Стрілянина і нічого зайвого: огляд на новий фільм Гая Річі “Гнів людський”

З 13 травня в український прокат вийшла довгоочікувана картина культового британського режисера Гая Річі – “Гнів людський”.

Кінооглядач “Прямого” сходив на прем’єру і готовий розповісти про новий тандем Річі та Стейтема.

“Гнів людський” – це римейк не дуже відомого в наших широтах французького фільму “Кур’єр”.  Кримінальний лідер влаштовується працювати в приватну інкасаторську службу для того, щоб вирахувати банду, щоб вбила його сина, випадкового свідка пограбування.  Однак, якщо “Кур’єр” – це більше історія про “нутрощі” інкасаторської служби, то “Гнів людський” – стрічка про гнів, помсту та печаль.

Творчість Гая Річі можна сміливо поділити на дві великі категорії. З одного боку він культовий британський режисер, який створив унікальний авторський стиль та кіномову засновано на фірмовому гуморі, динамічних монтажних склейках та естетиці британських вулиць, як в картинах “Карти, гроші, два стволи” чи “Великий куш”. З іншого – він режисер, який береться за різні великі та цікаві комерційні проєкти, як от “Шерлок” чи “Агент АНКЛ”.

“Гнів людський” – це однозначно друга категорія. Тут немає притаманного для “Карти, гроші, два стволи” чи “Джентльмени” витриманого авторського стилю, однак це не робить “Гнів людський” поганим фільмом. Навпаки, Річі надає стрічки своїх індивідуальних рис, виокреслюючи, що картина – поліцейський бойовик, а не кримінальна комедія.

Багато в чомусь стрічка тримається на Джейсоні Стейтемі, чиє амплуа “останнього з могікан” у світі бойовиків та героя цитат з “пацанських” пабліків закріпилось стараннями Гая Річі. Проте, якщо подивитись “Адреналін”, то можна зрозуміти, що з самоіронією у Стейтема немає проблем, а якщо глянути “Ефект колібрі” – то й з акторським талантом. В “Гніві людському” Стейтем будує свій образ на холоднокровному мовчанні та дикому погляді. Скута міміка, показова зверхність та відлюдність, майже відсутні гумористичні репліки (що взагалі непритаманно стилю Річі) – в такому вузькому для маневрів полі Стейтем відігріє спектр емоцій: печаль, роздратування, втому, ну і звісно гнів – куди ж без нього.

Традиційно крутячи фабулу сюжету, Річі нашпиговує фільм другорядними сюжетними лініями, кожна з яких не провисає до кінця сюжету і що головне розкриває створений Стейтемом образ.  Окремою лінією виводяться, власне, головні антагоністи, які, однак не пласкі негідники без моралі та совісті, а насправді просто люди, яким набридло жити в приниженні. Під кінець фільму глядачу важко вже зрозуміти на чиї він стороні – негідника, який мстить за праведну справу чи хороших хлопців, які вимушені робити паскудні речі.

Однак, навіть попри серйозн сенсове навантаження, Річі не забуває, що знімає не “Громадянина Кейна”, а бойовик для масового глядача, тому між напруженими емоційними сценами постійно вибухає екшн з чудово поставленими сценами перестрілок та гонитв. Такий контраст посилює “вау-ефект” від стрічки, що лише вказує на “технологічність” Річі, як режисера.

В сухому залишку, “Гнів людський” – це найкращий бойовик за останній час. Можна довго розмірковувати – чи це комерційна хитрість Miramax і Річі, які ставлять не стильне, проте просте кіно чи все ж ще один вимір творчості Річі, який втомився від сталого авторського стилю і намагається створити власне нове кіно, а можна просто насолоджуватись якісним кіно.

Спеціально для Прямого <href=”https://www.facebook.com/igkromf” target=”_blank” rel=”noopener noreferrer”>Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.