Білорусь не знаходиться під загрозою поглинання Росією – Харитонов

Керівництво Білорусі намагається затягти Росію у довгострокві переговори щодо збереження економічних преференцій від Москви, і ця тактика традиційно може принести успіх білоруській стороні.

Про це розповів журналіст Сергій Харитонов у ефірі ток-шоу “Ехо України” на телеканалі “Прямий”.

– Ну що, бунт на кораблі, об’єднання не буде ніколи і ні за що (Сьогодні, 10 січня, президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що розмови про об’єднання з Росією не мають сенсу – ред.)?

Чесно кажучи, я хотів би розповісти не про свою думку, а про те, як це побачили білоруські політичні оглядачі. Тому що мені здається ця позиція дуже цікавою. Більшість з них, в тому числі такі авторитетні політичні оглядачі, як Валерій Карбалевич і Олександр Класковський сходяться в думці про те, що Олександр Лукашенко знову, як і в попередні роки, намагається втягнути Росію в довгострокові переговори, які завершаться, швидше за все, на користь Білорусі.

Тут можна згадати і ситуацію 2006 року, 2010-го, 2016-го, коли між Росією і Білоруссю виникали подібні суперечки, і щоразу закінчувалися на користь саме білоруської сторони. Білорусь і раніше повідомляла про те, що збирається купувати нафту в інших країнах, крім Росії. Після 2010 року було спроби закуповувати нафту у Венесуелі і Азербайджані. У 2017 році нафту купували в Ірані. Кілька років тому була встановлена спроба перекачувати нафту з Одеси в Гомельську область на нафтопереробні заводи.

У загальному і цілому, ситуація, яку ми бачимо зараз – це повторення численних конфліктів в нафтогазовій сфері, які відбувалися між Білоруссю і Росією раніше. Просто зараз Росія більш артикулює протиріччя в політичній сфері і в черговий раз висловлює невдоволення тими інтеграційними процесами, які тривають вже з 1999 року.

І, загалом-то, сьогодні Олександр Лукашенко вже заявив, що Росія, якщо вона готова втратити свого останнього союзника на західному напрямку, вона це може зробити, і білоруси ніяк не можуть цьому зашкодити, якщо таким буде рішення російської влади. Він в черговий раз використовує риторику, яку застосовував і раніше. І мені здається, що говорити про якусь системну зміни у відносинах між Росією і Білоруссю, не варто. Це продовження того тривалого конфлікту, який почався в середині 2000-х, ближче до 2014 року він загострився. І ось в останні три роки ми бачимо ускладнення відносин у зв’язку з податковим маневром Росії.

– Ти дуже дивну річ сказав. Ти сказав, що це повторення, що нічого не змінюється. Але ти ж бачиш, що щось суттєво змінюється, саме повітря змінюється, змінюються взаємовідносини, все загострилося до межі. Що, в черговий раз ось так воно все стерпиться-злюбиться на тлі України? Тобто ти не бачиш кардинальних зрушень або бажання кардинальних зрушень у Лукашенка щодо своєї країни?

Чесно кажучи, зараз досить складно про це говорити. Якщо ви пам’ятаєте 2010 рік, коли по російських каналах йшли запеклі програми з критикою Лукашенко, як “Хрещений батько”, то зараз критика не настільки гостра з російської сторони. Ми бачимо, що є бажання якщо не інкорпорувати Білорусь в прямому сенсі, то посилити російський вплив. Озвучувалися версії про те, що російська сторона хотіла б отримати контроль над нафтопереробними заводами. Це приблизно та сума, в яку оцінюються ці підприємства, приблизно дорівнює тим грошам, які Білорусь могла б отримати в якості компенсації за податковий маневр, однак поки якоїсь офіційної інформації або офіційного підтвердження, що це трапиться, не було.

Якщо ж говорити про риторику, якою обмінялися Олександр Лукашенко і Володимир Путін в кінці минулого року – так, вона дійсно загострилася, але я б не говорив зараз про те, що Білорусь дійсно знаходиться під загрозою інкорпорації, і що Лукашенко готовий завтра вступати в Європейський Союз і НАТО. Мені здається, що, навіть незважаючи на цю риторику, яку ми чуємо зараз, все-таки залишаються інші гарантії, які для Олександра Лукашенка та Білорусі було б небажано втратити, – це пільги на газові поставки, це різні умови, які вигідні білоруським підприємствам в частини поставок білоруського експорту в Росію. Нагадую, що російський експорт в Росію становить близько 50% від національного. Хоча для Росії експорт з Білорусі – це всього 5% економіки.

Тому Білорусь багато в чому залишається країною, яка залежить від російської економіки. І, незважаючи на нинішні складні якісь політичні пертурбації, мені здається, що, затягуючи Росію в такі довгострокові переговори, Білорусь в черговий раз, як це траплялося протягом останніх 20 років, зможе якимось чином отримати від Росії преференції. Про це також говорять білоруські аналітики.

Нагадаємо, раніше Олександр Лукашенко назвав умову союзу Росії та Білорусі.

Читайте також: Переговори Лукашенка з Путіним можуть йти лише про умови здачі Білорусі – Віктор Уколов.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.