День пам’яті загиблих захисників України: історія Іловайської трагедії

У серпні 2014 року під містом Іловайськ у Донецькій області розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня та увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”.

За даними Національного військово-історичного музею, у боях загинуло 366 українських бійців, також 429 військових отримали поранення різного ступеня тяжкості, а ще 300 – потрапили у полон.

Варто наголосити, що 29 серпня в Україні вшановують День пам’яті захисників, який був встановлений указом президента України 23 серпня 2019 року.

Дата присвячена трагічним подіям Іловайської операції 2014 року. Символом цього дня є квітка соняшника, оскільки багато українських воїнів загинули на полях із соняшниками під час виходу з Іловайського котла.

Цього дня по всій країні відбуваються різні пам’ятні заходи: покладання квітів до пам’ятників, хвилини мовчання, а також обмеження розважальних заходів. Цей день є важливим нагадуванням про героїзм та самопожертву українських захисників, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.

Історія подій Іловайської трагедії

“Іловайський котел” — бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході російсько-української війни у серпні 2014 року.

На початковому етапі українські війська оточували проросійських бойовиків, а з 24 серпня українському угрупуванню в тил зайшла значна кількість регулярних військ РФ, змінивши хід боїв. Операція почалася у перших числах серпня.

4 серпня український генерал Руслан Хомчак поставив задачу розвідати сили, що утримували Іловайськ, важливий залізничний вузол за 40 кілометрів від Донецька.

Тоді штаб антитерористичної операції (АТО) та Хомчак припускали, що місто утримують не більш ніж 30-80 бойовиків, тому якби українські військові отримали контроль над містом, вони могли б відрізати постачання зброї та живої сили противника до окупованого Донецька.

6-7 серпня за наказом генерала Хомчака відбулася перша спроба захопити Іловайськ силами 40 батальйону територіальної оборони (БТрО) “Кривбас”, посиленими 2 танками та 2 одиницями БМП 51 окремої механізованої бригади й загоном добровольців з Добровольчого Українського Корпусу.

На жаль, наступ провалився. За однією з версій, після цього поміж генералом Хомчаком та командуванням 40-го батальйону “Кривбас” виник конфлікт, через який в район Іловайська почали стягуватися добровольчі підрозділи з батальйонів “Донбас”, “Азов” та “Шахтарськ” з особовим складом майже 200 бійців.

10 серпня відбувся перший штурм, добровольчі загони посилили підрозділами 51-ї бригади та 40-го батальйону. У штурмової групи був 1 танк, 1 БМП та 1 броньована вантажівка КаМАЗ. Вони почали наступ, проте невдовзі після початку єдиний танк підірвався, вантажівка заглухла й штурм захлинувся. В боях загинули 12 українців.

Цього ж дня підрозділи 40 БТрО змогли встановити 4 блок-пости, що створило сприятливі умови для успішного штурму міста, ці позиції українські військові успішно утримували до кінця серпня.

Паралельно з Іловайською битвою тривали бої за Савур-Могилу і Красний Луч, що знаходяться недалеко від міста. Бойовикам вдалося відтіснити звідти українських військових і таким чином створити передумови для створення котла. Використовуючи висоту Савур-Могили, противник постійним артилерійським вогнем відрізав наші підрозділи від всіх видів постачання.

12 серпня українські армійські частини намагалися захопити місто з боку Шахтарська на заході, але не змогли, через те, що проросійські найманці вели вогонь з житлових будинків, а також за потужної підтримки важкої артилерії.

Протягом 13-14 серпня особовий склад 30-ї механізованої бригади, а слідом за ними й частина сил 51-ї механізованої бригади та 7-ма рота 72-ї механізованої бригади самовільно залишила займані позицій близько кургану Савур-Могила, Степанівки, Григорівки, що призвело до утворення прогалин в лінії зовнішнього кола блокування, яку більше не могли контролювати українські війська та артилерія.

18 серпня розпочався другий штурм, який став ще одною спробою захопити місто. Батальйони “Донбас”, 17-та криворізька танкова, 51-ша волинська, 93-тя дніпропетровська мехбригади ЗСУ пішли на прорив і звільнили частину Іловайська, згодом до них приєднався батальйон “Дніпро-1”, тоді бойовики засіли в північній частині міста та викликали підкріплення з Донецька.

19 серпня взвод “Донбасу” лише двома пострілами захопив залізничне депо міста, де розмістилося близько 78 українських бійців. Того ж дня відбулася невдала спроба закріпитися у східній частині міста. В ході боїв було важко поранено або вбито до третини штурмової групи “Донбасу”.

Наступного дня, 20 серпня, місто на дві третини контролювалося українською армією. У сутичках за Іловайськ ворогові протистояли батальйони “Дніпро”, “Донбас”, “Азов”, “Шахтарськ” за підтримки армійських частин 17-ї дніпропетровської танкової, 93-ї дніпропетровської механізованої та 51-ї волинської бригад. Того ж дня до бойовиків на підмогу прибули терористичні угруповання “Восток” та “Оплот”.

21 серпня в Іловайськ підійшло підкріплення Нацгвардії та тривали бої за місто, так українські війська утримували його частину, але у них був незахищений тил і мало резервів.

23 серпня особовий склад батальйону “Прикарпаття”, деморалізований постійними обстрілами, почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору “Д” становила не більше 700 осіб.

24 серпня ватажок так званої “ДНР” Олександр Захарченко оголосив про масштабний наступ по всіх напрямках. Від державного кордону в напрямку Старобешеве вирушили російські війська у складі близько 100 одиниць бойової техніки, відрізаючи Іловайськ і українські підрозділи біля нього. Вступ російських регулярних військ у безпосередні бої був неочікуваним для керівництва АТО.

24 серпня після обстрілу з території Росії 5-й батальйон територіальної оборони самовільно залишив позиції. Внаслідок чого без прикриття залишилась ділянка державного кордону на рубежі Кутейникове-Мокроєланчик. На територію України зайшли російські війська.

26 серпня внаслідок наступу збройних формувань “ДНР” в Іловайську були оточені батальйони “Донбас”, “Дніпро-1”, батальйони МВС “Херсон”, “Світязь” та “Миротворець”, а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ.

Того ж дня почались перемовини про надання гарантії безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення військовослужбовців, за результатами російська сторона надала гарантії виходу українських військових з оточення.

27 серпня командування АТО спробувало організувати прорив зовні кільця оточення силами підрозділів 92-ї ОМБр та 42-го БТрО, які мали разом спробувати розблокувати українські сили, які знаходились в оточенні під Іловайськом, втім протягом ночі техніка колони була майже вся знищена артилерійськими обстрілами з мінометів.

28 серпня іловайське угрупування опинилося в оточенні, а українських бійців в Іловайську почали обстрілювати з “Градів” та “Ураганів”.

29 серпня, о першій годині ночі президент РФ Володимир Путін звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні, але ввечері російське військове командування змінює умови ат стверджує, що вихід можливий без зброї та важкого озброєння, такі умови українська сторона відхилила.

29 серпня о 6 ранку до Многопілля прибув російський офіцер і повідомив генералу Хомчаку, що вихід має відбуватися без зброї, тоді почали формуватися дві колони для виходу з Іловайська: північна колона з кодовою назвою “Булава” і південна – “Вітер”.

29 серпня, о 8:15 українські військові двома організованими колонами почали вихід з Іловайська за попередньо оговореними маршрутами, спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції.

О 10:00 попри домовленості, російська сторона почала розстріл “гуманітарного коридору”, в цей день Україна втратила найбільшу кількість армійців за весь час бойових дій.

30 серпня всі бійці, які не здалися в полон, зі зброєю і прапорами вийшли через спеціальний коридор до місця дислокації основних сил АТО.

Внаслідок цих подій Росія вбила 366 українських воїнів, 429 отримали поранення різного ступеня тяжкості, 300 – потрапили у полон, Збройні Сили України зазнали втрат озброєння і військової техніки на суму майже 300 мільйонів гривень.

Через три роки після подій, а саме 14 серпня 2017 року Генпрокуратура оприлюднила висновок щодо подій під Іловайськом.

“Згідно з висновками експертів та комплексу інших здобутих доказів, єдиним фактором, що призвів до трагічних подій під Іловайськом, є військова агресія ЗС РФ. В ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України та подальше вчинення ними воєнних злочинів”, – сказано в повідомленні.

Також, за даними Офісу Генерального прокурора були й інші причини які зіграли свою роль, зокрема серед них:

• низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних сил України;
• численні факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби та невиконання наказів начальників;
• окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій.

Передумови

Напередодні подій в Іловайську наступальна фаза АТО була доволі успішною для України.

Загалом за травень-вересень 2014 року сили АТО провели понад 40 операцій, звільнили понад дві третини окупованих територій, понад 100 населених пунктів Донецької та Луганської областей.

Силам АТО вдалося переломити ситуацію і з’явилася реальна можливість блокувати російські сили в районах Донецька, Макіївки, Горлівки, Луганська, оточити їх і поділити на окремі осередки. Тобто створилися передумови для успішного завершення збройного конфлікту на сході України.

Після такого провалу з боку бойовиків так званих “Л/ДНР”, військово-політичне керівництво Росії наважилось на відкрите втручання.

Варто наголосити, що згідно з розслідуванням генпрокуратури України, 7−11 серпня, коли українські війська розпочинали битву за Іловайськ, угруповання Збройних сил та Внутрішніх військ МВС Росії уздовж кордону з Україною нараховувало до 32 батальйонно-тактичних груп і 3 ротно-тактичних групи, до складу якого входили:

• не менше ніж 45 тисяч особового складу,
• танків — до 160 одиниць,
• бойових машин піхоти (БМП) і бронетранспортерів (БТР) — до 1360 одиниць,
• артилерії – до 350 одиниць,
• реактивних систем залпового вогню (далі РСЗВ) — до 130 одиниць,
• бойових літаків — 192 одиниці,
• вертольотів — 137 одиниць.

Нагадаємо, що у березні 2023 року Збройні сили України ліквідували офіцера російської армії Дмитра Лісіцкого, який влаштував Іловайський котел для ЗСУ у 2014 році.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.