Час повертатись додому: рецензія на фільм жахів “Воно 2”

Вчора, 5 вересня, на екрани українських кінотеатрів вийшла друга частина захоплюючого фільму жахів “Воно 2”. Стрічка знята за однойменною книгою відомого письменника Стівена Кінга. Режисером виступив Андрес Мускетті, який зняв першу частину хоррору.

Фільм “Воно” вийшов в 2017 році і тоді, попри скромні 35 мільйонів доларів бюджету, зібрав 700 млн доларів у світовому прокаті. Тим самим, ставши найкасовішим фільмом-хоррором в історії жанру. Багато хто розумів, що після цього студія Warner Bros видасть режисеру повний карт-бланш на створення другої частини. Проте розв’язані руки творців не завжди йдуть на користь фільмам, особливо, коли йдеться про стрічку, яка вивела жанр на верхній ешелон.

“Прямий” пропонує свій кіноогляд нового фільму.

Події другої частини стрічки відбуваються через 27 років. Учасники  “клубу невдах” давно виросли та покинули американське провінційне місто Деррі. Колись діти, що вбили страшного клоуна Пеннівайза, пороз’їжджались по всіх куточках США та стали успішними людьми. Цікаво, що чим далі вони поїхали, тим менше пам’ятали про створіння, що ледве їх не прикінчило. Лише один з компанії невдах залишився в Деррі – Майк Генлон, скутий страхом, що Воно може повернутись.

Фільм починається з того, що одна закохана пара, необачно поцілувалась, чим привернула до себе увагу місцевих гопників. Ті, дочекавшись зручного моменту, ловлять закоханих і жорстоко б’ють, викидаючи чоловіка в канал під мостом, де на того вже чатує чудовисько з рудим волоссям, розсіченими червоними смугами та гострими зубами. Ними він і вириває з грудей хлопця частину плоті.

Майк Генлон, почувши про подію, приїхав на місце злочину, де побачив дуже багато червоних кульок та зловісний напис “повертайтеся до додому”.

Майк, розуміючи, що це єдиний шанс назавжди побороти зло, телефонує колишнім друзям та просить повернутись назад до міста.

У фільмі “Воно 2” режисер зібрав багато відомих акторів, що, насправді, не є притаманним для жанру.

І тут варто зазначити, що Мускетті, дійсно, професійно вирішив основну проблему продовження – ввести в розповідь дорослих акторів з мінімумом шкоди для стрічки. Тож немає сумнівів, що Беверлі Марш у виконанні Софі Лілліс виросла в Джесіку Честейн, а Білл Денборо з Джейдена Ліберера вимахнув в Джеймса Макевоя. Головна прикраса фільму – це невдаха Річі Тозієр, якого замість Фінна Вулфхарда з “Дуже дивних справ” зіграв Білл Хейдер.

Він повністю відповідав маленькому Річі з першої частини, який був найбільш смішним в “команді невдах”. Білл, безумовно, став крутим вибором.

Саме тому флешбеки і перехресний монтаж сцен дорослих і дітей, на велику кількість яких у другій частині багато хто скаржився, працюють чудово. Звідси і хронометраж фільму – 2 години 40 хвилин.

Головні актори грають добре, проте місцями дуже банально. Насправді, все залежить від якості сцени і досвіду режисера. Проте так, безумовно, вони підходять один одному, і складають цілком правдоподібні пари зі своїми двійниками з першої частини.

Дуже спірним моментом в стрічці стало те, що творці картини додали до нього гумору. Безумовно, це не працює в мінус, але і плюсом це важко назвати. На моментах, де мало б бути страшно чи боязко, чомусь смішно. Творці балансують на межі, перетворюючи “Воно 2” чи то на хоррор з елементами комедії, чи навпаки на комедію з елементами хоррору.

Цілком можливо, що гумором режисер намагався збалансувати візуальні жахи свого фільму, не дати глядачеві занудьгувати і в підсумку зробити картину більш комерційною. Цілком можливо, що за всім цим стоять продюсери. Проте протягом всього фільму глядача не покидає відчуття, ніби стрічка намагається всидіти на кількох стільцях і варто зазначити, що “Воно 2” це не дуже личить.

Цікавим у фільмі є і те, що режисер взяв на крихітні ролі Ксав’є Долана і що зовсім дивно — класика Нового Голлівуду Пітера Богдановича. Плюс до всього режисер сам зіграв у масовці в одній сцені і, що логічно, подарував маленьку роль Стівену Кінгу.

Останній, своєю появою у фільмі, змусив кінозал аплодувати, про те чи не буде це копіпастом камео Стена Лі, у фільмах “Marvel”?

Отож, в результаті глядач отримує чудове комерційне кіно. В якому герої хаотично бігають, а Пеннівайз намагається налякати їх дверима з написами “Страшно” і “Дуже страшно”, проте замість звичайного саспенсу, глядач отримує багато жартів, як доречних, так і не дуже.

Фільм явно не дотягує до першої частини, проте подивитись його все ж таки варто. Тут є і драматургія, і логічне закінчення, і “мораль”. Мінусом “Воно 2” є хронометраж – хоч і не три години, проте стрічку все одно можна було б вкоротити без шкоди для сюжету.

Підготувала рецензію Іра Вакулюк. 

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.