Троє на природі та кудлатий пес: огляд фільму “Таємничий сад”
З 24 вересня в прокат виходить стрічка британського режисера Марка Мандена “Таємничий сад” за однойменним романом Френсіс Елізи Бернет.
На передпоказі стрічки був і кінооглядач “Прямого”.
Історія “Таємничого саду” не вибивається з канви європейських казок про сиріт, починаючи з Попелюшки й закінчуючи Гаррі Поттером. Головна героїня фільму Мері росте в люблячі респектабельній родині в екзотичній Індії. Раптом батьки вмирають від холери, і Мері відправляють на північ Англії, в маєток її ненайприязливішого дядька. Тут дівчинку очікують спартанські умови з гидкою вівсянкою і забороною пересуватись маєтком. Однак, Мері не падає духом і проводить багато часу на безмежних зелених пустищах графства Йоркшир. Вона товаришує з псом, який ніби кролик в “Алісі з Країни Чудес”, заводить Мері в Таємничий Сад. Далі історія набирає обертів і неочікуваної динаміки, як для такого казкової мелодрами. Мері дізнається про наявність прикутого до ліжка кузена, екзистенційні заморочки її дядька, відносини між матір’ю та її тіткою (обидві померли). Дівчинка пробує змінити життя своєї уже нової родини, попри те, що їй потрібно подолати багато труднощів дорослих людей, як от страх перед майбутнім, депресія чи вузьколобість.
Взагалі екранізацій книжки Бернет було кілька, багато хто виділяє спробу Агнешки Голланд (яка відома українському глядачеві за фільмом “Ціна правди”). Однак, двічі лавреат BAFTA Манден пропонує свою оригінальну версію. Він переносить події з 1911 до 1947 року. Відкидає багатьох другорядних персонажів, виводячи на передній план відносини головних героїв. Також відчуваються віяння “нової етики” в кіно, зокрема фемінізму. Жіночі образи в стрічці дуже сильні й самостійні, а в ситуації з 10-річної Мері навіть трохи занадто. На фоні цього контрастують образи “рослинного” за характером і способом життя кузена Коліна та його дядечка Арчібальда, який живе в кошмарах минулого.
Проте, недовершеною до кінця, хоч і досить перспективною стає лінія з солдатами. Переносячи події в післявоєнний час, Манден спершу вводить бічну лінію з пораненими солдатами, яких бачить Мері, однак не доводить її до кінця, обірвався в першій третині стрічки.
Таємничий сад, який знаходить Мері у своїх пригодах, є втілення світу дитинства з його безмежною фантазією та вірою в чудо. Хоч це пошкоджена лапка песика, хоч прикутий до візка кузен. Ідеально промальована графіка створює неймовірно красивий міні-всесвіт з порослими плющем вапняковими пагорбами, буйними кущами усіх на світі суцвіть, швидкими струмками з острівцями встеленими моховими килимами та справжні “джунглі” з папороті. Саме таким повинно бути дитинство — повним магії та чудес, навіть, якщо це просто закинутий сад поруч з твоїм будинком.
Діти в фільмах, як правило, грають не на першій скрипці. Однак з “Таємничим садом” все навпаки – 12-річна Діксі Егерікс витягує з ролі все, наче доросла професійна акторка. А от щодо 60-річного Коліна Ферта, то його роль не найсильніша в кіно. З одного боку йому звісно треба грати персонажа, який майже не еволюціонує протягом стрічки, з іншого боку — це ж все-таки оскароносний Колін Ферт, а не 12-річна школярка.
Окремого абзацу вартує робота художників по костюмах. Підібраний до дрібниць кожен образ, якраз і створює в цьому фільмі атмосферу післявоєнної британської аристократичної провінції, де безмежними туманними пасовиськами гуляє дівчинка в сапфіровому береті та гетрах з власними ініціалами.
В сухому залишку, “Таємничий сад” – це тепла історія про неймовірно силу дитячої мрії, що загорнута в неймовірної краси графіку та роботу костюмерів. Однозначно рекомендується для сімейних переглядів з дітьми.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.