Заява Маляр про демобілізацію. Це має вигляд насмішки, а чути про те, що “ви ж знали, що це безстроково” – огидно

Джерело: Facebook-сторінка автора

Я бачив сльози пані Інни. І я дуже добре розумію ці сльози. Бо це образа. І образа ця сильна. Найгірше, що можна сказати – не так важливо якими словами – ми тебе туди не посилали. Це виглядає навіть як насмішка. Ха-ха, ви ж знали на що ви йшли у ці перші дні широкомасштабного вторгнення! Ну то терпіть.

А я скажу, на що йшли. Більшість ішло в ті перші дні з думкою про ймовірну смерть за свою країну. Йшли за справедливість. Йшли визволяти й рятувати території, людей, державу і державність. Кожен, хто стояв у перші дні в чергах, хто вперше в своєму житті отримував зброю, хто міряв “талани” і ладнав у*обіщні “бронікі” з ресор, всі вони були готовими померти. І усвідомлювали цю ймовірність. Було страшно, було п*здецьки страшно. Але разом з тим було бажання дати у*обкам п*зди! Скільки я чув у перші тижні: я помру, але пару сук з собою заберу. І скільки їх, хто загинув, але забрав з собою тих сук! Але ж забрав!

Йшли рятувати.

І тепер чути про те, що пацани, ви ж знали, що це безстроково – огидно. Бо якби ж пацани були останніми, якби ж не було ким замінити, якби ж невідворотність смерті, втрата всього, вирок, крапка, останній подих. Але ж є ким. Є чим. І командири далеко не всі, а точніше – мало хто – у*обки. І смерть чи важке поранення теж не стовідсоткове. І армія як інституція далеко не така вже й монструозно-страшна, як її малюють. Не страшніше за ваш СОБЕС чи відділення “Укрпошти”. І ніхто не посилатиме штурмувати посадки з казанком і лопатою. Не факт, що ті посадки взагалі вдасться побачити. А з новими правилами – бзвп (базовий військовий вишкіл – ред.) триватиме чи не вічність. Вас учитимуть, поки не навчитеся. А якщо не навчитеся, то вчитимуть далі.

Нам потрібна мобілізація не лише для того, щоб поповнювати санітарні втрати. Нам треба міняти людей. Але: та нахіба нам ці непопулярні рішення, а відповідно — стільки солдатів, ми “по сусєках” нашкребли. Але кого? Тих, хто прийшов у перші дні. Оцей мільйон увійде в історію. Я не знаю, як цей мільйон називатимуть, але він точно вигріб у цій війні найбільше. І несправедливості на собі відчув найбільше. Такий собі мільйон на заклання.

Наші хлопці й дівчата мають право відпочити. Не на ротацію виїхати, не на ППД. Вони мають право на повноцінний відпочинок. Кажуть: якщо ми демобілізуємо вас, то втратимо все. Ви втратите все. А вони все втрачають уже. Сім’ї, життя, любов, радість. Майте повагу до тих, хто врятував ваші дупи від смерті або від екзилу.

Іноді охоплює розпач. Нерозуміння. І коли знайомі мужики, які таки вирішили мобілізуватися, питають, чи ця служба до смерті? Я не знаю, що відповісти. Ну, кажуть чоловіки, тоді ми ще подумаємо. Вдягають ласти й пірнають у Тису.

І як пані Інна Совсун не може стримати сліз, я не можу стримати гніву. І подиву. А я думав, що дивуватися вже не здатен.

Нагадаємо, ексзаступниця міністра оборони Ганна Маляр у телеефірі посварилася з народною депутаткою від партії “Голос” Інною Совсун під час обговорення теми демобілізації військових. “Немає чого скиглити оборонцям — вони ж мали читати Конституцію і знали, що воювати потрібно буде до закінчення воєнного стану”, – заявила Маляр.

Депутатка Інна Совсун, чий чоловік з початку повномасштабної війни захищає країну, намагалася наголосити на важливості демобілізації військових. Цей час Маляр постійно перебивала Совсун та повторювала, що норма про те, що демобілізація не можлива під час дії воєнного стану, міститься у Конституції.

Як відомо, фракція партії “Європейська Солідарність” зареєструвала у Верховній Раді України законопроєкт про встановлення чітких термінів звільнення з військової служби.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.