Дуже небезпечний прецедент: Офіс президента вирішив занулити конкурси до Вищої ради правосуддя
Джерело: Facebook-сторінка автора
І ще один важливий апдейт, який не є однозначно поганим зараз, але створює небезпеки в довшій перспективі.
Офіс Президента вирішив “занулити” конкурси до Вищої ради правосуддя (ВРП) за квотою Президента. Один відбувався недавно, інший — аж півтора року тому.
Нагадаю, за Конституцією, Президент призначає двох членів ВРП із 21. За законом усіх кандидатів перевіряє Етична рада — орган, який містить половину іноземних експертів, а на решту — представників судової влади.
Так от. Днями Конкурсна комісія при Президенті (читай – Офісі президента) вирішила не рекомендувати жодного з двох кандидатів, яких вивела в фінал Етична рада. За нашою інформацією, схожа доля очікує і на конкурс, який пройшов ще небагато раніше.
Чи це погано?
З одного боку, не обов’язково.
Якість фіналістів на обох конкурсах могла бути кращою, і це, м’яко кажучи. Взяти хоча б одного з недавніх — суддю Верховного Суду Андрія Жука, який має висновок Громадської ради доброчесності (ГРД) за покривання суддів Майдану. Досі незрозуміло як він двічі (!) пройшов Етичну раду. В іншому конкурсі — схожа ситуація. Один фіналіст уже працює на іншій роботі, другий отримав червоне світло на конкурсі до Конституційного Суду України.
Це можна пояснити зокрема тим, що багато хороших кандидатів і не подавалися на конкурс, який контролював колишній заступник голови Офісу президента, а тепер підозрюваний НАБУ і САП соратник Портнова Андрій Смирнов. Якщо перезапустити конкурс зараз, ще й грамотно його прокомунікувати — можна (бодай, в теорії) отримати набагато кращих кандидатів.
З іншого боку — це створює дуже небезпечний прецедент.
В майбутньому Президент (цей чи інший — неважливо) зможе скільки завгодно відмовлятися від фіналістів, які йому не до вподоби. І неважливо хороші вони чи погані — це пахне поверненням політичного контролю. А саме цього ми й намагалися уникнути.
Ще й надто, це виглядає як мінімум дивним і перед нашими іноземними партнерами. По-перше, для чогось же старалися експерти в Етичній раді, а донори їм за це платили гроші. По-друге, саме цю реформу ВРП ми дуже вигідно “продали” нашим партнерам (за неї та ще кілька речей нам дали гроші МВФ, кандидатство і відкриття перемовин про вступ до ЄС). А тепер якщо не “зануляємо”, то сильно підважуємо.
Який вихід?
Чіткіше врегулювати що може і що не може робити з цими фіналістами президент. Як і інші суб’єкти призначення.
Якщо ми все-таки довіряємо роботі Етичної ради (а в цьому й полягала ніби реформа), то дискрецію Президента (і інших) треба обмежити. І звести функцію до або суто церемоніальної (як це є з призначенням суддів), або до вибору з кількох фіналістів, але з обов’язком когось із них призначити протягом певного строку.
Або, якщо ми довіряємо Президенту і його Офісу (або, скажімо, парламенту) більше, ніж Комісії з іноземними експертами — то нехай вони й вибирають. І несуть за це всю повноту відповідальності. Бодай зекономимо час і інші ресурси.
Вірю, що так колись буде. Але поки що, здається, ми не там. Та й механізми політичної відповідальності зараз, м’яко кажучи, не працюють.
До речі. В нас усе ще немає закону про Президента. І це єдиний орган з владного трикутника (парламент — уряд — президент), діяльність якого не регулюється окремим законом.
Такі справи.
А яка ваша думка про це все?
Як повідомлялось, раніше “оновлена” Вища рада правосуддя ухвалила два абсолютно відірвані від реальності рішення.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.