Олексій Голобуцький
Олексій Голобуцький – політтехнолог, заступник директора “Агентство моделювання ситуацій”
Біографія
Народився у 1976 році. Виріс в інтелігентній родині професора історії В. Голобуцького. Закінчив Львівський університет ім І. Франка (2001).
З 1993 по 1995 рр. – працював в центральному апараті Української республіканської партії (УРП), голова Молодіжної організації Республіканців України (Моруа). Був співкоординатором журналу “Політика Плюс”, журналу “Смолоскип”.
З 1996 року – член Головної Ради Партії “Молода Україна”.
З 1995 по 1997 рр. – заступник голови “Всеукраїнського об’єднання студентської молоді “Зарево”. У цей же час виступає експертом фонду “Українська перспектива”. Керівник проєктів “Фонду сприяння правовим та політичним реформам”.
З 1997 р. – глава інформаційно-аналітичної служби виборчого штабу кандидата на пост міського голови Києва. Редактор партійного журналу “Молода Україна”. Займаю посаду глави аналітичної служби “Фонду підтримки національної безпеки”, глава її інформаційно-аналітичної служби.
З квітня 1999 року – член Головної Ради Об’єднання “Молода Україна”.
З 2001 р. – заступник директора Інституту Інформаційного Суспільства.
З 2002 р. – заступник директора Агентства моделювання ситуацій. Брав активну участь в громадських, молодіжних та політичних рухах.
З 2003 року веду дослідницьку діяльність, зачіпаючи теми внутрішньополітичної ситуації в регіоні, країні, зовнішньополітичних ситуацій, стану господарського сектора, виборчих технологій, автоматизації бюрократичних процесів. Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії та політології.
Автор книг:
• “Сучасне профспілковий рух в Україні” (1996).
• “Політичні партії України” (1995).
• “Білорусь перед вибором: демократія або авторитаризм” (1996).
• “Вибори-98” (1997).
• “Молода Україна: сучасний організованій молодіжний рух та неформальна ініціатива” (2000).
• “E-Ukraine. Інформаційне суспільство: бути чи не бути” (2001).
• “Електронний уряд” (2002).
• “Судний століття: інформатизація, глобалізація, тероризм і найближче майбутнє людства” (2004).
За даними з відкритих джерел
