Справа “кур’єрів”: вже двісті українців стали жертвами торгівлі людьми у Росії
Про проблему торгівлі людьми в Україні, “справу українських кур’єрів” в Росії, “лабіринт можливостей” та домашнє насильство розповіла у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” заступник міністра соціальної політики України Наталія Федорович.
Про проблематику протидії торгівлі людьми
– Нещодавно в ЗМІ активно обговорювали так званий рейтинг сучасного рабства. І його склала австралійська правозахисна організація Walk Free Foundation. За цим рейтингом, в Україні 280 тисяч осіб живуть в сучасному рабстві.
Найбільша складність полягає в тому, що насправді складно сказати, які ж точні цифри характеризують одну з форм рабства, таку як торгівля людьми. Абсолютно точно, за оцінками міжнародних організацій, за роки незалежності України – цю цифру називає Міжнародна організація з міграції – понад 200 тисяч громадян України стали жертвами торгівлі людьми.
Натомість складність злочину полягає не лише в тому, що це страшенна форма порушення прав людини, що це злочин, який характеризується, як правило, задіянністю злочинців з різних країн світу, що він є складний для виявлення, що люди є залякані і бояться про нього говорити, – а ще й тим, що люди насправді не завжди розуміють, що це торгівля людьми.
І якщо говорити про цифри, то понад 200 тисяч, понад 240, інші говорять, що понад 260 тисяч жертв торгівлі людьми, громадян України за роки незалежності. Натомість Міжнародна організація з міграції з кінця 90-х років, коли такий злочин, як торгівля людьми, був криміналізований в Україні – а до нашої честі, Україна однією з перших європейських країн криміналізувала цей злочин – понад 12 тисячам громадян України надала допомогу, які були виявлені ними та їхніми партнерськими громадськими організаціями в усіх областях України. Таких, що вони змогли виявити і надати допомогу.
Натомість в Україні після 2012 року – з моменту прийняття базового закону про запобігання і протидію торгівлі людьми – існує поняття “осіб, постраждалих від торгівлі людьми” і є поняття “осіб, потерпілих від торгівлі людьми”. Постраждалі – це так званий соціальний статус, який встановлюється Міністерством соціальної політики у відповідь на звернення громадян до місцевих державних адміністрацій. І таких станом на сьогодні є 600 осіб. З них 254 – це жінки, 287 – чоловіки, 59 – діти. З них 20 хлопчиків і 39 дівчатка. В розрізі експлуатації: 320 – це жертви трудової експлуатації, 159 – це сексуальна, 50 осіб – це жебрацтво, 8 – змішані форми експлуатації, 10 – це вилучення органів, 13 – це продаж дітей, 1 – сурогатне материнство, і 39 – це втягнення в злочинну діяльність.
Натомість ми маємо станом на сьогодні 996 осіб, які проходять чи проходили в різні періоди з 2012 року по 149-й статті в органах Національної поліції. Це так званий статус “осіб потерпілих”. І для того, щоб ми могли взаємодіяти, з метою надання допомоги громадянам, які постраждали, максимально якісної допомоги, а також щоб допомагати виявленню злочину, ми взаємодіємо між собою. Зокрема, органи Національної поліції зобов’язані повідомляти органи соціального захисту і скеровувати тих людей до нас за допомогою. Наша допомога – це одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох прожиткових мінімумів. З початку минулого року ми цю допомогу збільшили втричі – вона була один прожитковий мінімум, а зараз це близько 4500-5000. Крім того, це послуги юридичні, це медичні послуги.
Про допомогу українцям за кордоном у питаннях торгівлі людьми та “справу кур’єрів” в Російській Федерації
З резонансних справ – то це справа, яка набула резонансу на початку 2016 року в Україні – це так звана справа кур’єрів: коли Міністерством закордонних справ у відповідь на повідомлення за кордоном консульських установ, а також у відповідь на звернення громадських організацій, зокрема Української Гельсінської групи, інших організацій, ми розпочали спільно працювати для надання допомоги громадянам, які опинилися в Російській Федерації, в Малайзії, в Таїланді, в Бразилії. Це коли громадяни України їхали працювати кур’єрами, їх втягували в злочинну діяльність, зокрема давали переносити в тих посилках наркотики. І коли громадяни України зрозуміли, що вони переносять, не хотіли це робити, їх здавали в поліцію. І в Російській Федерації ми маємо понад 200 ідентифікованих громадян, які точно були жертвами торгівлі людьми. З них частина отримали статус осіб постраждалих.
Із Російської Федерації ми маємо величезну складність у наданні допомоги. І, відверто кажучи, я не зовсім розумію громадян України, які далі продовжують їхати працювати в РФ, навіть в тих обставинах, коли це країна-агресор по відношенню до України, це країна, яка вбиває наших громадян. Як громадяни далі їдуть працювати в Російську Федерацію – мені складно зрозуміли. Але, тим не менше, факт залишається фактом. І звичайно, що ми працюємо з усіма структурами, з усіма міністерствами з тим, щоб максимально надавати допомогу нашим громадянам, які опинилися там.
Це складно. Тому що Російська Федерація в порушення міжнародних конвенцій не завжди повідомляє про затримання громадян України. Дуже непросто дає дозвіл на доступ працівникам консульських установ до наших громадян, які там опинилися. Натомість у нас дуже добра співпраця з Бразилією. І в результаті цієї співпраці нам вдалося минулого із застосування норм міжнародних документів звернутися в Бразилію, в місто Сан-Паулу, надати відповідні докази, і двох громадян України було звільнено з ув’язнення.
Про інформаційну акцію “Лабіринт можливостей” щодо механізмів працевлаштування за кордоном
30 липня ми проводили інформаційну акцію по всій країні “Лабіринт можливостей”. Це була така гра, де ми пропонували нашим громадянам відповісти на запитання з приводу їхнього рішення про механізми працевлаштування. Можу сказати, що, на жаль, в більшості міст більшість громадян, які пройшли цей “Лабіринт”, прийняли на зовсім правильні рішення. Але на кожному етапі ми інформували їх, що для них є ризиком, в яку ситуацію вони можуть потрапити, і куди вони можуть звернутися.
Ви не повірите, було таке просте запитання. В автобус, яким ви перетинаєте кордон, зайшов працівник прикордонної служби чи митник, і просить у вас паспорт. Ви його віддасте? Тобто звичайне запитання. Насправді паспорт не можна віддавати нікому в руки, тому що це ваш ключовий документ. І коли люди приїжджають за кордон, і у них забирають паспорт, то вони повинні розуміти, що це вже ситуація, яка дає підстави абсолютно в більшості випадків вважати, що вами будуть зловживати, будуть порушувати ваші права. Крім того, ситуація, коли з вами не укладають угоди про вашу працю. Всі стосунки треба переводити виключно в рамки правового поля. Тільки тоді можна говорити будь-який захист.
Якщо вам пропонують роботу в будь-якій країні і розповідають про 2000 євро заробітку, наприклад, в Польщі. Шановні, якщо ми зайдемо в інтернет і запитаємо, яка середня заробітна плата в Польщі, і побачимо, що громадяни Польщі не мають середньої заробітної плати 2000 євро, – як можуть запропонувати громадянам України на роботі, яка не є кваліфікованою, таку заробітну платню, вищу ніж для громадян Польщі? Треба просто розуміти такі прості речі і не вірити в обіцянки, які ні про що. Те ж саме стосується водіїв, наприклад. Чому би мали водіям з України платити більшу заробітну платню, ніж громадянам, наприклад, Німеччини?
Або ситуації, коли громадяни, наприклад, їдуть в іншу країну. Для мене це взагалі було шокуючим – як можна їхати в країну Євросоюзу і знати, що вам пропонують наші громадяни, співвітчизники, використовувати ID-документи інших громадян? Це ви абсолютно вступаєте в змову. І тоді сподіватися на те, що ви є жертвою, абсолютно не можна. Тоді ви є співучасниками. Тим не менше, люди одночасно є і жертвами, але тоді складно надавати допомогу таким громадянам.
Про статистичні дані та законодавчі ініціативи щодо протидії домашньому насильству
Проблема дуже складна. І, за результатами досліджень, кожна п’ята жінка в своєму житті зазнавала однієї з форм насильства. І це насправді страшно. Якщо говорити про статистику офіційну Міністерства соціальної політики, до органів соціального захисту в різний період – наприклад, між 13 і 17 роками – в різні роки зверталися від 160 до 100 тисяч громадян. Це лише ті, котрі зверталися за допомогою.
З жовтня 2015 року в п’яти східних областях спільно з Фондом народонаселення ООН ми започаткували роботу так званих мобільних бригад – це психологи, соціальні працівники, які виїжджають на виклик, на ситуацію домашнього насильства. З тих громадян, які звернулися, коли ми запитували у кожного, чи ви зверталися раніше за допомогою до органів влади чи до державних установ, від 18 до 22% лише зверталися. Тобто можна зробити висновок, що тих 100 чи 160 тисяч, які звернулися до нас, – це приблизно 20% від реальної кількості. Тому можна лише уявити, які фактичні обсяги складає ця складна проблема.
Великим здобутком для нашої країни є те, що 7 грудня минулого року Верховна Рада проголосувала закон про запобігання і протидію домашньому насильству. А в день перед тим був прийнятий закон, який був розроблений за ініціативи народного депутата Ірини Луценко і підтриманий рядом інших народних депутатів, – це внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів, які передбачають посилення відповідальності за домашнє насильство. І цей пакет законодавчих змін говорить про чотири блоки: про попередження потрапляння в ситуацію з торгівлею людьми, про взаємодію і комплексну допомогу, про надання послуг і про притягнення до відповідальності кривдників.
Ми вдячні міністру освіти за те, що вона дуже миттєво відреагувала на наші пропозиції. І хочу сказати, що у нас кожної п’ятниці працює робоча група в Міністерстві соціальної політики із залученням працівників МВС, Національної поліції. Ми вдячні їм за те, що вони з нами з 2014 року. Тобто з моменту, коли ми розпочали роботу над підготовкою цих законодавчих змін. Міністр юстиції – це наш надзвичайно великий прихильник, допомагає як тільки можна. Колеги його, заступники міністрів, працівники центрів безоплатної правового допомоги… Для нас це, звичайно, дуже важливо.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.