В рази менше: вчені переглянули будову ядра Сатурна
Фото: Pixabay
Вчені на основі спостережень припустили, що розподіл речовини всередині планети відрізняється від нині прийнятих моделей – розмір твердого нікелевого ядра планети може бути в рази меншим, ніж вважали раніше.
Про це пише ScienceAlert.
У 2016 році вчені помітили характерні візерунки в другому за близькістю до планети С-кільці Сатурна.
Вони дійшли висновку, що це явище навряд чи викликане супутниками планети. Вчені припустили, що причина “візерунків” на кільцях – коливання всередині планети, які впливають на гравітаційне поле.
Астрофізики Крістофер Маньковіч і Джим Фуллер з Каліфорнійського технологічного інституту провели новий аналіз хвиль від внутрішнього кільця С. Вони виявили, що частота їх була набагато нижчою, ніж очікувалося від встановленої внутрішньої моделі Сатурна.
Дані показали, що ядро планети являє собою не щільний шар на основі нікелю та заліза, як узвичаєно вважати, а нечітку область, що складається в основному з водню і гелію. Вона займає близько 60% радіуса Сатурна і містить 17 земних мас льоду і каменю. Дослідження може змінити припущення вчених про будову та історії формування Сатурна.
Автори виходили з того факту, що процеси всередині гігантської планети впливають на її гравітаційне поле. Так, на Землі для вивчення надр застосовуються сейсмічні хвилі. Схожі хвилі на іншій планеті можуть вказати на особливості її структури.
Кілька років тому астрофізики помітили характерні особливості в кільці С Сатурна, самому внутрішньому із його головних кілець. Вони не були пов’язані з супутниками планети, оскільки ті знаходяться на зовнішній стороні. Вчені прийшли до висновку, що причина – в коливаннях глибоко в надрах Сатурна.
“Наші моделі накладають жорсткі обмеження на масу і розмір ядра важких елементів Сатурна, навіть попри те, що розріджена природа цього ядра вимагає більш детального опису, ніж в традиційних шаруватих моделях”, – написали автори роботи.
Ґрунтуючись на цих обмеженнях, вони дійшли висновку, що маса ядра приблизно в 55 разів більша за масу Землі, а маса гірських порід і льоду дорівнює 17 мас Землі. Решту речовини складають переважно водень та гелій.
Це створює певну проблему для моделей утворення планет. Раніше вважалось, що планети формуються по висхідній моделі, в якій маленькі шматки породи пов’язані один з одним, поки планетарне “насіння” не стане досить великим, щоб гравітаційно притягувати все більше і більше матеріалу – зрештою формуючи планету.
Для газових гігантів, таких як Юпітер і Сатурн, вважалося, що важчий матеріал опускається до центру, утворюючи тверде ядро і дозволяючи газу з нижчою щільністю підніматися в зовнішні області.
Останні моделі передбачають більш поступовий розподіл речовин всередині планети.
Нагадаємо, раніше телескоп Hubble зафіксував зміни пір року на планеті Сатурн.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.