В України є шанс рости не на 3-3,5%, а на 20-30% – Омелян
75% підприємців-іноземців готові розширювати своє виробництво в Україні, створювати додаткові робочі місця та більше інвестувати. Це чіткий показник довіри до нашої держави.
Про це на “Прямому” у ток-шоу “Ехо України” заявив міністр інфраструктури України Володимир Омелян.
Ілон Маск сказав, що зробить тунель під Лос-Анджелесом. І він таки його зробив. І у грудні вже машини поїдуть під Лос-Анджелесом. Знаєте, мене тішить ця послідовність. Але я хочу з іншого почати. Як там проти вас от ці справи – що ви там не декларували, і так далі, і так далі? На якому це етапі?
Насправді зараз вони на досудовому розслідуванні. Я сподіваюся, що здоровий глузд переможе, і ми швидко це все завершимо. Бо воно не настільки важливо і стосується мене особисто. І я радий, що це не стосується моєї роботи. І я радий, що немає жодного рішення мого як міністра, яке би ставилося під сумнів.
Щодо ситуації з Ілоном Маском. Якраз ми сьогодні зранку з паном Віталієм Кличком це обговорювали.
Що, ви вирішили зробити тунель під Києвом?
Ні. Це, бачите, співпало так, що, з одного боку, Ілон Маск оголошує про запуск підземного тунелю під Лос-Анджелесом, а ми маємо ситуацію, коли електричка міська в Києві не може вивезти людей з Троєщини до центру міста. І паралельно “Укрзалізниця” презентує нову “ліврею” швидкісного експресу, який поєднає центр Києва з аеропортом “Бориспіль”. Тому такі різні світи, різні обговорення.
Я виходжу з дуже простої істини – ми повинні робити домашню роботу. Це ремонтувати дороги, це модернізувати “Укрзалізницю”, це запускати авіацію. Але ми одночасно повинні думати про високі технологічні речі. Бо якщо ми не вирвемося з цього заклятого кола, що ми весь час щось ремонтуємо або беремо старе – нам кінець як країні.
Мені дуже приємно також, що сьогодні одне з найавторитетніших світових видань в сфері авіації оголосило про те, що Україна найдинамічніше розвиває свій авіаційний простір. Ми на перших шпальтах з гарними показниками. І їхні прогнози абсолютно співпадають…
Але ж Україна не зробила “вільне небо”.
Поки що ні. Це політичне питання, на жаль, і воно пов’язане через Гібралтар: що є суперечка Іспанії і Британії, яка триває вже сотнями років. Європейський Союз обіцяє нам підписання цієї угоди весною наступного року.
А що це дає? Всі про це кажуть.
Це фактично та лібералізація, що відбулася в Україні. Ми будемо мати так само з Європейським Союзом, що українські авіакомпанії зможуть з України літати в будь-які міста ЄС і, відповідно, європейські авіакомпанії до України в будь-які міста без обмежень і додаткових узгоджень.
Тобто не треба додаткового узгодження?
Абсолютно ні. Але я можу сказати про інше. Ми бачимо з вами всі, що є шалений ріст авіаційних перевезень в аеропорт “Бориспіль” зайшли більше десяти авіакомпаній. І, що найважливіше для людей, ціна квитків суттєво знизилася. Якщо всі піднімають – тарифи і все інше – то Міністерство інфраструктури знижує ціни. І ми бачимо, що зараз полетіти з Києва чи зі Львова в напрямку до Європейського Союзу коштує в рази, якщо не в десятки разів, дешевше. Я нагадаю ситуацію 15 року. Середній квиток Київ-Берлін, Київ-Варшава, Київ-Барселона коштував 400-500-700 доларів. А зараз є можливість полетіти за 10-15 євро. Навіть на вихідні побачити іншу державу, відчути іншу державу.
Звичайно, це дуже зручно. А що з Ryanair буде? Як то кажуть, вся надія на нього. Це така компанія, дуже міцна, яка має зайти сюди і знову-таки зменшити ціни на квитки.
Так, ми вже маємо перші рейси між Києвом і Берліном.
Вже Ryanair ходить?
Вже з вересня літають. І з кінця жовтня починаються вже масові польоти в 15 напрямках з Києва.
Цією компанією?
Абсолютно вірно.
Із “Борисполя”, так?
Із “Борисполя” і так само зі Львова. Тому це добра географія польотів. І я сподіваюся, що українці оцінять, і так само – іноземці. Якщо вони раніше думали, чи летіти в Україну, чи ні, бо це дорого, то зараз, маючи дешеву опцію в 10-20-30 євро – це може собі дозволити будь-хто хоча би раз на рік чи раз на півроку. Але ми не тільки на цьому концентруємо свої зусилля. Бо ключове, що турбує українських громадян, і найбільше реформу, яку підтримують українці, – це власне дорожня реформа. Це початок нарешті дорожніх робіт. Бо всі політики завжди обіцяли, що ми вам там колись відремонтуємо для червоної стрічки гарну дорогу, і всі казали: боже, хтось про нас згадав. Ми поміняли цю психологію. І фактично вже останні два роки дороги будуються по всій Україні. Ми бачимо, що за два роки було збудовано більше 3000 кілометрів доріг. В цьому році ми плануємо здати мінімум 3500 кілометрів. Я сподіваюся, дійдемо до 4000. І це великий показник. Тому що це перший уряд і перший президент, який поставив дороги своїм пріоритетом. І я дуже щасливий, що 62% українців підтримують цю реформу. Це, мабуть, найбільша реформа, яка підтримується українцями.
Залізничне сполучення між Києвом та Борисполем – коли це буде вже?
Ми йде згідно з графіком, як і обіцяли. Причому ми це робимо меншим бюджетом, ніж планували. Я радий, що фактично основні фізичні роботи вже завершені. І з грудня, як і було домовлено, українці матимуть можливість альтернативного приїзду в аеропорт “Бориспіль” з міста Києва. Орієнтована вартість складатиме 80 гривень. Це порівняно недорого.
Це з залізничного вокзалу?
З залізничного вокзалу, так.
І це буде без зупинок?
Буде три зупинки ще в місті. Але загальна тривалість подорожі буде 35 хвилин. Тобто це зручно. І насправді, навіть порівнюючи з автомобілем, я би сказав, що це, можливо, навіть і швидше. Ми будемо мати альтернативу для тих пасажирів, які хочуть летіти дешевими авіакомпаніями. Погодьтеся, брати таксі і платити за нього 10 чи 20 доларів, коли ти летиш літаком вартістю 10 доларів – це абсурд, що проїзд з Києва коштував би дорожче, ніж сам авіапереліт на годину чи дві. Тому я сподіваюся, що це оцінять. Це буде зручно і це буде ефективно.
А як часто буде ходити: раз в 30 хвилин чи як це буде?
Я думаю, що амплітуда буде достатньо часта. Вона, звичайно, буде залежати від піків авіаперевезень, коли у нас буде максимальна кількість літаків вилітати. Наразі ми будемо експлуатувати чотири дизель-поїзди невеликі, але це буде достатньо зручно.
А це буде щось таке красиве? Чи будуть там місця для валіз? Чи це буде якась стара радянська електричка?
Ні. Це дизель-потяги компанії польської PESA. Вони були відремонтовані силами “Укрзалізниці” в новій “лівреї”. Я сподіваюся, що вони сподобаються українським громадянам. Звичайно, ми хотіли дещо інший варіант – ми хотіли варіант “легкого метро”, який би був ще зручнішим і пристосованим для потреб усіх, і поєднав би не лише аеропорт “Бориспіль” з Києвом, але й місто Бориспіль з Києвом. Але це був дорожчий проект. Тому поки що його відклали і зробили швидше те, що можемо зробити сьогодні.
Там же воно поруч – довести лінію…
Абсолютно вірно. І це би дало поштовх розвитку всього району Бориспільського.
А чого ж? Там би одна зупинка була.
Дві ми планували. Дві – по трасі.
І що, не виходить?
Це набагато дорожче.
Після візиту в Німеччину ви повідомили, що там розглядають можливість виділення фінансування на автодорогу в Східній Україні, що стане першим справжнім автобаном. Що це буде таке?
Абсолютно вірно. Ми наразі розглядаємо пріоритет – це має бути дорога, яка поєднає Запоріжжя і Маріуполь. Вона буде будуватися з усіма європейськими нормами. Якщо ми зараз фактично будуємо дороги для того, щоб було зручно для водіїв і пішоходів, то тут буде врахований так само й екологічний фактор. Тобто перехід для тварин, належне освітлення і обладнання.
Це під дорогою перехід для тварин?
Над дорогою. Якщо ви бачили, є такі широчезні переходи. Це доволі дорога штука. Але оскільки це буде залучене німецьке фінансування, вони зобов’язані робити зі своїми стандартами.
Це буде платна дорога?
Ні, це буде безкоштовна.
А чому ж вони дають гроші без повернення?
Це відомий кредит канцлера Німеччини пані Меркель. І тут ми віддаємо їй вдячність, бо вони дуже швидкого його надали. Була довга дискусія: чи ми за рахунок цього закуповуємо дизельні локомотиви для “Укрзалізниці”, чи ми будуємо дорогу. Врешті-решт німці пристали на опцію дороги.
А чому до Маріуполя?
Це найкритичніша дорога, яка у нас зараз є. Ми бачимо, як страждають мешканці Маріуполя, тому ми стараємося докласти всіх зусиль, щоб їм було зручніше.
А це скільки десятків років буде будуватися?
Ні. Якщо ми отримаємо згоду німецької сторони, відповідно, наступного року ми завершуємо проектування і з 2020 року починаємо будівництво. Але одночасно з цим за рахунок коштів українських платників податків ми будемо ремонтувати цю дорогу, щоб вона була в належному стані вже в наступному році.
Hyperloop. Скажіть, щось буде тут, воно рухається чи ні? Бо це абсолютно фантастична історія для країни, яка веде війну.
Ми рухаємося, прогрес є добрий. В цьому році, як ми і очікували, завершуємо наукову оцінку з боку НАН України. Паралельно ми запускаємо процес сертифікації Hyperloop в Європі. Її буде здійснювати найбільша асоціація в дорожній галузі Німеччини. Для нас це було вкрай необхідно, оскільки будь-який вид транспорту, який не сертифікований на теренах Європейського Союзу, він не має можливості комерціалізуватися. Ми це робимо. І я радий, що Україна серед тих ТОП-11 країн світу, який займаються серйозно цим продуктом. Я розумію, що це інколи звучить фантастично чи виклично, коли ми маємо сіру реальність. Але, з іншого боку, ми наголошуємо на тому, що у нас є багато підприємств, які успішні у високотехнологічній галузі. Наш ІТ-кластер зараз – це №3 експортної індустрії України. І ми повинні не змарнувати цей шанс, а навпаки об’єднати наші компанії. Це приватний проект, це не є державним проектом. Він просто за сприяння Міністерства інфраструктури. Ми хочемо об’єднати єдиною парасолькою найкращі українські підприємства для того, щоб спробувати вийти на світовий ринок.
Давайте знову про аеропорти. Бо це цікаво. Ви казали, що в “Борисполі” для лоукостерів буде відкрито знову цей F.
Термінал F, так.
Термінал F. Коли це станеться?
Ми це вже плануємо з весни наступного року. Я хотів би просто нагадати, якщо ви пригадуєте, коли почалася історія з Ryanair, а це був 2017 рік, всі пророкували банкрутство, занепад, що все згине. Навпаки, Міністерство інфраструктури було праве, і ми маємо стрімкий розвиток авіації. Більше того, термінал F, який не використовувався вже декілька років поспіль, в якому максимум що робили – знімали серіали чи якісь рекламні ролики, – тепер буде працювати за своєю функцією, для чого він і будувався за кошти людей. І я дуже щасливий з того, що ми бачимо різкий ріст пасажиропотоку в аеропорту “Бориспіль”. Ще декілька років тому це було всього-на-всього 6 мільйонів пасажирів, а в цьому році ми вже виходимо на більш ніж 12 мільйонів пасажирів. І цей тренд росту зберігається, і це важливий показник.
Завдяки чому це? Безвіз, так?
Це безвіз.
Далі.
Це здешевлення авіаквитків. Це в декілька разів. І люди тепер мають більше можливостей для вибору. Якщо ви раніше подорожували, скажімо, до ЄС автобусом, платячи 100-150 євро в одну сторону і витрачаючи добу свого часу стояння в чергах, то у вас тепер є прекрасна альтернатива полетіти за 30 чи за 50 євро в ту ж саму країну, де би ви хотіли їхати автобусом. І набагато швидше – за годину, максимум за дві.
Ще про аеропорти. Ви казали про будівництво аеропорту у Дніпрі. Що там буде, коли і як?
Я вважаю, що це ключовий аеропорт для Східної України і це величезна конгломерація, яка в силу того, що в достатньо поганому стані злітна смуга, є певна монополія на ринку, не розвивається. І це єдиний аеропорт України, який не дає позитивну динаміку росту. Якщо “Жуляни” в цьому році показують 57% росту, якщо аеропорт “Львів” близько 50%, а аеропорт “Бориспіль” близько 20, – то аеропорт “Дніпро” нуль. І це жахлива цифра. Бо люди готові літати.
А в чому там справа?
Є дві причини: злітна смуга поганої якості, і, скажімо так, аеропорт “Дніпро” зайняв дивну позицію, не пускаючи інших авіаперевізників, крім кількох, які там зараз літають.
А він має на це право?
Це муніципально-приватний аеропорт.
І що, ви дійшли з ними згоди?
Я думаю, що у разі виділення коштів з державного бюджету на будівництво злітної смуги ми будемо мати там формат державно-приватного партнерства. Приватна компанія буде будувати вже термінал і всю інфраструктуру. Це відомий харківський бізнес. Його модель аеропорту в Харкові спрацювала, і він росте теж дуже швидко – десятки відсотків кожного року. Тому я думаю, що в Дніпрі успіх пана Ярославського повториться. Але тут має бути перший крок з боку держави. Це нормальна вимога і умова – що держава вкладає в злітну смугу, а вже бізнес бере і будує всю іншу інфраструктуру.
Навпроти “Борисполя”, цієї головної будівлі, там була стоянка якась. Що з цього буде? Що там буде?
Це планувався з самого початку паркінг, на якому безсоромно і безкарно чомусь вкрали гроші. Перший транш компанія отримала – нічого не зробила і зникла. Після того, коли я вже був призначений, ми розуміли чітко, що ми маємо добудувати цей паркінг, і він має бути державним, бо він генерує дуже непогані прибутки для аеропорту. Почалася історія з того, що ми думали добудувати тільки першу половину, а другу половину чи перебудувати під готель, чи подумати, що далі робити. Але зараз ми бачимо, у зв’язку з тим, що пасажиропотік аеропорту “Бориспіль” росте дуже швидко, є необхідність його повністю зробити як паркінг. І вже є зрозуміло, що як бізнес-модель це буде функціонувати успішно. І я думаю, що для багатьох це буде дуже зручно: заїхати на паркінг, лишити свій автомобіль, по критому переходу перейти в основний термінал і далі вилетіти у тому напрямку, в якому ти купив квитки.
Слухайте, цікаво. Взагалі про інвестиції. Одні люди кажуть, що країна гине. Інші кажуть, що інвестиції сюди йдуть. Дехто каже, що законодавство України не дає можливості такого вибухового приходу сюди інвестицій. А як воно насправді у вашій сфері?
Коли кажуть, що все погано, я не можу в це повірити, тому що я бачу об’єктивні цифри. Люди почали набагато більше їздити, причому як залізницею, так і автомобільними дорогами, відремонтованими, в першу чергу, так само і літати авіаційним транспортом. Подорожі українців авіацією збільшилися вдвічі, порівнюючи з 2015 роком. Це точно не від біди і точно не від того, що немає грошей.
Безперечно, проблем вистачає, і їх маса. Але коли я спілкуюся з іноземними інвесторами, вони готові заходити в Україну. Їх дійсно достатньо часто стримує, скажімо, таке сіре законодавче поле, незрозуміла ситуація, чи їх справді чекають, чи ні. Але у випадку Міністерства інфраструктури ми їх беремо за руку.
А як це “сіре законодавство”? Невже не можна зробити якось прозоро, щоб це було вибухово, як планували? Просто я не розумію, як стільки років не може буде такого законодавства, щоб сюди йшли люди.
Я жодного разу не чув скарги на президента України. Більше того, йому вірять і в нього вірять. Але у нас дійсно є проблема із законодавством, особливо що стосується вже окремих випадків на місцях. У нас є проблема приватної власності. Бо деякі чиновники чи правоохоронні органи вважають, що це нормально приходити з обшуками, з автоматами класти всіх обличчям на підлогу, коли треба знайти якийсь папірець. Ми вважаємо, що це ненормально. І ми стараємося переконувати інвесторів, що країна помінялася, що тут дійсно є зміни. Я радий, що нам вдається це зробити: з заходом компанії Ryanair, з підписанням мільярдного контракту найбільшої для Східної Європи компанією General Electric по виробництву локомотивів в Україні…
Так, ви розповідали.
І багато інших речей, які нам вдалося зробити тільки через те, що нам вірять і розуміють, що в Міністерстві інфраструктури немає корупції. Тут ніхто не надурить. І головне – політика є послідовно. Бо прийняття транспортної стратегії до 2030 року – це не просто якийсь документ черговий зробили, поклали на поличку і забули. Ні, це чіткий дороговказ для кожного інвестора, який розуміє, що в цій країні буде відбуватися протягом наступних 12 років, яка би влада, яка би коаліція чи який би уряд не був. Інвестор, інвестуючи в інфраструктуру, він повинен розуміти: його інвестиції захищені на десятки років, бо це довгі проекти. Збудувати завод, збудувати дорогу, збудувати аеропорт, збудувати морський порт – це десятки років.
Наприклад, на Заході вклали гроші, і який би уряд не був, з твоїми грошима нічого не станеться. А от людина, яка сюди приходить з інвестиціями, вона може бути впевненою, що з її грошима нічого не буде?
Дивіться, ми ж не Росія, яка кожного року пророкує ядерну війну і як вони когось будуть знищувати, а потім самознищуватися та попадати в рай. Ми – нормальна європейська держава. І коли ми спілкуємося з інвесторами, щонайменше в сфері інфраструктури, ми чітко пояснюємо, що буде відбуватися, яким чином тут працює державний механізм.
Але ж, розумієте, у нас немає такого, що “приватне” – це навіки.
Я вірю, що Україна змінилася. І я просто бачу по настрою інвесторів. Ми буквально нещодавно робили опитування серед Європейської бізнес-асоціації та Американської комерційної палати, які працюють в Україні об’єднують весь великий західний бізнес. 75% підприємців-іноземців готові розширювати своє виробництво в Україні, створювати додаткові робочі місця та більше інвестувати. Це чіткий показник довіри до держави. І я якраз впевнений, що вони розуміють, що тут в Україні можна заробляти. І можна заробляти дуже багато. Так, ми говоримо відверто, що Україна не є ідеальною країною. Але в ідеальній країні ваша рентабельність буде 1-3%. А в Україні рентабельність 5-15%. Це дуже багато. І за рахунок цього в України є шанс на якісний ривок вперед: рости не на 3-3,5%, а на 20-30%, як ми показуємо в авіації, тільки за рахунок того, що ми забрали звідти чиновника, встановили рівні правила гри і однаковий підхід до кожної компанії. У нас немає улюблених “Міжнародних авіаліній України” чи улюбленої компанії Ryanair. Ми боролися за кожного з них тільки заради того, щоб вони конкурували між собою. І тоді держава отримує якість і робочі місця.
До України зайде ще один європейський лоукост, який базуватиметься в міжнародному аеропорту “Херсон”. Що це за лоукост, коли він запуститься, і що це таке?
Ми поки що не можемо про це говорити, але вони зараз проходять вже процес сертифікації, отримання всіх дозволів. І я буду дуже щасливий, якщо вони здійснять свою обіцянку і до кінця року зайдуть в Україну. У них достатньо непогані плани. Вони почнуть з 4-5 літаків, вони обіцяють дешеву політику авіаперевезень.
Це внутрішні будуть рейси?
Це буде компанія українська, буде зареєстрована в Україні і в Україні платитиме все податки. Тому вони будуть мати право на внутрішні авіаперевезення. І це дуже важливо так само і з політичної точки зору. Бо Херсонська область і місто Херсон – це якраз найближчий населений пункт до Криму, який перебуває під російською окупацією. Але там все ще є дуже багато українців, які приїжджають в Україну і будуть мати розкішну можливість подорожувати по всьому світу з дешевими цінами.
І ще одне питання. Заходять сюди авіаційні компанії. І ви кажете, що у них, наприклад, чотири літаки. Чи можемо ми бути впевненими, що якщо ви їх сюди впустили, що це нормальні літаки?
Це якраз сьогодні обговорювалося з прем’єр-міністром щодо стану і віку літаків. Якщо ми впевнені щодо технічного стану…
Я маю на увазі не українські, а я маю на увазі ці імпортні.
Якщо ми впевнені щодо технічного стану літаків. Бо кожен літак перед вильотом перевіряється інспекторами Державіаслужби. І якщо, не дай бог, щось з ним стається, й інспектор недбало провів свою перевірку – це кримінальна відповідальність. Тому з цим ніхто не жартує. Але щодо стану салонів, на що в першу чергу звертає увагу пасажир, є величезна проблема. І прем’єр-міністр, я дуже радий, підтримав мою ініціатив, що ми повинні обмежити використання, умовно для побутового сприйняття, літаків 20-25-річної давності та сконцентрувати увагу на тому, щоб був новий флот.
Пане Омеляне, ще раз зрозумійте моє питання. Наприклад, якась компанія зайшла сюди. Вони кажуть: у нас чотири літаки. Я дивлюся на ці літаки – це імпортне… ну там відомі літаки. Наприклад, “Боїнги”. Хтось перевіряє суть цієї компанії?
Безумовно, це все перевіряється. І це велика робота, яку не бачать люди, але вона відбувається. І процес сертифікації, реєстрації – він в середньому займає від півроку до року часу.
Тобто, якщо щось звідси летить, то ми можемо бути впевнені, що воно летить?
Звичайно.
Останнє питання. Ви казали, що “Укрзалізниця” має бути новою і що треба реформувати, і там корупція. Щось діється в цьому напрямку?
Залізниця – це відверто головна біль не тільки моя, але й багатьох, хто користується або отримує послуги перевезення вантажів. Минулого тижня я мав велику розмову відверту з наглядовою радою “Укрзалізниці”. Як ви знаєте, буквально нещодавно ми обрали вперше за весь час наглядову раду для всієї компанії. Обрали туди непоганих людей, фахівців, іноземців і українців. Я попередив їх одразу, що в них є або шанс змінити компанію, або бути цапами-відбувайлами за той безлад і корупцію, яка там відбувається. Ми відверто проговорили всі больові точки. Що є причиною? Не низький тариф на перевезення, про що завжди кричить “Укрзалізниця”, а в першу чергу зловживання. По-друге, закупівлі в середньому в системі “Укрзалізниці” на 30-40% дорожчі від середньоринкових. І це не лише мої слова, а це позиція і НАБУ, і багатьох інших правоохоронних органів, які розслідують зараз діяльність багатьох злочинних груп. Ми обговорили те, що логістика самої компанії давно вийшла за рамки нормальної бізнес-системи і бізнес-моделі. Коли вагони, замість того щоб доставляти вантаж за добу чи дві-три, роблять цей маршрут за 10-12 днів, – це переходить всі межі. Коли локомотиви горять після того, як вони вийшли з ремонту, – це переходить всі межі. Коли пасажири їздять в диких умовах – це неправильно. Бо ми піднімаємо тарифи, обіцяючи, що покращиться якість послуг, а насправді виймають просто більше грошей з кишень людей, з кишень бізнесу, – і нічого не змінюють. І от цей підхід є можливість поміняти протягом насправді шести місяців. І я сподіваюся, що завдяки наглядовій раді це відбудеться.
Це – громадяни України, які зараз дивляться програму. У вас одна хвилина. Що хочете – можете звернутися до них і сказати. Все, що вам завгодно. Прошу.
Дякую щиро за вашу увагу. Насправді, коли нам розповідають, що все погано – не вірте. Насправді, коли кажуть, що нічого не можна змінити – теж не вірте. Кожен з вас, який сидить в цій залі, вже змінив багато. І те, що сталося з Україною за останні чотири роки – це теж величезна зміна. Бо альтернатива була – рабство. Альтернатива була – безпросвітність і фактично без жодного вибору. Ми змогли перемогти політично, а тепер нам треба перемогти економічно. Те, що ми робимо сьогодні – це насправді становлення прозорих, зрозумілих, чітких правил гри: коли кожна людина буде відчуватися захищеною, коли зарплата буде європейською і коли влада буде підзвітною. Ми це розробили в Міністерстві інфраструктури. І я впевнений, що це можливо зробити в кожному державному органі влади, і це вже відбувається. Дякую вам.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.