Двопартійна алергія: як у Єрмака “посипалася Америка”

Джерело: Facebook-сторінка автора

У Єрмака “посипалася Америка”. Вже давно. Його монополія на трек Україна-США шкодить.

Монополія Єрмака на співпрацю з США негативно вплинула як на ставлення Дональда Трампа та Білого дому до Володимира Зеленського, так і на загальний рівень американської підтримки України — з реальним ризиком, що США перестануть бути посередником і стануть на бік росії. Це — прямий наслідок небажання президента чути ключових представників команди, які неодноразово закликали змінити переговорника та запропонувати альтернативні підходи до побудови стосунків із нашим стратегічним партнером.

Те, що Америка для Єрмака давно “розсипалась”, а у Вашингтоні лише посилюється стійка двопартійна алергія на Андрія Борисовича, вже ні для кого не є секретом. Цього не помічає хіба що сліпий. І, схоже, Президент України.

По-перше, Єрмак має поверхове розуміння внутрішньої політики США, глобальної геополітики та американських зовнішньополітичних інтересів.

Чого варта хоча б беззуба двостороння безпекова угода між США та Україною, підписана минулого року і презентована Банковою як “гарантія безпеки”. В цьому документі навіть не йдеться про базовий обмін розвідданими — а це фундамент будь-якого повноцінного безпекового партнерства.

Міністр оборони, креатура Єрмака, Рустем Умєров не уклав жодної масштабної угоди в межах програм Foreign Military Finance чи Direct Commercial Sales щодо закупівлі американського озброєння. Тим часом Польща, Ізраїль, Південна Корея та Японія оперативно укладали оборонні контракти, щоби стратегічно прив’язати США до власної безпеки. Адже всі ці держави, як і ми, не здатні гарантувати свою обороноздатність без участі Америки.

Згадаймо також, як минулого року Єрмак завів Україну на дипломатичне бездоріжжя, розпорошивши ресурси на Саміт миру та абстрактні діалоги з Глобальним Півднем — замість того, щоб зосередитись на складній, але вкрай необхідній інституційній роботі з американськими державними структурами. Саме така робота могла забезпечити довгострокові контракти на постачання критично важливого озброєння — передусім систем ППО, які не виробляє жодна інша країна світу.

Список провалів Єрмака у відносинах з США лише за каденції Байдена можна продовжувати довго.

По-друге, Єрмак встановив фактичну монополію на всі відносини України зі Сполученими Штатами.

Андрій Борисович патологічно не терпить, коли інші представники української влади вибудовують власні комунікаційні канали у Вашингтоні — без його дозволу чи посередництва. Будь-яка ініціатива, що не погоджена з ним особисто, сприймається як загроза.

Водночас він систематично переоцінює свій вплив у США й дезінформує президента щодо реального стану справ. Перед повномасштабним вторгненням Єрмак заспокоював Зеленського, що американці просто нагнітають, і ніякого масштабного наступу з боку росії не буде. Замість готуватися — відмахувались. Тепер, схоже, в офісі президента знову живуть ілюзією, що Трамп стане посередником у швидкому “перемир’ї”. Це ще одне небезпечне самообманне очікування.

Єрмак демонстративно зневажає класичну дипломатію. Він вважає, що переписує правила міжнародної політики на власний розсуд. Його уявлення про зовнішню політику — це телефон Джейка Саллівана, до якого можна зателефонувати й “порєшать”. Але світ не працює за логікою телефонної книжки. І коли Салліван піде викладати в Гарвард, а на його місце прийде нова людина, немає жодних гарантій, що вона захоче розмовляти з Єрмаком про стратегічні питання міждержавної співпраці.

Натомість справжня робота з Америкою має будуватися на інституційному рівні. Українські міністри мають напряму взаємодіяти зі своїми американськими візаві. Наприклад, Сибіга має говорити з сенатором Рубіо, а заступники міністрів — з відповідними посадовцями в Держдепі, Пентагоні чи Мінфіні США. І всі досягнуті домовленості мають фіксуватись у формалізованих двосторонніх угодах.

Паралельно має розвиватися неформальна, але стратегічна комунікація — через аналітичні центри, бізнес, зокрема оборонно-технологічний та цифровий сектори, а також через адвокаційні мережі.

Для прикладу: Ізраїль роками інвестує в професійне лобіювання — у Вашингтоні працює ціла мережа високопрофесійних юристів, стратегів і колишніх чиновників, які просувають інтереси Тель-Авіва в будь-якій політичній конфігурації. А в України — лише Андрій Єрмак і його старий знайомий Анді Мак. При цьому незрозуміло, чи той представляє інтереси держави, чи просто обслуговує персональну політичну кар’єру одного чиновника.

По-третє, Єрмак не вміє чути інших.

Зараз на провладних Telegram-каналах намагаються відбілити Андрія Борисовича тим, що він не має всім американцям подобатися і бути зручним – він мусить ревно і нахабно відстоювати інтереси своєї країни, як Нетаньягу.

Це повна маніпуляція. Ізраїль, Південна Корея та Японія – гарні приклади поза НАТО партнерів США, які системно інституційно багаторічно вибудували відносини з Америкою, глибоко розуміючи, як працює та мислить ця стратегічно важлива для їх безпеки держава.

Вони не говорять з американцями з позиції “ви нам винні” або “ми центр всесвіту”, навіть якщо так (заслужено) вважають.

Вони взагалі менше говорять, а більше роблять, особливо якщо брати за приклад Ізраїль. У цих країнах вибудована робота з американцями на рівні державних інституцій, бізнесів, розвідок, діаспор та неформальних груп.

В США, наприклад, американсько-єврейський комітет десятиріччями інвестує в молодих американських політиків на їхніх округах з юного віку, аби ті, коли прийдуть до влади, не зрадили Ізраїль.

Побачите — у найближчі місяці Єрмак робитиме все можливе, щоб підтвердити Володимиру Зеленському свою незамінну експертизу щодо Америки. А коли наші відносини з США остаточно зіпсуються (і Америка навіть відмовить нам у продажі зброї), Єрмак скаже, що зробив усе, що міг, і став жертвою своєї відданості президенту Зеленському. І президент йому сліпо повірить.

Наостанок — цитата зі статті Politico:

“Поведінка Єрмака може лише підбадьорити голоси в Республіканській партії та серед союзників Трампа, які прагнуть припинити підтримку України з боку США”, — стверджує друга особа, обізнана з візитом.

“Усі тут, хто хоче відкликати підтримку і кинути Україну, у захваті від присутності Єрмака”, — сказав співрозмовник.

Нещодавно видання Politico повідомило, що глава Офісу Президента України Андрій Єрмак дедалі частіше є причиною роздратування у Вашингтоні. Це підтверджують понад десять джерел серед колишніх і чинних посадовців США, а також помічників у Конгресі.

За інформацією журналістів, частина співрозмовників описує Єрмака як надмірно вимогливого, різкого у спілкуванні та слабо обізнаного з внутрішньою політикою США. Деякі висловлюють побоювання, що він міг неточно доносити позицію Вашингтона до українського керівництва. Один із джерел схарактеризував його як “двопартійного подразника”.

Раніше український політик Володимир Омелян заявив, що Україні варто змінити зруйновану вертикаль влади, адже тотальна корупція і криза управління грають на користь лише ворогу, а не нашій державі, про що зокрема свідчать останні візити очільника Офісу президента Андрія Єрмака до США та його потуги на дипломатичному фронті.

Окрім того, народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе стверджує, що останній візит української делегації до Білого дому вкотре засвідчив, що варто змінити її склад і призначити нового спецпредставника України на переговорах зі США, адже Андрій Єрмак не може надалі виконувати ці функції.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.