Іван Плачков: Всі рішення треба було б приймати через призму інтересів громадянина України, через призму інтересів споживача

Президент Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков запропонував би уряду, НКРЕ, Верховній Раді, щоб 2018 рік був оголошений роком споживача, де він – головний. А всі рішення приймати через призму інтересів громадянина України, через призму інтересів споживача.

Про це Іван Плачков заявив у програмі “Подія” з Миколою Вереснем.

– Ви живете в Одеській області. Саме там, де є багатостраждальна дорога. Один раз я їхав в Болгарію через Румунію. І це були катастрофічних 300 кілометрів.

Я мав честь працювати головою Одеської обласної адміністрації. І ми відремонтували – це був 2006-2007 рік. І до 2015-го жодного ремонту не було. І за останні два роки провели реконструкцію, провели ремонт. І на сьогоднішній день, слава богу, можна сказати, дорога більш-менш нормальна. Можна їхати абсолютно. Вона з Одеси до Ізмаїла, з Одеси до Белграду. І там ще продовжують до Рені. Але там залишилося вже такі невеликі ділянки. Я думаю, що вони їх навесні зроблять. Головне – зробили дорогу, яку, мабуть, 50 років не робили – це дорогу до Вилкового. Там сучасна дорога.

– Цілу осінь лихоманило сильно через позицію Угорщини, Румунії, Польщі щодо освітнього закону, мовну частину цього закону. Що ж би, якби ви мали вплив сказали би?

Дуже простий алгоритм. Перше – державною мовою повинна бути українська мова, мова титульної нації. Це перше питання, і закриваємо. Друге. Вся освіта – початкова школа, середня, вища – повинна виключно вестися державною мовою. Чому? Тому що, наприклад, дитина з гагаузького села, з болгарського, з молдавського – вона повинна навчатися в університеті, і так далі. І це підтримується, і цього бажають люди.

Третє питання. Треба ввести таке поняття – “рідна мова”. Не мова нацменшин, не регіональна мова, а рідна мова. І держава повинна створити умови для того, щоб всі ці національності, етноси, які мешкають в Україні, могли вивчити рідну мову: граматику, правопис і так далі.

Що для цього треба зробити? Якщо в населеному пункті 85-90% мешкає, наприклад, болгар чи гагаузів, в школі потрібно зробити на тиждень чотири уроки, п’ять, шість, де будуть вивчати рідну мову, літературу, історію того етносу, народу. Наприклад, в таких містах, як Одеса, Київ чи обласних, де дуже багато національностей, можна зробити курси при університетах, де, якщо людина хоче вивчати, щоб вона могла це зробити. Якщо не хоче – нема питань.

Але ще одна дуже цікава річ. Потрібно зробити такі умови, щоб діти переходили на державну мову з рідної напряму. Не через російську, як завжди: рідна мова, російська, а потім державна мова. Нам потрібно зробити умови, щоб не було цього в наступних поколіннях. Треба зробили словники для дітей в школах. І вони повинні переходити з рідної на українську. Зараз таких умов немає, на жаль. Я думаю, що це небагато грошей коштує. І нам потрібен цей алгоритм відпрацювати, записати в законодавстві – і все. П’ять років – і все закінчиться. І абсолютно не буде ніяких питань з боку Угорщини, Румунії і так далі. Нам потрібно забезпечити знання, щоб вивчали рідну мову.

Венеціанська комісія порадила, щоб доопрацювати цей закон. І я думаю, що при доопрацюванні можна передбачити ці речі. І я думаю, що питання зніметься. Але тільки не використовувати такі поняття, як “регіональна мова” і “мова національних меншин”. У нас немає більшовартості, меншовартості. Наша держава багатонаціональна.

– Південь української території, Одеська область знаходиться на тій же паралелі, де головні виробники французького й італійського вина. Пан Іван 12 років тому почав створювати виноробне виробництво.

В Україні фантастичний потенціал для виробництва якісних і великих вин. І вино виробляли на півдні України ще з часів Стародавньої Греції, з часів Римської імперії. Висока культура споживання вина і висока культура виноградарства є обов’язковим атрибутом цивілізованої держави. Але в радянські часи це було індустріальне вино, і про якість ніхто не думав.

І коли ми починали, наше законодавство не відповідало сучасному європейському законодавству. Наприклад, повинні були платити 500 тисяч за ліцензію на оптову торгівлю, незалежно від обсягів. І ми два роки тому написали цей закон, і уряд підтримав, підтримали депутати. І зараз цієї ліцензій немає. Але все інше законодавство ще не відповідає. Зараз працюють фахівці-консультанти з Франції, ЄС, італійці, фахівці високого рівня. На протязі двох років ми разом будемо готувати й імплементувати українське законодавство під європейське.

Сьогодні в Україні культура споживання вина росте неймовірно. Це по геометричній прогресії. Вже горілку пити не модно. Уже й від віскі відмовляються. І після того, як цей закон скасували про ці 500 тисяч, уже за рік з’явилося тільки в трьох районах – Білгородському, Ізмаїльському, Ренійському – ще 5-10 нових виробників невеликих, які виробляють власне вино. Зараз це буде і в Закарпатті, і в Херсонській, і в Миколаївській областях. Україна переходить до європейських стандартів. Наприклад, у Франції – 63 тисячі виробників. А в Україні два роки тому було 17. Не тисяч. Просто 17. Зараз вже біля 70.

Вже з’являються нові марки торгові, вже йде така конкуренція. Винороби підтягуються до високих стандартів. І наше вино вже є, наприклад, в Британії, воно в парламенті презентувалося, у Франції, навіть в Бордо в ресторанах, в винних картах українське сухе вино. Тому воно розвивається. І, думаю, що потенціал є. Я вірю в те, що Україна стане виноробною державою. У нас є унікальні вина виключно українські.

– Те, що відбувається останні 3,5 приблизно років в енергетиці, ви би поставили яку оцінку по п’ятибальній системі?

На сьогодні електростанції працюють. Сьогодні, слава богу, ми не відчуваємо якогось дефіциту. Я вже упевнений по своєму досвіду, що ми осінньо-зимовий максимум перейдемо. Тому що енергетики високодисципліновані, вони високоорганізовані і вони високопатріотичні завжди були, і вони вирішують всі ситуації. Якщо по роботі енергетичного комплексу, то це четвірка, три з плюсом. Тверда четвірка, я би сказав.

Я би запропонував уряду, НКРЕ, Верховній Раді, щоб 2018 рік ми оголосили роком споживача. Споживач – головний. І ми всі рішення приймаємо через призму інтересів громадянина України, через призму інтересів споживача. І не тільки в енергетиці, я думаю, потрібно рішення приймати.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.