Остап Семерак про екологічну культуру: Це повинен бути загальний тренд, загальносвітовий
Промислові відходи – це найбільша проблема в Україі. Всі тверді побутові відходи, які продукують міста, – це є половина того, що продукує один металургійний комбінат.
Про це у програмі “Подія” з Миколою Вереснем повідомив міністр екології України Остап Семерак.
Про поводження з побутовими відходами та популяризацію екологічної культури
Тверді побутові відходи, які є частиною відходів, насправді складають приблизно до 10% відходів, які в рік продукуються в Україні і кудись вивозяться на складування. А переважна більшість – це відходи від промисловості. Промислові відходи – це найбільша проблема. Насправді всі тверді побутові відходи, які продукують міста, – це є половина того, що продукує один металургійний комбінат.
Друга історія, що майже 30 років незалежності – а над цією проблемою, крім розмов на кухні і в деяких телевізійних студіях, у владних кабінетах не дуже говорили. І, уявіть собі, мені довелося доповідати першу стратегію – це стратегічний документ поводження з відходами в Україні, який був схвалений лише в листопаді минулого року. Міністерство екології, Міністерство регіонального розвитку і Міністерство економіки півтора роки разом з нашими міжнародними партнерами готували цю стратегію.
Ми запросили Міністерство економіки. Тому що для когось це відходи, а для когось є ресурс. І ми повинні зробити так, аби цей ресурс ішов повторно в економіку. Тоді ми його зменшуємо. Ми повинні в людських головах цей бруд прибрати “совковий” і сказати, що чисто не так, де гарно прибирають, а там, де не смітять. І від вас залежить, наскільки ви багато утворюєте цих відходів.
Українське суспільство повинно почути не тільки від міністра екології, не тільки від Миколи Вересня, але і від вчителя в школі. Тому ми з Лілією Гриневич працюємо над такою програмою. І від церкви. Загалом з Українською православною церквою Київського патріархату, з Греко-католицькою церквою ми працюємо вже давно. У нас є декілька спільних акцій. Наприклад, “Посади дерево миру” або “Роздільне збирання сміття”. І я свято переконаний, що треба шукати прості, можливо нетривіальні рішення, поширення цієї нової культури. І яким би геніальним не був міністр екології і як би він там не співпрацював з міністром освіти і міністром культури, змінити цю культуру поведінки буде тяжко. Це повинен бути загальний тренд, загальносвітовий.
Про специфіку розподілу коштів з екологічного податку
У нас є в Україні кошти, які збирають з забруднювачів. Це називається “екологічний податок”. В минулому році і позаминулому році його зібрали приблизно 5 мільярдів гривень, які заплатили забруднювачі: металургійні комбінати, сміттєзвалища, хімічні промислові об’єднання і таке інше. Він хоч і називається “екологічний податок” – це не є оподаткування, це не ПДВ, це не є податок з прибутку. Це за європейським, до речі, принципом – забруднювач платить. Це є плата забруднювача державі, щоб держава системно подивилася, як поправити ту шкоду, яку вони завдали. З цих коштів – з тих 5 мільярдів – до Міністерства екології, яке відповідальне за формування державної політики у сфері захисту навколишнього природного середовища, дійшло 360 мільйонів гривень. Це десь менше 5% коштів. Інші гроші осіли трошки в місцевих бюджетах, а трошки в загальному фонді бюджету. І пішли абсолютно на інші речі.
Вся дискусія в комітетах, на сесійному засіданні в захисті бюджетного процесу зводиться до того, що, так, це важливо, але давайте зробимо потім. Я в кінцевому результаті теж відповідальний за це рішення. Тому що бюджет готує уряд, і я беру участь в процесі, я піднімаю руку з огидою, можливо, в якихось моментах розуміючи, що треба ці кошти було би скерувати на якісь інші речі.
Про екологічну проблематику Чорнобильської зони
В цій дискусії і позитивна новина, яка доведена життям, – Чорнобильська зона. Аварія призвела до величезного забруднення, людей виселили з цієї території. І як результат, в Чорнобильській зоні була майже відсутня людська діяльність, антропогенний чинник. Сьогодні ця територія вже визнана як біосферний заповідник. Науковці хочуть там здійснювати наукові дослідження і дивитися, як, з одного боку, радіація вплинула на природу. А з другого боку, як відсутність людського фактору вплинула на відновлення. Сьогодні дослідження кажуть, що стан природи в цій зоні відповідає стану природи в цих територіях ХVIII століття. Тобто за 32 роки природа відновилася настільки швидко.
Я не хочу натякнути, що як ми перестанемо продукувати сміття, природа його якось з’їсть і відновить. Так, очевидно, не буде. Нам за собою треба буде прибрати. Це однозначно. Але, починаючи прибирати, ми повинні перестати смітити. І це пришвидшить цей процес… Але у нас непочатий край роботи, у нас величезне завдання.
Про залучення населення до вирішення екологічних проблем
Я, прийшовши в міністерство, сидів і думав, які можна швидкі кроки зробити, щоб “стартонути”. В цей момент сталася львівська трагедія в Грибовичах. І була різна статистика: 5% території завалені сміттям, 30 тисяч сміттєзвалищ. Потім виявилося, що це не так. Воно зовсім по-інакшому. Але коли ми шукали способи в міністерстві, як зробити так, щоб почати вирішувати цю проблему, ми придумали історію: що не потрібно першим кроком починати прибирати, а потрібно звернути людську увагу.
Ми придумали таку інтерактивну мапу, яку можна загрузити на телефони. Вона є у вільному безкоштовному доступі для всіх смартфонів. Коли людина, подорожуючи по Україні, може зробити фотографії якогось сміття, і там є геолокація цієї фотографії, і воно падає моментально на наш сайт. І ми зразу починаємо робити заходи для того, щоб органи місцевого самоврядування, які відповідальні за цю територію… І наше завдання було – не так їх заставити, як заставити людей оглядати все навколо і слідкувати, бути учасником цього процесу. І це затягує.
Про запровадження новітніх технологій та долучення до світових тенденцій у сфері екологічної безпеки
Ми хочемо запропонувати підприємствам, які зменшили свої викиди чи продукування відходів, щоб вони отримали стимул чи бонус в оподаткуванні. Стимулювати. Це одна частина. Друга частина є теж цікава і важлива. Україна будує дороги. Це політика нашого уряду. Прем’єр Гройсман дуже велику увагу цьому приділяє, і весь уряд загалом, і Верховна Рада також. Але в світі дороги будують різними технологіями. Є бітумна дорога, тобто з нафтопродуктів, яких у нас немає. І, купуючи бітум, ми опосередковано стимулюємо видобування нафти десь, в тому числі в Росії. Ми платимо їм якісь кошти. І ці кошти все-таки йдуть, в тому числі, в Росію.
Але є й інша технологія – технологія бетонного виробництва. І для цього можна шлаки, які накопичувалися десятками років нашими металургійними і енергетичними компаніями, використати. Запустити українські бетонні чи цементні заводи, які не всі працюють, і створити робочі місця в Україні. Тобто це повинен бути калейдоскоп правильних рішень.
Той, хто імпортує в Україну нафтопродукти, він не буде щасливий від того, що споживання зменшиться. І цей інструмент ми повинні проаналізувати та змінити нашу політику, наше проектування і використовувати нові “чисті” технології. І дуже багато нових технологій придумали в світі, особливо коли світ відмовляється від старої політики, яка впливала негативно на кліматичні зміни.
Ми поки що підходимо до цього рішення, до цього снаряду. Але його треба рвонути. Бо якщо ми його не рвонемо, то цей снаряд нас просто вкатає не те, що в третій світ, а десь там трошки далі. І ці технології дуже швидко міняються. Вони міняють розкладку в конкурентному світі.
Я маю оптимістичні погляди. Україна є серед лідерів, які поприймали правильні рішення, і за ці рішення голосували уряд, парламент і підписав президент. Це, наприклад, ратифікація Паризької угоди. Ми є третьою країною в Європі, яка ратифікувала, і першою країною в Європі, яка завершила цей процес, передавши свої ратифікаційні грамоти в секретаріат ООН. І це не сталося випадково. Це були прогнозовані, правильні рішення. І, можливо, це іноді “чуйка”. Бо дуже часто рішення, які в Україні приймаються на політичному істеблішменті, вони не завжди обґрунтовані науково.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.