Голова Держагентства з управління зоною відчуження: Чорнобиль – це територія технологій, природи та інновацій
Про специфіку добудови нового безпечного конфайнменту над обєктом “Укриття”, розвиток туризму у зону відчудження та переспективу створення у Чорнобильській зоні природного заповідника та побудови сонячної електростанції у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” розповів голова Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук.
Про специфіку роботи Державного агентства України з управління зоною відчуження
– Як давно ви очолюєте цю агенцію, і що у ваших функціях?
Це центральний орган виконавчої влади, який в нашій країні відповідальний за реалізацію державної політики поводження з радіоактивними відходами. Діяльність агентства поширюється на всю територію України. Але, звичайно, основний фокус – це зона відчуження. Ми відповідальні за формування державної політики в управлінні зоною відчуження, виконання радіаційно-екологічного моніторингу, виконання бар’єрної функції самої зони відчуження і, звичайно, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи в частині зняття ЧАЕС з експлуатації та перетворення об’єкту “Укриття” на екологічно безпечну систему.
Йде активна діяльність. У нас постійно там здійснюється дуже багато роботи. Загальна кількість людей, які працюють в зоні відчуження, складає понад 10 тисяч людей на сьогоднішній день. Це 7 тисяч державних підприємств, що входять до складу агентства. А решта – це вже підрядні організації. Там будується новий безпечний конфайнмент. Це найбільша рухома арочна споруда в світі. Це міжнародний проект. Там задіяна велика складова і українських вчених, і архітекторів, і працівників, але, в принципі, реалізується дійсно французьким консорціумом Novarka.
Про будівництво нового безпечного конфайнменту
– В подоланні наслідків Чорнобильською аварії, з якою країною найбільше доводиться вам співпрацювати?
Сам проект доволі унікальний. З інженерної точки зору такого не робили ніколи. Унікальний з точки зору організації цього виробництва, збору фінансування. Тому що донорами є біля 47 країн світу. Внески там найбільші – це ЄС, ЄБРР, США.
У нас дуже багато насправді міжнародних контактів по різних напрямках, що стосуються нових об’єктів поводження з радіоактивними відходами. Крім того, у нас є співпраця, пов’язана з протипожежними заходами, з лісовою службою, наприклад, США. Плюс, велика наукова складова з японськими організаціями та вченими. Шведи – теж доволі активна співпраця. Німеччина, Франція, Великобританія.
Перспектива реальна. Основні критичні моменти, які викликали занепокоєння, вже на сьогоднішній день, мабуть, вони подолані. І на сьогодні триває пусконаладка тих механізмів, які є. Тому що конфайнмент сам потрібен для чого? Це ж не просто накрили – і все. Всередині є відповідні механізми, які мають дати можливість почати розбір нестабільних конструкцій, які знаходяться над об’єктом “Укриття”. У нас граничний термін надійності, який передбачений, – це 2023 рік. До 2023 року ми нестабільні конструкції маємо демонтувати якраз за допомогою нового безпечного конфайнменту і тих механізмів, роботизованої техніки, які знаходяться всередині його. Звичайно, використовується максимальна механізація всіх процесів, яка можлива. Це найсучасніші технології, які там використовуються.
Про розвиток туристичної інфраструктури в зоні відчуження
Ми не говоримо “туризм”, ми говоримо “відвідування”. Тому що у нас не передбачене рекреація. Все-таки ця територія забруднена радіоактивними елементами. І відвідування здійснюється за заздалегідь визначеними маршрутами. Тому що це потенційно може бути небезпечно. Ми маємо створити безпечні умови. Ми відповідальні за те, щоб людина, раз уже відвідала зону відчуження, то щоб вона без ризику для здоров’я виїхала з неї. За це відповідаємо ми. А все решта – розказувати, подавати все це – це якраз приватний бізнес. І він з цим справляється, я так розумію, доволі успішно, враховуючи, що у нас відбувається таке зростання відвідувачів.
Наприклад, вчора був концерт на Поштовій площі, здається, “Зона натхнення”. Фактично цей концерт – це була громадська ініціатива, приватна ініціатива. Це не організація державною установою. Це Микита Рудченко, музикант, плюс Onuka. Він відвідав цю територію, побачив, як будується новий безпечний конфайнмент, він отримав якусь емоцію, що після цього група приїхала і почала писати там музику. Ті всі, хто приїжджають, вони отримують емоції. Хтось, можливо, якусь депресивну емоцію, побачивши місто Прип’ять через 30 років.
Я що тижня буваю в зоні відчуження. Там завжди, коли заїжджаєш, дуже часто, в двох випадках з трьох ти обов’язково зустрінеш якогось дикого звіра: чи це заєць, чи це лисиця. Лисиця взагалі виходить і просить їсти. Обов’язково це можуть бути і парнокопитні, і вовки. Коні Пржевальського – найчастіше їх можна побачити. Вони розвиваються, їхні стада ростуть. Більше того, одне з них перейшло до Білорусі, і в Білорусі теж тепер є свої коні Пржевальського.
І якщо об’єднати територіально наш заповідник із білоруським – мабуть, це буде один з найбільших природних резервацій в Європі по території. У нас є добра співпраця, добрий діалог з нашими колегами. І наразі ми навіть плануємо реалізувати транскордонний проект по розвитку заповідників. В них 216 тисяч гектар, у нас майже 230 майже – це багатенько.
– Об’єкти Чорнобильської зони хочуть внести до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це так?
Така ініціатива є. Це громадська ініціатива. Вона підтримується і місцевими адміністраціями, які знаходяться біля зони відчуження, і народними депутатами. І ми, в принципі, сприяємо цій ініціативі. Це не швидкий процес, він не такий простий, але, в принципі, ми це підтримуємо.
– Ви казали, що кількість бажаючих відвідати цю зону кожного року зростає.
Останні три роки, принаймні, точно. В 2014 році було 8,5 тисяч, на сьогоднішній день – біля 50. Це за 2017 рік.
Доступ на цю територію обмежений. Просто так іти і гуляти неможливо. За периметр зони відчуження відповідає Національна поліція. І, відповідно, якщо людина без спеціального дозволу потрапить на цю територію, то складається протокол про адміністративне правопорушення. Потрібно відвідувати територію по спеціально визначених заздалегідь маршрутах. Всі ці маршрути нами перевірені, заміряно, який там рівень радіоактивного забруднення. І це безпечно для людини. Плюс, має бути одяг з довгими руками, на цій території не можна на вулиці їсти. Тільки в спеціально відведених приміщеннях.
Враховуючи ту кількість відвідувачів, яка зросла, ми інфраструктуру трошки, звичайно, будемо поліпшувати, навіть починаючи від таких банальних питань, як туалети в найбільш масових місцях відвідування, і решта зручностей для того, щоб банальні якісь речі забезпечити.
– Як пояснити з наукової точки зору, що вже понад 30 років там живуть люди – і нічого.
Це самопоселенці. Юридично було зафіксовано в 2003 році біля 2000 таких людей. На сьогоднішній день залишилося 142 особи. І дійсно, середній вік цих людей – 78 років. Вони живуть. По мірі можливості, звичайно, ми забезпечуємо їм можливість придбати продукти харчування. Частенько рідня до них приїжджає. І такий факт є, люди там живуть.
Про перспективи реалізації проектів з альтернативної енергетики
– Перша сонячна електростанція незабаром має запрацювати у Чорнобильській зоні. Але вона досі поки що не працює. Можливо, ви знаєте, в чому там справа.
Деталей я не знаю. Тому що агентство їм передало площадку для розміщення сонячних панелей в оренду. А далі це вже йдуть стосунки з обленерго, з “Укренерго”, там іде підключення. Можливо, щось не виходить. Справа в тому, що це перший пілотний проект. 30 років на тій території не здійснювалося ніяких заходів. Коли ми проініціювали питання взагалі розміщення сонячних панелей, у нас не було навіть юридичних підстав це зробити. І перш ніж ми підійшли до того, щоб хоча б це здійснити, ми внесли зміни в шість законів.
Чому так довго реалізуються ці пілотні проекти? Тому що ми постійно зіштовхуємося з якимись ніби дрібними, але в той же час непереборними питаннями, не вирішивши які ми не можемо рухатися далі. Скоріше всього, в цьому і є якась чергова така проблема. Але, завершивши це, я сподіваюся, що ми зможемо рухатися далі. Потенціал є.
– Скільки має пройти років для того, аби ця чорнобильська історія вже сприймалася, скажімо, більше зі знаком плюс, ніж суцільний мінус і жах?
Ми якраз над цим і працюємо. У нас навіть є лозунг: “Чорнобиль – територія змін”. Ми його активно впроваджуємо. Чорнобиль – це територія технологій, це територія природи, зеленої енергетики, інновацій. Ми зараз про це говоримо… Приїжджають художники і малюють. З’являється якесь натхнення. Фотографи – теж щось. Ми до цього потихеньку вже починаємо звикати і починаємо про це розповідати все більше і більше. Тому що люди, які працюють на цій території, вони пишаються тією роботою, яку роблять. Тому що вони роблять безпеку для країни.
Нагадаємо, раніше було спрощено процедуру відвідання Чорнобильскої зони.
Читайте матеріал “Прямого” Аварія на Чорнобильській АЕС: 32 роки після трагедії.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.