Театр абсурду: стратегічні рішення в Україні залежать від дешевого політиканства

Джерело: Facebook-сторінка автора

Театр абсурду, в якому живемо останні роки. У 2021-22 роках влада демонстративно не готувалася до московитського вторгнення (або “готувалася” – але з протилежним знаком).

Потім першу навалу відбили — і почали так само активно не готуватися до оборони. З усіх прасок лунало «поженемо ворога до кордонів 1991!», «до останнього сантиметра української землі!» – а серйозні захисні споруди ніхто не будував — на відміну від ворога.

Потім уже всі (крім, хіба що, найпозитивніших блогерів та їхньої пастви) помітили, що наш наступ поступово зійшов на нуль і військо знову відбиває ворожу навалу — але жодних змін у військовій тактиці не сталося.

Тоді вперед вийшов Генерал і голосно сказав: “Ми увійшли в етап позиційної війни” (тобто, ми в обороні й це вимагає переосмислення всіх підходів).

Президент негайно звинуватив генерала в порушенні субординації й втручанні в політику, владуща команда почала готувати звільнення, а ручні менти (ДБР) – кримінальні справи.

Після чого Зеленський зібрав РНБО і переможно повідомив суспільству про… початок масового будівництва капітальних укріплень вздовж лінії фронту. При цьому, атаки на військове керівництво не припиняються, а репресії відкладаються лише з огляду на вкрай негативну реакцію — всередині країни й у партнерів.

Поясніть, як можна нормально жити в країні, де стратегічні (й навіть екзистенційні) питання стоять у залежності від дешевого політиканства й дитячих комплексів її очільника? Як, с*ка?

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.