Як американські діди воювали: рецензія на фільм “Мідвей”
Минулого тижня в український прокат вийшла стрічка “Мідвей” режисера Роланда Еммеріха, про Тихоокеанську кампанію Другої світової війни.
Кінооглядач PRM.UA уже сходив на показ і готовий поділитись враженнями.
В основі сюжету стрічки лежить битва американських та японських збройних сил за атол Мідвей у 1942 році. Ця битва маловідома пересічному українському глядачеві, тому, що історичний наратив у нас заточений на бойові дії в Європі. Однак, американський глядач дуже добре знає про цю битву, яку можна вважати “американським Сталінградом”. Після того, як японські війська атакували американську базу в Перл-Гарборі, втягнувши США у Другу світову, янкі несли поразки в Кораловому морі, і Мідвей — це була перша перемога, яка докорінно змінила хід війна на Тихому океані, а також і всієї Другої світової, тому що у ситуації перемоги японців біля Мідвея, США мали б евакуювати свої війська на західне узбережжя і вести затяжну оборонну війну, і про будь-який ленд-ліз чи тим більш ведення війни в Північній Африці точно можна було б забути. Однак США перемогли й саме про цю перемогу розповідає фільм.
Сюжет фільму базується навколо кількох історій — японського адміралітету, який розробляє план вторгнення на Мідвей і має свої внутрішні інтриги. Історії лейтенант-командера Едвіна Лейтона і його підопічних шифрувальників, які проводять філігранну розвідувальну роботу. Історії лейтенанта Діка Беста і решти американських авіаторів. Та історії адмірала Честера Німіца, який ніби об’єднує весь Тихоокеанський флот. Окремою сюжетною лінією, що не порушує історичних подій, є історія так званого “Рейду Дулітла”, коли група американських пілотів бомбардувала Токіо і потім катапультувалась в Китаї. За однією з версії, цю сюжетну лінію включили, саме через те, що продюсували фільм китайські інвестори.
Взагалі все що стосується історичної правдивості фільму, то можу сміливо сказати, що це один з найбільш точно відтворених фільмів. Все що відбувається на екрані — це логічна й історично достовірна хронологія — і кропітка робота американських шифрувальників з закиданням “качки” японським колегами, і субмарина “Наутилус”, що не змогла влучити в японський корабель, і бомбардувальні операції американських пілотів — все-все, що є у фільмі повністю хронологічно та історично виправдано. Однак явним недоліком фільму є дуже скупе розкриття персонажів. Якщо у “Перл-Габорі” Майкла Бея поруч з реальними подіями розкривається історії пілотів, то в “Мідвеї” цього майже немає. Ось ця “особистісна лінія” максимально спрощена і купірована. Ба більше, навіть в епілозі, коли подаються історії “що буде потім”, вони занадто короткі та сухі. Тому, якщо вам цікаво, що там і як було ж Діком Бестом чи Едвіном Лейтоном — доведеться гуглити після показу.
Акторська гра не можна сказати, що занадто видатна, але й не провальна. Цілком собі на рівні. Головні персонажі фільму — авіатор лейтенант Дік Бест, якого грає репер та зірка “Дедпула” Ед Скрейн та розвідник лейтенант-командер Едвін Лейтон, в якого перевтілився відомий за “Фарго” та “Акваменом” Патрік Вілсон. Окремого можна виділити роль другого плану помічника авіаційного механіка Бруно Гайдо, якого зіграв Нік Джонас. Джонасу вдалось створити прекрасний образ “тертого відчайдуха”, якому реально співпереживаєш у фільмі, попри те, що роль другорядна.
Якщо розглядати фільм з режисерської точки зору, то варто згадати, що Роланд Еммеріх — один з тих режисерів, чиї фільми останнім часом або провалюються, або ледь-ледь виживаються в прокаті (10 тисяч років до нашої ери, 2012, Анонім, Штурм Білого дому). Хіба окремо можна виділити “День незалежності”, навіть продовження якого вийшло відносно непоганим. Логічно, що такому режисеру продюсери відмовлялись давати значні суми, тому Еммеріх обмежив свої апетити “скромними” 100 млн доларів. Майже всі ці гроші пішли на забезпечення потужних спецефектів. Низка батальних сцен, повітряні бої, затоплення авіаносців — все це тут є. І чимось нагадує той самий “День Незалежності”, якщо інопланетян та зорельоти замінити на техніку часів ДСВ та японський імператорський флот.
В сухому залишку ми маємо історичний бойовик з потужним спецефектним рядом та грамотною історичною основою, який, щоправда має абсолютно сухий та “картонний сценарій, що безумовно потопило фільм, як японський авіаносець, а з ним і подальшу кар’єру Еммеріха, який здається свій “Мідвей” програв.
Спеціально для “Прямого” Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.