72-га виходила з Вугледара важко, з великими втратами

72-га виходила з Вугледара важко, з великими втратами. Перед цим росіяни уже встигли з’явитися коло поваленої вежі ЛЕП на дорозі від Богоявленки та навіть обладнати вогневі позиції в гаражах за кладовищем.

Все там рідне мені, кожен квадратний метр. В тих гаражах ми колись ховали одну зі своїх машин, коло гаражів одного разу ми навіть піймалися на дріт пікапом — на дорозі валялися сталеві проводи, обірвані нещодавнім прильотом.

72-га виходила тяжко, криваво. Багато техніки згоріло. До того кілька днів агонії взятого в облогу міста виснажили захисників, і коли вранішній сіряк настав, не усім вистачило сил вийти.

На деяких позиціях лишалися смертники, щоб прикрити відхід інших.

За дивним законом життя, в ці дні, коли моя рідна бригада виривала з м’ясом себе з Вугледару, люди по країні сиділи у кав’ярнях і кінотеатрах, на пішохідних зонах перехожі підтанцьовували під музику вуличних музик; лунали й щирі, і ритуальні вітання захисникам — а ті в цей час вмирали, залишені, як потім скажуть, напризволяще.

І я не знаю знання, не маю сили, як зв’язати назад ці два світи, кожен з яких невпинно йде своїм шляхом.

Поки ми там були, ми переродилися. Були ми народжені тут, у Києві — а стали народженими в полях і підвалах Вугледару; тепер ті пустоти, пронизані залізом — наша батьківщина, а на столичних вулицях ми — приїжджі й чужі.

Якісь невідомі нам люди повиростали за ці три роки, заповнили собою тротуари та метро, на їх обличчях — нові гримаси.

Вони якісь світлі, напівпрозорі; ми ж — брудні й темні, ванни та барбершопи не виженуть з нас цю темінь.

Тепер 72-га – звір, якого вигнали з його лігва, ризикує остаточно загинути в голих посадках під ударами арти та ФПВ-дронів. Горизонт радіоуправління у росіян з висоток Вугледару простягатися тепер на кілометрів 15, ледь не до самого Курахового.

Моліть усіх, кого вмієте молити, щоб 72-га, моя перша на цій війні та навіки рідна бригада (хоч я давно вже не у ній) не була стерта в пил в смертельних просторах за Вугледаром, щоб залишки могутнього колись бойового організму не було знищено остаточно, щоб у нього був шанс відродитися, зберегти весь свій накопичений досвід і біль для майбутніх перемог.

Нагадаємо, раніше Сили оборони України підтвердили вихід з Вугледару у Донецькій області, місто захопила російська армія.

Як повідомлялося, 1 жовтня українська OSINT-спільнота DeepState повідомила, що російські окупаційні війська увійшли у Вугледар із заходу та півдня.

Згодом аеророзвідник 72 ОМБр Микола Ворошнов повідомив, що офіційного наказу про вихід з Вугледара не було, тому для збереження особового складу військові вирішили залишити місто, однак Президент України Володимир Зеленський заявив, що відхід з міста створив можливість вберегти життя військових.

Тим часом військові героїчної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців показали кадри після відходу з Вугледара Донецької області.

Як відомо, 2 жовтня з Вугледара вивели останні підрозділи Збройних Сил України, які обороняли це стратегічно важливе місто. Таке рішення ухвалено найвищим командуванням з метою збереження життя військових та бойової техніки, а також для зайняття нових позицій для ведення подальших дій.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають точку зору автора публікації, який несе повну відповідальність за достовірність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник веб-сторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.