Ірина Резницька: про надскладне поєднання повітряної гімнастики з вокалом, роботу в Національному цирку та плани на гастролі

Циркова артистка та співачка Ірина Резницька розповіла, як навчилася співати на висоті, працювати у міжнародних проєктах та готувала шоу з екзотичними номерами.

– Ірино, ви співпрацювали з режисеркою, яка працює з цирковими фестивалями у Монте-Карло. Як ви познайомилися?

У 1998 році, коли Ірина Герман працювала у Національному цирку, а я була молодою співачкою. Це була міжнародна програма за участю артистів з Польщі, Франції, Італії, Німеччини, Угорщини, Австралії, Румунії, Колумбії, Аргентини, Іспанії та інших. Саме тоді ми познайомилися, а пізніше вона запросила мене до співпраці над новими проєктами.

– Ви брали участь у програмі “Африка”. Як відбувалася підготовка?

Шоу було яскравим, емоційним, акцент робився на автентичність та енергію. Важливу роль відігравав грим, який повністю змінював риси обличчя та підкреслював етнічні мотиви. Також багато працювали над передачею атмосфери Африки через музику, пластику рухів та емоційну подачу.

– Перед пандемією ви презентували масштабну програму. Як пройшла прем’єра?

Це був один із наймасштабніших проєктів у моєму житті. Ми хвилювалися, як глядачі його сприймуть, але їхні овації довели, що наша праця не була марною. Планувався гастрольний тур різними країнами, але через Covid-19 його довелося скасувати. Це було складно, проте команда не втратила мотивації та продовжила працювати над новими проєктами.

– Ви поєднували повітряну гімнастику з вокалом. Як проходила підготовка?

Це був один із найскладніших викликів у моїй кар’єрі. Я витратила майже рік на тренування, оскільки потрібно було навчитися співати під час руху та утримувати контроль дихання. Окрім вокальних і гімнастичних тренувань, довелося працювати над витривалістю, адже виступ виконувався на великій висоті без страховки.

– У міжнародній програмі “Black&White” виступали артисти з Німеччини, Франції, США, Колумбії, Угорщини. Як налагоджували співпрацю?

Це був неймовірний досвід! Кожен артист мав свій стиль та підхід до роботи. Особливо запам’ятався номер із конем, де я співала на манежі. Це вимагало максимальної концентрації, адже тварина могла раптово змінити рух. Було важливо не злякати її голосом чи жестами.

– Яка роль стала для вас знаковою?

Найважливішими для мене стали виступи, де я поєднувала вокал з гімнастикою. Це вимагало максимальної віддачі, емоційної витривалості та гармонії між тілом і голосом. Саме в такі моменти я розуміла, що досягла нового рівня майстерності. Реакція глядачів, їхні емоції – це те, заради чого варто працювати і вдосконалюватися.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.