Смішна політика Орбана не стане проблемою для України – Гербст

Як у НАТО та ЄС сприймають вимоги Угорщини щодо припинення підтримки Україні, чи є у Європі “втома” від України, чи може бути послаблено санкційний режим проти Росії та чому російським олігархам Михайлу Фрідману та Петру Авену дозволили виступити у Атлантичній раді США.

Про це у короткому інтервю у програмі “Підсумки” на телеканалі “Прямий” розповів надзвичайний і повноважний посол США в Україні (2003-2006 рр,), директор Євразійського центру ім. Д. Патрічіу при Атлантичній раді США Джон Гербст.

– З приводу заяви прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, позиції Угорщини хотів би вас запитати. Як вам здається, спроба змусити НАТО переглянути програми підтримки України, в якій мірі вона може вплинути на політику Північно-Атлантичного альянсу щодо Києва?

Це сумний день. Пан Орбан не є прихильником справжньої свободи. І ми бачимо цю його політику будинку. І тому його звинувачення на адресу України не звучить правильно. І ми знаємо, що хоча є деякі складнощі у зв’язку з законодавством України в області національних меншин, в загальному, адвокати з прав людини в Європі не вважають, що сьогоднішня ситуація в Україні така погана. І розуміють, що влада в Києві намагається впоратися з тими питаннями, які виникли в цьому відношенні. На мій погляд, пан Орбан грає негативну, м’яко кажучи, політику з цього питання.

Як це впливає на Альянс? Я досить часто в Брюсселі. У мене є можливість зустрічатися з багатьма представниками різних членів Альянсу. Я не кажу про всіх. Але в загальному вони розуміють, що ті проблеми в Альянсі, які виникли саме з ініціативи Орбана, вони несправедливі і потрібно якось подолати їх. Тому, на мій погляд, в кінці кінців, ця трошки смішна політика Орбана не буде справжньої проблемою для України в Брюсселі.

– У всякому разі, ми ж знаємо, що, незважаючи на особливі відносини угорського прем’єр-міністра з Путіним, Угорщина приєднується до тих санкцій, які Євросоюз вже котрий рік намагається проводити щодо Росії. Правда, зараз з італійцями можуть виникнути проблеми. Але я думаю, що і вони переборні, так?

Це моє розуміння: я б додав наступне – у результаті американського закону з приводу санкцій режим санкцій став суворішим. І важко мені уявити, що цей процес піде у зворотний бік.

– Доводиться періодично чути, що ніби США і інші країни Заходу розчаровані підсумками чотирьох минулих років. А навіть іноді звучать такі оцінки, що більше Україну не підтримують так, як підтримували раніше? Як ви вважаєте, що насправді?

Я сказав би, що підтримка для України в Америці сильніше зараз, ніж рік тому, і набагато більше, ніж два роки тому. І в Європі, я сказав би, підтримка теж хоч трошки краще. Тому що сьогоднішній президент Франції розуміє, що Україна – це країна, яка цікавиться свободою і хорошими відносинами із Заходом. Тому в загальному ситуація для України на Заході краще зараз, ніж два роки тому.

Але є теж в Америці, у Брюсселі і у Берліні… Вони розуміють, що в останні чотири роки при Порошенкові Україна зробила великий прогрес в області реформ. Звичайно, вони – і я сам – хотіли б більше прогресу. І люди зараз трошки розчаровані, я б сказав, темпом реформи в області корупції. Але, розглядаючи весь хід української політики, української реформи, можна сказати, що багато було зроблено.

– Ви частий гість в Києві. І на цей раз ви приїхали в якості члена оргкомітету гуманітарно-економічного форуму “Ukrainian ID”. І перші збори – на початку липня в Каневі. Що це за форум, і чому саме в Каневі?

Я беру участь в цьому форумі. Цей форум був ініціативою Українського фонду гуманітарного розвитку при Наталії Заболотній. Головна ідея – це щоб дивитися уважно на корені справжнього розвитку. Які це корені? Культура – як культура впливає на прогрес. Людський капітал – роль людини в економічному розвитку країни. Демократія – як спосіб посилення людського капіталу. І це новий і корисний підхід до питання, як Україна може звільнитися від минулого, знайти надійний і швидкий шлях до майбутнього – до майбутнього з Заходом.

– У мене є питання до вас як до людини, пов’язаній з Атлантичною радою. Останнім часом стали критикувати її за те, що буквально днями ваша організація надала трибуну для виступу двом найбільшим російським бізнесменам-мільярдерам – Михайлу Фрідману і Петру Авену, імена яких є в списку 210 найбагатших росіян, тісно пов’язаних Володимиром Путіним. І кажуть, що в ході цього виступу Фрідман і Авен висловили багато критичних зауважень з приводу зовнішньої і внутрішньої політики Кремля. Але, тим не менше, при цьому критики вважають, що не треба було давати їм трибуну такого поважного фонду, як Атлантична рада… Що ви можете сказати з приводу цієї ситуації?

По-перше, все, що критикували “Атлантична рада” – це мої друзі і колеги. І ми спільно з ними працювали і будемо працювати в майбутньому. Але я вважаю, що їхня критика майже незрозуміла. Ми не дали цим двом бізнесменам трибуни. Ми розмовляли з ними. Ми були спонсорами цієї дискусії. У нас є відкриті конференції, відкриті заходи. І у нас теж є закриті заходи. І те, що ми говорили з ними – це не означає, що ми схвалюємо їхню діяльність. Це означає, що ми розуміємо, що вони впливові люди, які знають багато про ситуацію в Росії. І ми говорили з ними, щоб краще дізнатися про ситуацію там. Ми говорили з ними за правилами “Атлантичної ради”. За тими правилами, ми не говоримо про дискусії.

І шкода, що хтось дав ЗМІ якусь інформацію про це. Я не кажу, що те, що вони передали, – це правильно. Вони хотіли це зробити чомусь. Вони сказали, що вони думають, про те, що там відбулося. Але вони не знають, що там відбулося. Тому те, що було написано у газетах, не можна вважати тим, що там було сказано… За нашими правилами, це не наші справи.

І я повинен додати останнім. Мій центр – центр Євразії в “Атлантичній раді” – наша діяльність характеризується тверезим поглядом на агресивну політику Кремля. Тому трошки дивно критикувати нас за те, що начебто ми дали трибуну друзям Володимира Путіна.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.