За допомогою закону вибудовується система трансплантології в Україні – Костянтин Руденко

Законом передбачено створення єдиного інформаційного центру, де буде абсолютно захищена інформація.

Про це у програмі “Підсумки” заявив заступник директора національного інституту ім. Амосова, експерт МОЗ Костянтин Руденко.

– Наскільки дійсно цей закон був розроблений і прийнятий з урахуванням світового досвіду, світової практики? І чи всі ризики враховані?

Ситуація з трансплантацією органів в Україні може характеризуватися одним словом – “парадоксальна”. Тому що при дуже серйозній і потужній системою кардіохірургічних центрів, які є зараз в країні, а це 29 центрів, ми виконуємо повністю весь спектр операцій кардіохірургічних.

– Питання з “чорної” трансплантології. Чи захищає закон від подібних ризиків?

Якщо ми повернемося все-таки до питання про голосування сьогоднішньому, то я не здивований. Тому що закон вистражданий, багатостраждальний. Тому що перше читання пройшло ще два роки тому, в 2016 році. За цей час було опрацьовано дуже багато поправок. 80% поправок було враховано робочою групою. А те, що ми бачимо в парламенті, що є поділ у фракціях, то парламент – це зріз нашого суспільства. І суспільство точно так розколоте на дві частини. Одні кажуть, що це добре – трансплантація. А інші кажуть, що будуть вбивати на вулицях і забирати, і продавати органи. І як фахівець, медик і хірург я хочу сказати, що в більшості своїй, безумовно, під собою це не має ніякого здорового глузду.

– Тим, кому пересадять органи, потребуватимуть тривалого прийому дорогих ліків, які пригнічують імунітет. Чи буде можливість у держави виділяти гроші на це?

Актуальне питання. 100% тих потреб, які йдуть на трансплантацію, йтимуть і надалі. Імуносупресивна терапія, безумовно, повинна покриватися за рахунок держави. Тому відповідь – так. Ця система передбачає покриття державою на 100% потреб потім в імуносупресивній терапії.

– Як буде регулюватися черга з людей, які потребують трансплантації органів? Хто буде регулювати цю чергу?

Законом передбачено створення єдиного інформаційного центру, де буде захищена інформація абсолютно. І буде проводитися типування реципієнт-донор абсолютно незалежно, абсолютно незаангажовано і некорупціонно. Тому вибір буде автоматично проводити сама система. Безумовно, контролюючі органи і правоохоронні органи повинні втручатися і контролювати цей весь процес.

– Наскільки закон впливає на “чорних” трансплантологів?

Думка Європи, думка провідних країн щодо трансплантації діаметрально відрізняються від думки нашого суспільства. Тому суспільство повинно прийти до того, що це добре. Зараз, щоб не створювати ніяких протиріч в цьому відношенні, народними депутатами прийнята презумпція незгоди. Тобто, якщо людина прижиттєво не пише, що вона хоче стати донором, автоматично вважається, що вона проти цього. Безумовно, потім існують процедури, при яких донорство може дозволено найближчим родичем … Всі системи противаг в цьому законі дотримані.

Тому жодна справа про “чорних” трансплантологів, якщо ви уважно подивитеся у телевізійних програмах останніх років, не закінчилося практично нічим. Моя думка як кардіохірурга – що це більше піар-акції.

– Ви впевнені, що закон абсолютно захищає українців?

Моя думка, що “чорна” трансплантологія з прийняттям цього закону практично буде неможлива. І якщо ми говоримо про кардіонаправленності, трансплантації серця, то це абсолютно той напрямок медицини, який неможливо …

– А вам не здається, що почнуть дуже багато людей вмирати в такому віці від переломів різних, від грипу, тромби відриватися будуть? Головне, щоб запчастини були кому треба.

Візьмемо ту ситуацію, яка є зараз. Ми змушені, якщо ми говоримо про серце, направляти наших пацієнтів на лікування або у Білорусь, або в Індію. Це дві країни, які приймають наших громадян на трансплантацію серця. Десять років тому білоруси приїжджали до нас вчитися деяким азам кардіохірургічних операцій. А зараз ми їдемо, і наші білоруські колеги вчать вже нас, як робити трансплантацію серця.

– Але ж українські хірурги теж виїжджають для того, щоб здійснювати ці операції?

Якщо ми говоримо про рівень нашої хірургії, то рівень досить високий. Але саме напрямок трансплантації незаслужено було відсунуто на задній план в останні роки.

– Зараз тілько у Запоріжжі пересаджують нирки. А чому в інших областях не пересаджують?

Трансплантація нирок. Щорічно ми повинні пересаджувати близько 3-4 тисяч нирок. Мінімум – близько 2,5-3 тисяч нирок. На даний момент фактично не вирішена ця проблема. Люди, які вимагають трансплантації нирок, знаходяться в системі гемодіалізу. Державою виділяються колосальні суми, сотні тисяч гривень на підтримку життєдіяльності цих людей. Це правильно. Тому що по-іншому вони б просто померли. Але, з іншого боку, ці гроші, ці колосальні суми могли б працювати в системі трансплантації. І за найближчі, скажімо, років 10 ця черга могла б бути ліквідована.

Тому я думаю, що система так званих транспланто-координаторів, яка передбачена в даному законі, чого не було раніше, вона і буде розвивати цю проблематику … Зараз за допомогою цього закону вибудовується система самої трансплантології в Україні, якій абсолютно не було до цього.

– Що отримує в результаті трансплантології сім’я загиблого? І яким чином змінюється вартість органів до прийняття закону і після прийняття закону?

Вартості органів у нас як такої немає і не буде в майбутньому. Що стосується про фінансування, то 100% фінансування програми трансплантації бере на себе держава. Тому будь-яких взаєморозрахунків в даному контексті не передбачено. І це є принциповим питанням і для депутатів, і для медиків, в тому числі. Тому ніяких винагород в цьому відношенні не передбачено. Єдиний момент стосується трансплантації кісткового мозку і тієї когорти донорів, які згодні стати тими людьми, які будуть допомагати для трансплантації кісткового мозку. Там дійсно в законі є норми, які говорять про те, що певні преференції в разі, якщо їм знадобитися донорський орган, вони будуть мати. У всіх інших випадках це не передбачено.

17 травня Верховна Рада України підтримала в другому читанні законопроект №2386а-1, який дозволяє трансплантацію органів після смерті донора за умови, що він заздалегідь надав письмову згоду на трансплантацію.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.