життя: здорове харчування, підходи до того, що стосується твого власного здоров’я, повинні бути змінені. Цей модний тренд повинен бути нав’язаний у суспільстві.

– А вакцинація?

З точки зору вакцинації – це є метод доказовий. Він доказав те, що він має право на життя і він є ефективним. Тому я тут переконувати у протилежному не буду. А що до того, що кількість люди, які стали зранку займатися спортом, які сьогодні бігають в парку, які сьогодні ходять до спортзалу. Це говорить про те, що все-таки цей модний тренд крок за кроком починає брати верх і починає бути модним. Але дуже важливо, щоб в цьому тренді брали участь відомі особистості: спортсмени, науковці, вчені, письменники, політики, наші високопосадовці, які сьогодні працюють на найвищих посадах.