Чому перехоплювачі запізнюються: прорахунки розвідки та проблеми локалізації реактивних двигунів в Україні

У ніч на 30 вересня російські війська атакували Україну протикорабельними ракетами “Циркон”/”Онікс”, балістичними ракетами “Іскандер-М”/С-400 та 188 безпілотниками. Зі 188 ударних БпЛА типу Shahed – 86  реактивні.

Звертаю увагу, що перше бойове підтвердження застосування реактивного дрону по території України датується ще  8–9 січня 2024 року. Тоді Повітряні сили підтвердили збиття першого Shahed-238 із китайським турбореактивним двигуном, який рухався зі швидкістю понад 500 км/год і долетів до середини країни.

Примітно, що закриті аналітичні записки від профільних структур ЗСУ почали надходити до відомств із чітким попередженням, що росіяни форсують розробку та масштабування реактивних засобів повітряного нападу ще у травні 2023 року . Публічно ж Іран презентував свій реактивний Shahed-238 у листопаді 2023 рок

Заяви щодо загрози масштабування використання противником реактивних безпілотників з’явилися ще рік тому. Рік часу —  достатній термін для того, щоб зробити висновки, оцінити загрозу й відпрацювати відповідні заходи протидії.

Варто зауважити, що у червні поточного року противник запустив по території України 380 реактивних ударних безпілотників, а в серпні — вже 2800. Масштабування виробництва ударних реактивних безпілотників стало можливим завдяки локалізації виробництва реактивних двигунів у Росії.

Росії вдалося закупити та ввезти в обхід санкційних обмежень високотехнологічне обладнання для 3D-друку металом. За оцінками західних фахівців, розгорнуті в РФ принтери є повними аналогами обладнання, яке використовується на передових європейських авіаційних заводах, зокрема на підприємствах Rolls-Royce.

2 вересня  The Economist, посилаючись на джерело у сфері протиповітряної оборони, повідомляє про те, що завдяки заміні традиційних складних лінійок лиття та фрезерування на прямий 3D-друк турбінних компонентів, собівартість одного російського реактивного БПЛА впала щонайменше вдвічі — до $50 000 – $70 000 за одиницю. Тоді як імпортні аналоги чи ранні прототипи коштували понад $100 000.

Натомість 12 вересня представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький у межах конференції YES Annual Meeting 2026 повідомляє, що  Росія почала відчувати проблеми з двигунами до БПЛА. Зокрема мова йде про реактивні засоби, які постачалися з Китаю.

За словами Скібіцького, санкційний тиск уже створює для Росії проблеми з отриманням реактивних двигунів для безпілотників, які імпортуються з Китаю. Він зазначив, що Пекін усвідомлює можливі наслідки подальших поставок до РФ для власної промисловості. Йдеться, зокрема, про ризики, пов’язані з передачею хімічних елементів та електронних компонентів.

“ГУР володіє офіційними документами та звітами Генерального штабу РФ до міністра оборони РФ щодо серйозних проблем із доставкою компонентів з Китаю до Росії. Це дійсно працює”, – наголосив він.

На мою думку, це свідчить про серйозні проблеми з оцінкою ситуації українською розвідкою, яка мала б інформувати та аналізувати для вищого військово-політичного керівництва країни рівень загроз.

Тепер головне питання: якщо Росії за стислі терміни вдалося локалізувати виробництво реактивних двигунів в умовах жорсткого санкційного тиску, що заважає Україні за допомогою партнерів зробити те саме?

Відповідь, на мою думку, очевидна.

Ще питання до ексміністра оборони Михайла Федорова: чому, розуміючи виклики, які стоять перед Україною, не було завчасно розроблено відповідної протидії?

Це царина діяльності Міністерства оборони — розробка відповідних засобів протидії та масштабування їхнього виробництва. Тому правоохоронні органи мали би дати питання щодо відповідальності Федорова за рішення або бездіяльність, які на мою думку, призвели до ситуації, яку ми зараз обговорюємо.

Тепер щодо собівартості. Якщо собівартість російської “Герані-5”  становить близько 70 тисяч доларів, то для її знищення нам доводиться використовувати значно дорожчі засоби. Наприклад, у межах великих виробничих лотів для Пентагону середня ціна однієї  ракети “повітря–повітря” AIM-9  становить близько $557 000. Для порівняння, у 2024 фінансовому році офіційна вартість для внутрішнього американського війська декларувалася на рівні близько $743 000 за одиницю.

Україна використовує ракети сімейства AIM-9 не лише з винищувачів F-16, а й із наземних пускових установок зенитно-ракетних комплексів NASAMS. Коли аналітики оцінюють загальні витрати на відбиття ракетних і дронових атак, вартість пуску однієї AIM-9X з урахуванням амортизації наземної інфраструктури комплексу часто округлюють у звітах до $1,1 млн. Попри це, вона залишається однією з найбюджетніших ракет західного зразка, бо наприклад, AIM-120 AMRAAM коштує від $2,5 млн до $3 млн.

Відразу постає запитання про  економічну ефективність протидії російським засобам ураження. Нагадаю, собівартість одного російського реактивного БПЛА – $70 000 за одиницю.

Додатково постає питання недостатньої кількості зенітних керованих ракет — ЗКР.  Внутрішні запаси зенітних керованих ракет на складах країн НАТО є суворо засекреченою військовою інформацією, проте провідні оборонні аналітики характеризують їхній загальний стан як “критично низький”. ЗКР IRIS-T SLS з надвисокою точністю, інфрачервоним наведенням коштують від $450 000  до $600 000.

У чому основні небезпеки російської тактики щодо масштабування ударів по території України з використанням реактивних БПЛА.

По-перше, вони  відсутність у української сторони достатньої кількості зенітних керованих ракет і ракет “повітря–повітря”. По-друге, реактивний дрон коштує в десятки разів дешевше за ЗКР та ракети класу “повітря-повітря”.

Таким чином, противник знекровлює українську систему ППО. Це створює додатковий фінансовий тиск на Україну та її стратегічних партнерів. Саме тому наразі така інтенсивність ударів і зміна тактики та стратегії ударів.

Наразі нам потрібно якнайшвидше створити власні дрони-перехоплювачі та масштабувати виробництво реактивних двигунів на території України або країн Європи. Бажано масштабувати це безпосередньо в Україні, тим більше, що відповідні можливості є.

Є ще одна небезпека для української сторони. Розуміючи загальну тенденцію — зокрема, дефіцит зенітних керованих ракет і ракет “повітря–повітря”, — Іран надіслав офіційний запит Росії на постачання новітніх російських реактивних моделей “Герань-4” та “Герань-5”. Крім того, відбувається глибокий обмін модернізованими технологіями.

Це може відволікати увагу Сполучених Штатів і змусити їх концентрувати ресурси на захисті власних військових об’єктів у Перській затоці.

Таким чином, можуть створюватися передумови, за яких можливості США будуть значною мірою задіяні в Перській затоці, а постачання Україні зенітних керованих ракет і ракет-перехоплювачів, зокрема PAC-3 та ракет класу “повітря–повітря”, може бути обмежене.

Водночас Росія створює передумови, за яких таке постачання може стати складнішим або взагалі неможливим. Тому єдиним виходом із цієї ситуації є масштабування власного виробництва дронів-перехоплювачів. І зробити це потрібно в надзвичайно стислі терміни.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.

• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за правдивість інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власником вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.