Зелений Левіафан: чи дійсно в Україні почав формуватись авторитарний режим?

Володимир Зеленський прийшов до влади у 2019 році із лозунгами боротьби з корупцією, війни з олігархами та встановленням народовладдя. Лідер “95 кварталу” обіцяв українцям “кінець епохи кумівства, брехні та жадібності”. Після обрання Зеленського президентом пройшло понад два роки. За цей час олігархи не втратили свій вплив на українську економіку, Службу безпеки України очолює друг президента, а головою парламенту є давній знайомий Зеленського по КВК.

Чи дійсно Україна знаходиться на шляху до встановлення авторитарного режиму правління – розбирався PRM.UA.

Що обіцяв українцям Зеленський під час президентських виборів 2019 року

Під час президентських перегонів Володимир Зеленський заявив у своїй передвиборчій програмі, що надаватиме максимальну державну підтримку новоствореним антикорупційним органам – Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, Національному агентству із запобігання корупції, а також Вищому антикорупційному суду.

Крім того, 18 квітня 2019 року Зеленський в інтерв’ю українським ЗМІ заявив, що в разі якщо він стане президентом, його оточення опиниться за ґратами, якщо буде підтримувати корупційні схеми.

“…ці люди сядуть у в’язницю, я буду першим, хто на цьому наполягатиме”, – сказав тоді ще кандидат у президенти.

Того ж дня на телеканалі “1+1” Зеленський пообіцяв, що й сам не братиме участі в корупційних схемах і не взаємодіятиме з олігархами.

“Я не буду брати участі у жодних корупційних схемах, щоб комусь щось повертати. Мені все одно, про що зараз думає Ігор Валерійович Коломойський” – сказав лідер “Слуги народу” на каналі того ж Коломойського.

Ставши президентом Зеленський провів 10 жовтня 2019 року багатогодинний пресмарафон, під час якого пообіцяв здійснити деолігархізацію ЗМІ. Так, на питання журналістів щодо позбавлення олігархів впливу на медіа відповів – “Так, звичайно”.

Через місяць президент дав нову обіцянку, згідно з якою депутатів “Слуги народу” будуть виключати з партії, якщо вони фігуруватимуть у кримінальних справах і “договорняках”.

“Якщо ми будемо знаходити щось кримінальне, будуть якісь новини про “договорняки” чи кримінальні справи…таких людей ми будемо виключати, тому що у нас монобільшість” – сказав Зеленський у своєму відеозверненні 25 листопада 2019 року.

У травні 2020 року президент дав пресконференцію, на якій пообіцяв розпустити парламент, якщо монобільшість буде лобіювати чиїсь комерційні інтереси.

“… вони (“слуги народу”) будуть лобіювати інтереси тієї чи іншої – ми розуміємо, про що я зараз кажу, – комерційної групи впливу на політику України, водночас не думаючи навіть ні про що, я буду розпускати парламент”, – заявив Зеленський.

Влітку 2021 року президент також пообіцяв до кінця своєї каденції позбутися всіх олігархів.

“Я знаю, що за свою каденцію ми позбавимось всіх олігархів, я давав таке слово і я йду до цього”, – сказав Зеленський 7 червня на форумі “Україна 30. Екологія”.

“Епоха кумівства” продовжується

З моменту приходу до влади Зеленського та його команди пройшло більш ніж два роки. За цей час президент і його оточення показали, що “епоха кумівства” в Україні не закінчилась.

Як відомо, на посаді очільника Служби безпеки України перебуває давній друг і партнер чинного президента Іван Баканов. Він дружив із Зеленським з дитинства, працював керівником “Студії квартал 95”, а згодом був головою партії “Слуга народу”. Для отримання доступу до державної таємниці після призначення в СБУ Баканову надали військове звання лейтенанта.

У 2020 році журналісти “Схем” виявили, що Баканов є керівником іспанської фірми Nueva Tierra Verde Sociedad Limitada, що суперечить українському антикорупційному законодавству, яке забороняє перебувати державним службовцям на керівних посадах у приватних структурах. За інформацією журналістів, компанія зареєстрована у провінції Жирона. З 2015 і до цього часу Баканов займає в ній посаду “administrador único” – “одноосібний адміністратор, особа уповноважена на всі дії від імені фірми”.

Також про участь Баканова і Зеленського у незаконних корупційних оборудках стало відомо після публікації матеріалів Pandora Papers та виходу фільму “Офшор 95”. Згодом нардеп від “Європейської Солідарності” Володимир Ар’єв повідомив, що голова СБУ не задекларував офшорну компанію Davegra Limited, яка була номінальним тримачем “офшорки” Зеленського Maltex Multicapital Corp. Ця фірма зберігала трастову декларацію з іменами реальних власників Maltex і їхніх часток. Тобто, “кришувала” президентські офшори.

Ще одним свідченням “епохи кумівства” є посада генерального прокурора, на яку Зеленський від початку свого обрання ставив, за його ж словами, “на 100% своїх людей”. Про це президент заявив під час телефонної розмови з 45-м президентом США Дональдом Трампом. На той момент очільником ГПУ був Руслан Рябошапка. Пізніше виявилось, що президент помилився, назвавши тодішнього генпрокурора “своєю людиною”. Ставши за штурвал ГПУ Рябошапка почав реформу прокуратури, першим етапом якої було очищення ГПУ від недоброчесних та некомпетентних працівників. У результаті було звільнено понад 55% прокурорів та суттєво скорочено штатну чисельність Офісу генпрокурора.

Крім того, Рябошапка займався розслідуванням справ про виведення коштів з ПриватБанку. А після того, як він назвав “юридичним трешем” сфабриковану кримінальну справу проти п’ятого президента Петра Порошенка, стосунки Рябошапки з Банковою суттєво погіршились. 5 березня 2020 року Верховна Рада висловила Рябошапці недовіру, звільнивши його з посади Генпрокурора. Сам Рябошапка назвав це рішення “побудованим на відвертій брехні та маніпуляціях”.

Наразі посаду генерального прокурора України обіймає Ірина Венедіктова, яка з 2018 року була радницею Зеленського, а потім депутаткою від його партії “Слуга народу”.

20 лютого 2020 року вона заявила, що виступає за скасування Закону про амністію учасників Євромайдану (закон про недопущення переслідування учасників акцій протестів, що передбачає позбавлення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності усіх затриманих під час акцій протестів). Цю ініціативу Венедіктової підтримав проросійський чиновник часів Януковича Андрій Портнов.

У січні 2020 року Венедіктова призначила своїм першим директором ДБР Олександра Бабікова, колишнього адвоката президента-втікача Януковича. Саме Бабікову було доручено керувати розслідування справ Майдану.

У грудні 2020 року Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження через можливе незаконне втручання генпрокурора Ірини Венедіктової у справу про ймовірне хабарництво заступника Офісу президента Олега Татарова. Такі дії НАБУ пов’язані з рішенням Венедіктової змінити групу прокурорів у справі Татарова перед тим, як детективи антикорупційного бюро планували повідомити Татарову про підозру.

Крім того, після призначення Венедіктової генеральною прокуроркою в Україні почалось систематичне переслідування опозиційних політичних сил, а також героїв російсько-української війни. Прикладом останнього є справа генерала Павловського, якому безпідставно інкримінують “завдання збитків державі” через постачання на фронт начебто неякісної військової техніки.

Також відомі численні спроби кримінального переслідування п’ятого президента Петра Порошенка. Зокрема незаконний арешт його картин у музеї Івана Гончара, наклепи щодо нібито незаконних дій на посаді глави держави. Особливо абсурдним виглядає звинувачення у “змові” Порошенка з президентом США Джо Байденом. Справа була порушена на основі заявою депутатів проросійської партії ОПЗЖ та інформації на одному з російських пропагандистських сайтів.

Окрім спецслужб та правоохоронних органів Зеленський має наближену до себе людину на чолі парламенту. Після скандального усунення Дмитра Разумкова з посади спікера Верховної Ради цей пост обійняв друг президента по КВК Руслан Стефанчук.

За його ж словами, вони із Зеленським познайомились в часи “буремних 90-х”, коли обидва грали в Клубі веселих та кмітливих.

“Це був 1996. Все було банально: я грав за команду Хмельницького в КВК (“Три товстуни”), Володимир – за свою команду в українській лізі. Навіть одного разу я у фіналі у нього виграв. З 2002 року я пішов з КВК у науку, Володимир пішов шляхом шоу-бізнесу”, – розповідав Стефанчук виданню LB.ua.

Відома також прихильність спікера до роботи в “турборежимі” та уникання “регламентних закарлючок”. Останнє яскраво проявилось під час розгляду так званого закону “про олігархів”. Тоді Стефанчук не дозволив народним депутатам відстоювати свої правки до законопроєкту, що є конституційною нормою. Тоді ж його стиль керування парламентом почали називати “диктаторським”.

Отже, наразі Банкова має безпосередній вплив на спецслужби, Генеральну прокуратуру та Верховну Раду. Крім того, монобільшість у парламенті складає президентська партія “Слуга народу”, голосів якої достатньо для ухвалення законів, які не потребують конституційної більшості.

Дружба з олігархами та РНБО як “зброя” влади

Боротьба з олігархами була однією з центральних передвиборчих обіцянок Зеленського. Заява про рівновіддаленість глави держави від усіх топкорупціонерів неодноразово звучала з вуст президента. Втім, це не заважало йому давати інтерв’ю олігархічному каналу “1+1” та ігнорувати вимоги США щодо санкцій проти Ігоря Коломойського.

Сполучені Штати кілька разів казали про необхідність притягнути до відповідальності Ігоря Коломойського як одного з найбільших корупціонерів України. Зокрема на цьому наголосив помічник держсекретаря Ентоні Блінкена з питань Європи та Євразії Філіп Рікер.

Ми сподіваємося побачити подальші кроки українського уряду, зокрема в судах, щоб притягнути цих корупціонерів до відповідальності найближчими місяцями і роками”, – сказав Рікер.

Він нагадав, що США зробили певні кроки, щоб застосувати санкції або запровадити візові обмеження для корупціонерів, зокрема Коломойського.

“У березні ми публічно внесли до санкційного списку українського олігарха Ігоря Коломойського як такого, що не має права на в’їзд до Сполучених Штатів у зв’язку з його залученістю в значну корупцію”, – зазначив представник держсекретаря США.

Головною законодавчою ініціативою Зеленського у боротьбі з олігархатом став закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”. Про його невідповідність Конституції та нешкідливість для реальних олігархів неодноразово заявляли опозиційні політики та експерти. Наразі антиолігархічний закон прийнятий Верховною Радою у першому читанні й знаходиться на розгляді Венеціанської комісії.

Показова боротьба з олігархами не перешкоджає членам уряду Зеленського та депутатам з його партії збиратись на одній футбольній ложі з тими, проти кого нібито й приймається антиолігархічний закон.

Так, 16 вересня на матчі “Динамо-Бенфіка” до VIP-ложі прибули українські депутати, міністри та навіть олігархи. Зокрема, журналісти зафіксували зустріч олігарха Ігоря Коломойського з очільником фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією.

“З якихось невідомих причин саме на цей матч з‘їхались різні впливові люди об‘єднані різними важливими темами для розмов. У VIP-ложі був, наприклад, Ігор Коломойський (на фото він спілкується з керівником фракції президента у парламенті Давидом Арахамією) та бізнес-партнер Євген Гєллер, був керівник Нафтогазу Юрій Вітренко, міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов”, – написав журналіст Михайло Ткач.

Він зауважив, що там також були присутні міністр кабінету міністрів Немчинов, голова бюджетного комітету ВР Арістов, Борис Баум, авжеж Микола Тищенко, віцепрем’єр Уруський, власник мережі АТБ Геннадій Буткевич, депутат Іванчук, футбольні завсідники брати Суркіси, депутат Сергій Льовочкін та багато інших.

Після оприлюднення матеріалів Pandora Papers стала зрозуміла причина лояльного відношення Зеленського до олігарха Коломойського. Як виявилось, офшорні компанії чинного президента брали учать у незаконному виведенні близько 40 мільйонів доларів з ПриватБанку на тіньові рахунки. Відсутність офіційних коментарів українського керівництва щодо цього розслідування лише підсилює впевненість у тому, що зв’язок між Банковою та олігархами є дуже міцним.

Ще одним інструментом впливу президента стала Рада національної безпеки та оборони. Про це заявив сам Зеленський в одному з інтерв’ю, назвавши РНБО своєю зброєю.

“Я завжди говорив, що я прийшов змінити країну. І якщо я розумію, що по ходу політичного життя у мене є швидкі інструменти та швидка зброя і втомився домовлятися з тими чи іншими … Тому все, що є у мене під рукою – моя влада. РНБО – один з видів зброї і я його застосовую”, – сказав президент.

Про виключну роль Ради нацбезпеки йдеться й в “антиолігархачному” законі. Так, рішення про внесення особи до “реєстру олігархів” приймає РНБО за поданням Кабміну, членів РНБО, Нацбанку України, СБУ або Антимонопольного комітету. Як відомо, главою Ради нацбезпеки є президент. Отже, Зеленський у своєму ж законі прописав можливість для фактично одноосібного призначення олігархів.

“Зеленський може призначати олігархів, і таким чином дискредитувати своїх опонентів. В цьому сенсі закон буде спрямований проти Порошенка. Але один з критеріїв визначення олігархів – це майновий ценз. Його понизили до смішних 80 мільйонів доларів. Це означає, що мова йде не про обороти й прибутки, а про активи. Зокрема “мертволежачі” активи, пусті приміщення тощо. 80 мільйонів доларів – це нижня межа великого бізнесу, далека від олігархів. Тому, крім Порошенка під цю категорію попадають Томаш Фіала, Борис Філатов і ще десятка два людей, яких Зеленський може записати “в олігархи”, – зазначає Чорновіл у коментарі PRM.UA.

Тісні контакти влади з олігархами та бажання використовувати РНБО як важель політичного та економічного тиску свідчать про: відсутність реальної боротьби з олігархатом як явищем; ймовірну участь вищого керівництва України у корупційній діяльності; збільшення повноважень президента через РНБО. Отже, замість народовладдя і деолігархізації варто говорити про етатизм – посилення ролі держави в житті суспільства.

Експертна думка: чи може в Україні встановитись режим “зеленої” диктатури

Ситуація в Росії та Білорусі яскраво ілюструє, що владолюбні карлики можуть перетворитись на монстрів, які жорстоко придушують права й свободи громадян. Чи може Україна повторити шлях своїх пострадянських сусідів – розповідають політики та експерти.

Заступник голови СБУ (2017-2019), генерал-лейтенант Віктор Кононенко упевнений, Україна рухається до диктатури білоруського зразка.

Народний депутат від “Європейської Солідарності” Олексій Гончаренко вважає, що чинній владі важливо отримати контроль над медіа, що потягне за собою встановлення диктатури.

“Зеленський піде на перевибори. Це зрозуміло всім. Проте з економікою справи погані, через “холодильник” Зеленському не перемогти. Що залишається? Телевізор. Контролюючи медіа, Зеленський ще має шанс знову замінити реальність ілюзією. Наше завдання, цього не допустити. Якщо забрати у Зе пульт – то рейтинг дуже швидко обвалиться до нуля. Маски зняті, спектакль закінчився”, – каже політик.

З ним погоджується член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення (2015-2020) Сергій Костинський. На його думку, два роки тому в Україні встановився авторитарний режим в результаті якого одна політсила отримала абсолютний вплив на всі гілки влади.

Він пояснив, що наразі в Україні заблокована робота опозиції – всі рішення приймає монобільшість, яка повністю залежить від Офісу президента. До того ж кабінет Міністрів також контролюється Банковою.

“Слуги” мають можливість впливати на суддівську гілку, вони взяли під свій власний контроль парламент. Вперше в історії України у нас є монобільшість, коли одна політична сила повністю контролює. Ти можеш вийти за трибуну, можеш говорити все що завгодно, але рішення буде ухвалювати монобільшість. Вони взяли під контроль під контроль уряд, який не можна сьогодні назвати урядом Гончарука, урядом Шмигаля. Це уряд Володимира Зеленського. І доля цього уряду залежить персонально від нього, він залежить від Офісу президента”, – наголошує Костинський.

Про ймовірне посилення диктатури говорять на Заході. Старший експерт програми європейських, регіональних і російських досліджень “Українського інституту майбутнього” Андреас Умланд висловив побоювання, що влада буде використовувати закон “про олігархів” для політичної боротьби, контролю над ЗМІ та побудови авторитаризму за зразком Росії початку 2000-х.

Він також зауважив, що така ситуація вже  траплялася у Росії за першого президентства Володимира Путіна.

“І приклад цьому – те, що сталося за Путіна, коли він прийшов до влади і почав теж тиснути певних олігархів, і потім це була частина його антидемократичної централізації влади. Тобто, дивляться з побоюванням, я думаю, на Заході на цей закон про деолігархізацію”, – додав експерт.

Про ймовірний “авторитарний поворот” Зеленського також йдеться у статті європейського видання EUObserver. Зазначається, що “деолігархізація” українського президента має чимало ознак зміцнення авторитарного режиму. Найбільш тривожним є очевидна готовність Зеленського використовувати поліцейські та судові повноваження для просування інтересів свого оточення та залякування політичних суперників.

Як пише автор, існує безліч ознак того, що основною метою Зеленського є зміцнення особистого авторитету. Сюди входить готовність усунути чиновників з номінально незалежними функціями.

Першим ця доля спіткала генерального прокурора Руслана Рябошапку, звільненого минулого року нібито за відмову вести справи відповідно до порядку денного президента.

Ще однією жертвою бажання Зеленського контролювати став Яків Смолій, голова Національного банку України (НБУ), усунутий з посади через занадто велику незалежність  і замінений на більш лояльну особу.

“Призначення його давнього шкільного друга Івана Баканова керівником Служби безпеки України (СБУ) було ранньою ознакою того, що Зеленський призначає керівників влади для задоволення своїх особистих інтересів”, – йдеться у статті.

Народний депутат від “ЄС” Ростислав Павленко нагадує про призначення в Офіс Зеленського одного з поплічників ексміністра МВС Захарченка, який наказав силовикам побити студентів на Майдані 2014 року. На думку депутата, це свідчить про те, що Зеленський формує в Україні авторитарний режим, і для цього тиск на опозицію буде тільки посилюватися.

Політичний експерт Тарас Чорновіл нагадує про нещодавній інцидент з “тітушками” біля будинку п’ятого президента Петра Порошенка. На переконання експерта, Зеленський йде шляхом Януковича і з часом буде посилювати тиск на своїх опонентів.

На думку депутата Київради Леоніда Ємця ми вже живемо в країні, у якій формується авторитарний режим. Адже законодавча, виконавча й судова гілки влади в Україні зосереджено в руках однієї людини – Володимира Зеленського.

“Ми зараз уже в країні живемо, де є авторитарний режим. Згідно з наукою політології, це влада, сконцентрована в руках однієї особи або групи осіб. У нас сьогодні законодавча, виконавча, президентська й судова влада в руках однієї особи. І ми вже починаємо жити в країні диктатури, яка починає нагадувати Росію і Білорусь. Тому що диктатура – це коли починають всупереч законам ухвалювати рішення, які хоче ця група осіб, які захопили владу”, – говорить депутат.

Варто нагадати, що напередодні у селище Козин під будинок лідера партії “Європейська Солідарність” Петра Порошенка знову привезли організованих “тітушок”, яких намагаються видати за “обурену громадськість”. Мета влади, яка організувала це шоу, відвернути увагу від акції, яка запланована на неділю.

У цей час Петро Порошенко спільно з волонтерами в офісі “Європейської Солідарності” в’язав сітки для військових у зоні ООС.

Згодом фракція “Європейської Солідарності” звернулася до Уповноваженої з прав дитини Дарини Герасимчук щодо проплачених “мітингів” у Козині, де були залучені неповнолітні.

На думку колишнього спікера Верховної Ради Дмитро Разумкова у президентському законопроєкті про олігархів існує конфлікт інтересів, оскільки, гіпотетично, олігархи можуть бути в складі РНБО, яке й визначатиме людину олігархом.

Крім того, помічник держсекретаря США Деніел Фрід заявив, деолігархізація не повинна стати перерозподілом власності на користь нових олігархів біля влади.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.