На початку березня на російських каналах захоплення ядерного об’єкта та утримання працівників у полоні називали «захистом». Саме через “благі наміри”. 4 березня окупанти з танків, обладнаних тепловізорами, почали цілити по атомних блоках. У результаті був пошкоджений один з енергоблоків, виникла пожежа в навчально-тренувальному корпусі АЕС. Під час боїв за станцію російський телеграм-канал “Сводки ополчения Новороссии Z.O.V” написав, що хоч снаряд і влучив у перший енергоблок (чий снаряд — не уточнюється), та “ніяким Чорнобилем 2 й не пахне”.
Насправді, як пояснював начальник відділення аналізу безпеки Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро Гуменюк, ЗАЕС спроєктували ще в 70 роках, а тому жодних захисних систем від обстрілів немає.
У дні найзапекліших протистоянь російські медіа намагалися не уточнювати, хто відповідальний за обстріл найбільшої АЕС в Європі. Використовували лише загальні фрази: “відбулося займання” , “прилетіла ракета”. Ба більше, російські “експерти” переконували, що усе під контролем.
У квітні та травні Росія вже почала розповідати, що Київ нібито планував створити ядерну зброю на ЗАЕС. Цей міф виник ще після виступу президента України Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції. Тоді після 19 лютого підконтрольні кремлю ЗМІ звинуватили Україну у відновленні ядерного арсеналу.
Це неправда. Остання стратегічна ядерна зброя була вивезена з України в червні 1996 року. У заяві Зеленського про Будапештський меморандум не йшлося про відновлення ядерного статусу. Він лише наголосив, що “вчетверте і востаннє” скликає проведення консультацій держав-гарантів. Але якщо вони не відбудуться, то «Україна буде вважати, що документ не працює». У той же час відмова від Будапештського меморандуму не звільняє Київ від зобов’язань щодо Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Згідно з ним неядерні держави зобов’язуються не виробляти ядерну зброю.
У травні Росія вже вимагала від України платити за електронергію ЗАЕС. Тоді нібито у разі невиконання цього її відключать.