Супергерої теж плачуть: огляд на новий фільм Marvel “Вічні” з Анджеліною Джолі та Сальмою Хайєк
4 листопада в прокат вийшла найочікуваніша стрічка всесвіту Marvel – “Вічні”, яка уже зібрала неоднозначну критику у світі.
Чи варто йти на “Вічні” розповідає кінооглядач “Прямого”.
Фільм базується на серії коміксів створених одним з “батьків” Marvel – Джеком Кірбі. Близько п`яти тисяч років тому на Землю прибула група надістот Вічних, щоб захищати людство від атак інших інопланетних істот – Lевіантів. Власне, якщо вірити фільму, вся світова міфологія та релігія – це насправді історії про Вічних. Однак, після того, як в 1500-тих роках Вічні добили останнього Девіанта, колектив розпався і вирішив пожити для себе. Зібратись надлюдям довелось уже в XXI столітті через нову атаку Девіантів, яка, щоправда, веде до куди глобальніших проблем, як, наприклад кінець світу.
Marvel Studio любить брати для своїх фільмів режисерів з уже випрацюваним авторським стилем, тут можна згадати, як і Тайка Вайтіті, який знімав “Тор: Рагнарьок”, так і “санденсівське” відкриття Фейгі Дестіна Креттона, що зняв кінокомікс про першого азійського супергероя Шан-Чі. Однак, як правило авторський почерк режисер часто затирався обмеженнями, які створює Marvel. Екранізацію такої глобальної картини, як “Вічні”, доручили американській режисерці китайського походження Хлої Чжао, яка вже має в запасі два “Оскари” та “Золоті глобуси” за “Землю кочівників”. Ба більше, Чжао долучилась до роботи на сценарієм стрічки, щоб повністю реалізувати свої амбіції в повнометражному блокбастері.
Працюючи на першим власним кінокоміксом, Чжао вирішила створити абсолютно не притаманну для “марвелівського кіновсесвіту” драму. Скоротивши, наскільки можливо екшн, режисерка сконцентрувалась на особистих історіях кожного з героїв та на внутрішніх конфліктах команди Вічних. Тут вам й історії зруйнованих стосунків, і підлі зради, і відповідальність вченого за власні відкриття, і тема здібностей, які водночас талант і прокляття, і ще багато-багато інших тем, які ніби калейдоскоп переливаються з одної в іншу. Фактично, це перший у своєму роді марвелівський фільм, який концентрується не на екшені, а на драматичності персонажів, створюючи помірну і майже однотонну динаміку кіно.
Бен Девіс, який зняв для Marvel низку картин, як то “Вартові Галактики”, “Месники: Ера Альтрона”, “Доктор Стрендж” та “Капітан Марвел”, також отримав для себе нестандартне завдання. Його камера левову долю хронометражу фокусується на крупних планах героїв, намагаючись повністю передати емоції, які переповнюють супергероїв. Окрім того, значну частину фільму камера показує розкішні пейзажі з усього світу: Індія, Центральна Америка, Середній Схід, Тихий океан, Лондон. Фактурна робота з пейзажем, яка супроводжується якісною комп’ютерною графіки та спецефектами відіграє важливу роль у постановках усіх екшн-сцен у фільмі. Такою операторською роботою вкупі з низкою дуже душевних діалогів, Чжао вдається переінакшити традиційний супергеройський канон марвелівського фільму, який сформував ще Джон Фавро, та створити дуже сучасний і актуальний фільм, де супергероїка ще дуже важливий, але вже не головний елемент стрічки. Власне ідея, що супергерої можуть легко подолати суперлиходіїв, але не можуть розібратись з “простими людськими проблеми”, як то залежність, аб`юзивність чи депресія – і принесла колись Marvel світову славу.
Звісно, що така історія розкриття кожного з десяти Вічних у постійній комунікації з іншими потребує не лише якісної сценарної та операторської роботи, а й повну викладку акторів. Чжао зазначала, що головна акторка – це Джемма Чан, що грає Серсею, проте головної ролі у фільмі немає. Кожен персонаж отримує у стрічці достатньо часу та значення, щоб бути незамінними для сюжету. Тут і богиня-воїтелька Тена з загадковою усмішкою Анджеліни Джолі, і видатний винахідник Фастос з трепетним сімейним почуттям Браяна Тайрі Генрі, і схожий на Супермена Ікаріус з непохитністю Річарда Маддена, і відповідальний за гумор Кінго Кумейла Нанджіані і його постійний дворецький Карун, який є певною мірою гумористичним шаржем на саму Чжао.
Також варто зазначити, що четверта стадія кіноробства від Marvel створює уже третю стрічку, що фокусується на проблемі відповідальності дітей за вчинки батьків. Це було в “Чорній вдові”. Це було в “Шан-Чі та Легенда десяти кілець”. Тепер це є тепер й у “Вічних”. Нехай “батько” тут радше символічний, ніж біологічний, але одна стійка тематика проглядається. Цікаво чи продовжиться ця глобальна задумка у наступних фільмах четвертої стадії.
Така велика кількість сенсів, яку Чжао поєднала з плавною динамікою і домінацією пейзажів та розкриття внутрішнього світу героїв над екшеном, гумором та очевидним гепі-ендом і викликала хвилю неоднозначних оцінок. Глядач звик дивитись фільми Marvel, як атракцію уже наперед заготовленими технологіями, а зустрівся з фільмом, який попри певну технологічність має унікальний авторський почерк та стиль і акцентується не на звичних для марвелівському кінокоміксу речах. Чи стане цей експеримент Чжао успішним, і всесвіт Марвел чекає глобальна перезагрузка в сторону авторського кіно, чи все ж продюсери вирішать ставити вже на обкатану конячку – і “Вічні” лишаться чудернацьким кінокоміксом на полиці гіганта покаже час.
В сухому залишку “Вічні” – це цікава авторська робота над кінокоміксом Marvel, яка дуже відрізняється від звичної для кіногігантів технології розвальної кіноатракції. Однак у ції “авторськості” і є особливий шарм довгого епічного кіно про цінності, які однаково вічні що для людей, що для надістот з інших світів.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.